Постанова № 68211987, 09.08.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2017 року Справа № 904/11088/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

секретар:Манчік О.О.

за участю прокурора: Слюсар Я.В., службове посвідчення № 001420 від 7.08.2012р.;

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 7/10-2573 від 28.12.2016р, була присутня в судовому засіданні 05.07.2017р.;

інші учасники судового процесу в судове засідання не зявились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс"

на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 року

у справі№ 904/11088/16

за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тулс", м. Київ

провитребування майна

треті особи1.Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, м. Дніпро

2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", м. Дніпро

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 року у справі № 904/11088/16 (суддя Рудовська І.А.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 181, що розташоване за адресою: вул. Крюкова, буд. 45 в м. Дніпро (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 98352112101) вартістю 37 616,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" на користь Прокуратури Дніпропетровської області 1 378 грн. судового збору. Відмовлено в заяві про забезпечення позову.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач оскаржує його на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права, прийнятому при неповному дослідженні обставин справи. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 року у даній справі, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що:

-судом першої інстанції допущено порушення норм статті 65 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин справи, що розглядається. Так, обставини, викладені в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі № 38/5005/6637/2012 мали бути досліджені судом при розгляді даної справи;

-місцевий господарський суд невірно застосував норми матеріального права та надав невірну юридичну оцінку обставинам справи щодо наявності волі власника на вибуття майна. Дніпропетровська міська рада знала, що спірне майно має бути відчужено для погашення вимог кредиторів в процедурі припинення (ліквідації) Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська ;

-судом не було враховано, що недійсність правочину, на виконання якого було передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі;

-безпідставними є вимоги позивача про витребування нерухомого майна у відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, у зв'язку з тим, що нерухоме майно продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень;

-суд першої інстанції мав застосувати до спірних правовідносин статтю 267 Цивільного кодексу України і відмовити у задоволенні позову внаслідок спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі;

-оскільки, ТОВ "Тулс" є добросовісним набувачем майна та не є ані особою винною в недійсності правочину, ані особою внаслідок неправомірних дій якої виник спір, то покладення судового збору на відповідача є таким, що суперечить частині 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Березкіна О.В., Чимбар Л.О. апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 21.06.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 року розгляд справи відкладено на 05.07.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату суду № 1054/17 від 05.07.2017 року призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Чимбар Л.О.

Автоматизованою системою документообігу визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Березкіна О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 року розгляд справи відкладено на 09.08.2017 року.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу та в судових засіданнях 05.07.2017 року та 09.08.2017 року просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає, що господарським судом прийнято законне та обґрунтоване рішення, що не спростовується доводами апеляційної скарги відповідача. Також, прокурор вказує на те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Представник Дніпровської міської ради в судовому засіданні 05.07.2017 року просив рішення суду залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Відповідач та треті особи наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка в судове засідання представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає перегляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у відсутності представників третіх осіб.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

29.11.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" про витребування майна.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2016 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 13.12.2016 року.

09.12.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до першого заступника прокурора Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні власністю.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016 року повернуто зустрічну позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016 року зупинено провадження у справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 року ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016 року залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2017 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 26.01.2017 року.

26.01.2017 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" про застосування строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2017 року зупинено розгляд справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.03.2017 року повернуто без розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 року провадження у справі поновлено, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2017 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2017 року розгляд справи відкладено 04.05.2017 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 181, що розташоване за адресою: вул. Крюкова, буд. 45 в м. Дніпро (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 98352112101) вартістю 37 616,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" на користь Прокуратури Дніпропетровської області 1 378 грн. судового збору. Відмовлено в заяві про забезпечення позову.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 04.05.2017 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, в ході здійснення представницьких повноважень Прокуратурою Дніпропетровської області було встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення № 181, що розташоване за адресою: вул. Крюкова, буд. 45 у м. Дніпро, вартістю 37 616 грн.

Вказане нежитлове приміщення перебувало на балансі Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району (далі АНД району) м. Дніпропетровська.

03.07.2003 року відділом Дніпропетровського міського управління юстиції проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 181, що розташоване за адресою: вул. Крюкова, буд. 45 у м. Дніпропетровськ.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 року об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, ВРЖЕВ АНД району передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомості".

