Рішення № 68211476, 08.08.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 серпня 2017 року Справа № 913/478/17

Провадження №26/913/478/17

За позовом Публічного Акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" м. Київ, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

про розірвання договору та виконання умов договору

Суддя Масловський С.В.;

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув.

від відповідача: представник не прибув.

В судовому засіданні 08.08.2017 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

13.06.2017 публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору та виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.06.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 27.06.2017, ухвалою від 27.06.2017 розгляд справи відкладено на 25.07.2017.

22.06.2017 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області подав відзив на позовну заяву, яким зазначає, що 23.09.2014 позивач передав ФОП ОСОБА_3 лист про припинення договору оренди нежитлового приміщення від 30.08.2013. Також відповідач зазначає, що заперечує проти підписання акту прийому - передачі приміщення, посилаючись на те, що станом на момент розгляду справи майно позивача все ще знаходиться у приміщенні відповідача.

27.06.2017 позивач на електронну адресу суду надіслав заяву №22/3-18991 від 26.06.2017 про уточнення прохальної частини позовної заяви, в якій просить виправити технічну помилку в прохальній частці позовної заяви та викласти в такій редакції :

- розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 30.07.2013 року укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ПАТ "ВіЕйБі Банк", датою розірвання вважати 08.12.2014;

- зобов'язати ФОП ОСОБА_3 виконати умови договору оренди, а саме п.4.5. та передати Позивачеві належним чином складений і підписаний Акт наданих послуг за період з 01.09.2014 року по 28.09.2014.

Подані письмові уточнення до позовної заяви судом приймаються до розгляду.

27.06.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції. Враховуючи те, що клопотання про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції подано до господарського суду Луганської області менш ніж за сім днів до судового засідання, суд відмовив в задоволені зазначеного клопотання.

Ухвалою від 11.07.2017 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про участь у судовому засіданні справи №913/478/17 в режимі відеоконференції. Доручено Дніпровському районному суду міста Києва (вул. Сергієнка, 3, м. Київ, 02096) забезпечити проведення відеоконференції у справі №913/478/17, розгляд якої відбудеться 25.07.2017 року об 11 год. 00 хв. в приміщенні господарського суду Луганської області в залі судового засідання №109.

25.07.2017 представник позивача до Дніпровського районного суду міста Києва для проведення судового засідання в режимі відеоконференції не прибув.

25.07.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить зменшити позовні вимоги та викласти резолютивну частину рішення в такій редакції: - зобов'язати ФОП ОСОБА_3 виконати умови договору оренди, а саме п.4.5. та передати Позивачеві належним чином складений і підписаний Акт наданих послуг за період з 01.09.2014 року по 28.09.2014. Подана заява судом не приймається, у зв'язку з недотриманням вимог ст. 22 ГПК України.

08.08.2017 представник відповідача на електронну адресу суду подав додаткові документи та лист ПАТ "ВіЕйБі Банк" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 30.08.2013.

08.08.2017 представники сторін в судове засідання не прибули.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

В С Т А Н О В И В:

30.08.2013 між публічним Акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", як орендарем, та ФОП ОСОБА_3, як орендодавцем, було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 30.08.2013 (далі договір) відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти у тимчасове платне користування на строк та на умовах даного договору нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, надалі - приміщення (п.1.1.).

Умовами договору сторони погодили, що орендодавець зобов'язується належним чином виконати всі умови, визначені даним договором (п.2.1.5.); орендар зобов'язується належним чином виконувати всі умови, визначені даним договором (п.2.2.2.);приміщення повинно бути передане орендодавцем і прийняте орендарем по Акту прийому-передачі в термін не пізніше 5 (п'ять ) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором до акту долучається фотозвіт про стан приміщення, що передається в оренду. Даний Акт та фото звіт є невід'ємною частиною даного договору (п.3.1.); після закінчення строку дії договору або у випадку його дострокового розірвання приміщення повертається орендодавцю протягом 7 (семи) календарних днів за відповідним Актом (за формою, що визначена в Додатку №2 до цього Договору) у стані не гіршому ніж на момент його передачі в оренду, з урахуванням нормального (природного) зносу. При цьому сторонами здійснюється підписання Акту в момент фактичної передачі приміщення або орендар готує та надає (надсилає) орендодавцю на адресу вказану в ст. 12 цього договору, підписані з боку Орендаря два примірника Акту. В разі, якщо протягом 7 (семи) календарних днів з моменту відправлення Актів орендодавцю (даний строк починає обраховуватися з дати відправлення Акту орендарем рекомендованим листом з повідомленням про вручення, підтвердженням чого є відповідна відмітка поштового відділення відправника) останній не поверне їх орендарю (на адресу, вказану в ст.. 12 цього договору), підписаний зі свого боку один екземпляр Акту, то в такому разі приміщення вважається переданим орендарем та прийнятим орендодавцем в останній календарний день вищезазначеного строку (п.3.2.); даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) (п.5.1.); строк оренди встановлюється з 01.09.2013 (але не раніше дати підписання Акту у відповідності з п. 3.1. цього договору) по 31 серпня 2014 року включно. Строк дії цього договору - з дати підписання цього договору до 31.08.2014, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.5.2.) даний договір припиняє свою дію у разі (п.5.3.): закінчення строку дії даного договору, що визначений в п. 5.2. цього договору (п.5.3.1.); у випадку знищення або загибелі приміщення (п.5.3.2.); за взаємною згодою сторін шляхом підписання договору про розірвання даного договору (п.5.3.3.); в односторонньому порядку орендарем, за умови письмового повідомлення орендодавця не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати дострокового припинення даного договору. Даний строк починає обраховуватися з дати відправлення орендарем рекомендованого листа з повідомлення про вручення, підтвердження чого є відповідна відмітка поштового відділення відправника) (п.5.3.4.) у разі ліквідації орендаря або ліквідації орендодавця (п.5.3.5.).

