Рішення № 68211679, 07.08.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.08.2017 Справа № 920/581/17Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Молодецькій В.О. розглянув матеріали справи № 920/581/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топтехсервіс», м. Суми,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Харцизький кабельний завод Енерго», м. Суми,

про стягнення 892976,38 грн.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 18.04.2017,

від відповідача не зявився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 892976,38 грн., в тому числі: основний борг за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 27/06-2014 від 27.06.2014 року в сумі 700000,00 грн., 3 % річних в сумі 41827,40 грн., інфляційні втрати в сумі 151148,98 грн., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 13394,65 грн.

Відповідач листом б/н, б/д (вх. № 6246 від 17.07.2017) повідомив суду, що договори безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 12/06-2014 від 12.06.2014 року та № 27/06-2014 від 27.06.2014 року були укладені у звязку з необхідністю додаткового фінансування. На даний час у відповідача відсутні кошти для погашення вказаної заборгованості. 06.07.2017 року на загальних зборах учасників відповідача прийнято рішення про зміну засновника та директора товариства, новим посадовим особам відповідача відомо про наявну заборгованість, а питання щодо можливості її погашення на даний час вирішується, однак з огляду на значну суму заборгованості не може бути здійснено на даний час.

Також відповідач просить суд провести розгляд даної справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Харцизький кабельний завод Енерго».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Топтехсервіс» (позивачем) та ОСОБА_2 (первісний кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/2017, згідно якого первісний кредитор - ОСОБА_2 передав, а позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Топтехсервіс» прийняв на себе права вимоги, що належали первісному кредиторові, і став кредитором за наступними договорами:

- договір № 12/06-2014 від 12.06.2014 року безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладеним між первісним кредитором - ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харцизький кабельний завод Енерго» на суму 260000,00 грн.;

- договір № 27/06-2014 від 27.06.2014 року безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладеним між первісним кредитором - ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харцизький кабельний завод Енерго» на суму 700000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно частини першої статті 514 цього ж Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Листом від 21.06.2017 року (а.с. 16-17) первісний кредитор - ОСОБА_2 повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський кабельний завод Енерго» про відступлення прав вимоги та заміну кредитора у зобовязанні за вищевказаними договорами.

Тобто до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Топтехсервіс» перейшли всі права кредитора за договорами безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 12/06-2014 від 12.06.2014 року та № 27/06-2014 від 27.06.2014 року, боржником за якими є Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський кабельний завод Енерго» (відповідач у даній справі).

Відповідно до договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 27/06-2014 від 27.06.2014 року (далі - договір), первісний кредитор передав, а відповідач (позичальник) прийняв грошові кошти в сумі 700000,00 грн. строком на 365 днів (календарний рік). Позичальник (відповідач) зобовязався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до діючого законодавства.

Факт внесення фінансової допомоги первісним кредитором в касу відповідача 27.06.2014 року підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 210 від 27 червня 2014 року (а.с. 12), а тому строк виконання відповідачем взятого на себе зобовязання за договором настав 27.06.2015 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що первісним кредитором надано відповідачеві поворотну безвідсоткову фінансову допомогу на загальну суму 700000,00 грн., яка підлягає поверненню через 365 днів, з моменту її отримання, а відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору суму допомоги не повернув, а тому останній зобовязаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю цивільно-правовою природою договір поворотної фінансової допомоги є договором позики.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позика) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 цього ж Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Факт отримання відповідачем від позивача 700000,00 грн. поворотної безвідсоткової фінансової допомоги підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 210 від 27.06.2014, договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 27/06-2014 від 27.06.2014 року, проте, в порушення умов укладеного між сторонами договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач у визначений договором строк поворотну фінансову допомогу не повернув, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт отримання відповідачем від позивача 700000,00 грн. поворотної безвідсоткової фінансової допомоги повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач доказів сплати заборгованості не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 700000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості в сумі 41827,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 151148,98 грн. за період з 27.06.2015 року по 22.06.2017 року. На підтвердження зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок процентів річних та інфляційних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних від суми заборгованості в сумі 41827,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 151148,98 грн. за період з 27.06.2015 року по 22.06.2017 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 700000,00 грн. основного боргу, 41827,40 грн. - 3 % річних та 151148,98 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статі 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харцизький кабельний завод Енерго» (40012, м. Суми, вул. Харківська, буд. 122, ідентифікаційний код 37517108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топтехсервіс» (40020, м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 38, ідентифікаційний код 32603113) основний борг в сумі 700000,00 грн., 3 % річних в сумі 41827,40 грн., інфляційні втрати в сумі 151148,98 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 13394,65 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.08.2017.

Суддя ОСОБА_3