Разом з тим, 06.08.2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району. Проте, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 року боржником в повному обсязі виконано не було. В наслідок чого нерухоме майно обліковувалось на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Ліквідатором ВРЖЕП АНД району арбітражним керуючим ОСОБА_2 нежитлове приміщення № 181, що розташоване за адресою: вул. Крюкова, буд. 45 у м. Дніпро було незаконно включено до складу ліквідаційної маси банкрута та в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів 27.12.2012 року, переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД".

26.07.2013 року між ВРЖЕП АНД району та ТОВ "Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД" укладено договір купівлі-продажу № 1277.

В подальшому, спірне нерухоме майно ТОВ "Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД" було відчужено на користь ТОВ "Тулс" за договором купівлі-продажу № 5809 від 05.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі № 38/5005/6637/2012, зокрема, визнано неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП АНД району арбітражного керуючого ОСОБА_2 щодо включення до ліквідаційної маси банкрута нежитлового приміщення № 181, що розташоване за адресою: вул. Крюкова, буд. 45 у м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 року Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу вищезазначеного нерухомого майна та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1277 від 26.07.2013 року з відчуження вказаного майна.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у вищевказаній справі залишено без змін.

За наведених обставин, Договір купівлі-продажу № 1277 від 26.07.2013 року, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД" набуло право власності на спірний об'єкт нерухомого майна визнано недійсним, що свідчить про вибуття майна поза волею власника.

Посилаючись на вище наведені факти прокурор звернувся з віндикаційним позовом та просить витребувати від відповідача на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення № 181, що розташоване за адресою: вул. Крюкова, буд. 45 у м. Дніпро, загальною площею 41,4 кв. м., вартістю 37 616,00 грн.

Вищенаведені обставини щодо безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єкту нерухомого майна шляхом його відчуження стали підставою для подання позову про витребування майна.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України встановлено належність власникові права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, визначених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених чистиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно із статтею 658 Цивільного кодексу України продавцем за договором може виступати особа, що є власником товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

За приписами частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 330 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтями 143 Конституції України та 327 Цивільного кодексу України закріплено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

За змістом частини 5 статті 60 наведеного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Наведений правовий аналіз свідчить про необхідність прийняття рішення про відчуження нерухомого майна його власником Дніпропетровською міською радою (правонаступником якої є Дніпровська міська рада). Відповідне рішення щодо продажу спірного обєкта в матеріалах справи відсутнє. Крім того, незаконність набуття права власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу відповідачем, встановлено у справі № 38/5005/6637/2012.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Необхідно зазначити, що як на час розгляду спору про витребування спірного майна у даній справі судом першої інстанції, так і на час перегляду справи в апеляційному порядку рішення суду у справі № 38/5005/6637/2012 є чинним та має преюдиційне значення відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на розяснення, надані пленумом Вищого господарського суду України в пункті 2.15 Постанови від 29.05.2011 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (із змінами і доповненнями), в якому зазначено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного України. При цьому, необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах від 05.10.2016 року у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 року у справі № 916/2131/15 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України визначені випадки на витребування майна від добросовісного набувача власником. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3 статті 388 Цивільного кодексу України).

Таким чином, Дніпровська міська рада здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності від імені територіальної громади виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, тобто без прийняття відповідного рішення, не є вираженням волі територіальної громади.

Доводи скаржника про необхідність власного дослідження у даній справі обставин відчуження спірного майна ВРЖЕП АНД району в ході ліквідаційної процедури, обставин обтяження спірного майна боржника, які перешкоджали виконанню рішення Дніпропетровської міської ради про передачу майна № 16/9 від 02.03.2011 року, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими як такі, що суперечать статтям 35, 54, 22, 82, 101 Господарського процесуального кодексу України про преюдиційність судових рішень та виходить за межі предмета спору у даній справі.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння Дніпровської міської ради поза її волею, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду України враховує наступне.

Відповідно до частин 1, 4 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (стаття 344 Цивільного кодексу України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України не застосовуються. З наведеним висновком погодився і Верховний Суд України, виклавши свою правову позицію в постанові від 05.10.2016 року у справі № 3-604гс16.

Наведені відповідачем інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 року має бути залишено без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 року у справі № 904/11088/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.08.2017 року

Головуючий суддя____І.О. Вечірко

Суддя____О.В. Березкіна

Суддя____М.О. Дармін