Відповідно до договору про внесення змін від 29.08.2014 до договору оренди нежитлового приміщення від 30.08.2013 п.4.1. договору викладено в наступній редакції: щомісячна орендна плата здійснюється в національній валюті України та складає: - за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року 1500,00 грн.; - за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року 3000,00 грн. ; п. 5.2 викладено в наступній редакції: строк оренди встановлюється з 01.09.2013 (але не раніше дати підписання Акту у відповідності з п. 3.1. цього договору) по 31 грудня 2014 року включно. Строк дії цього договору - з дати підписання цього договору до 31.12.2014, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Позивачем долучено до матеріалів справи акт прийому-передачі приміщення від 31.08.2013, який складено на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 30.08.2013, укладеного між публічним Акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", та ФОП ОСОБА_3, про те, що орендодавець передав орендарю, а орендар прийняв у тимчасове платне користування на строк та на умовах даного договору нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Листом ПАТ "ВіЕйБі Банк" повідомило ФОП ОСОБА_3, про припинення договору оренди нежитлового приміщення, оскільки строк діїї договору оренди нежитлового приміщення від 30.08.2013 закінчився, просить ФОП ОСОБА_3 прийняти приміщення та підписати Акт прийому-передачі.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.3, ч.4 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно ч.2, ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Частин 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили

Відносно вимоги позивача про розірвання договору від 30.07.2013 суд зазначає наступне.

23.09.2014 позивач листом повідомив відповідача відповідно до п. 5.3.4. договору оренди нежитлового приміщення від 30.08.2013 (в односторонньому договір припиняється орендарем, за умови письмового повідомлення орендодавця не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати дострокового припинення даного договору) про припинення договору оренди. Відповідачем зазначений лист був отриманий та долучений до матеріалів справи, з огляду на що вказаний договір відповідно до приписів п. 5.3.4. договору оренди від 30.08.2013, та ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України на момент розгляду справи є припинений ще у вересні 2014 році.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до ст 653 Цивільного кодексу України якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили, тому вимога позивача вважати договір розірваним з 08.12.2014 не є законною.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що вимога позивача розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 30.07.2013 року укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ПАТ "ВіЕйБі Банк", датою розірвання вважати 08.12.2014, не є законною та обґрунтованою, не доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлено вимогу зобов'язати ФОП ОСОБА_3 виконати умови договору оренди, а саме п.4.5. та передати Позивачеві належним чином складений і підписаний Акт наданих послуг за період з 01.09.2014 року по 28.09.2014.

Відносно цієї вимоги суд суд зазначає наступне:

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, проте позивачем не обґрунтовано, яким чином обраний ним спосіб захисту зможе забезпечити реальний та ефективний захист його порушеного (невизнаного) права.

У постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У постанові Вищого господарського суду України від 19 липня 2016 року у справі № 911/3933/16 зазначено, що матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має суб'єкт таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За таких обставин звертаючись з позовом до суду з вимогою зобов'язати ФОП ОСОБА_3 виконати умови договору оренди, а саме п.4.5. та передати позивачеві належним чином складений і підписаний Акт наданих послуг за період з 01.09.2014 року по 28.09.2014 позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, адже задоволення зазначених вимог, не відновить порушеного права позивача, оскільки зазначена вимога залежить від волі особи (відповідача) та не може бути реалізовано шляхом примусового виконання органами виконання рішень згідно приписів ЗУ «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що вимога позивача зобов'язати ФОП ОСОБА_3 виконати умови договору оренди, а саме п.4.5. та передати Позивачеві належним чином складений і підписаний Акт наданих послуг за період з 01.09.2014 року по 28.09.2014, не є законною та обґрунтованою, не доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Суд, звертає увагу на те, що публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни при подачі позову сплачено судовий збір за платіжним дорученням №47922 від 06.06.2017 за одну немайнову вимогу в сумі 1600,00 грн., хоча фактично заявлено дві немайнові вимоги, що відповідає сумі судового збору у розмірі 3200,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп.2 п.1 ч.2 ст.4 зазначеного закону).

Натомість, як вбачається з позовних матеріалів, позивачем не здійснено оплати судового збору в повному розмірі, тому наразі існує необхідність в доплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Публічного Акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" м. Київ, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного Акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни (код ЄДРПО 19017842) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (Індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) - відмовити повністю.

2. Стягнути з Публічного Акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (код ЄДРПО 19017842, місцезнаходження: 004119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т) до Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., отримувач коштів: УДКСУ у Київському районі м. Харкова, код отримувача 37999649, код банку отримувача (МФО) 851011, р/р 31214206783004.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2017

Суддя С.В. Масловський