Рішення № 68211141, 25.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017Справа №910/7607/17Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Собин"

до державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

про стягнення 50 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Малеванчук І.В. - представник за довіреністю № б/н від 03.01.2017 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" до державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про стягнення 50 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.10.2013 року товариством з обмеженою відповідальністю "Собин" та державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" укладено договір відповідального зберігання № 10-13-1093/551. Відповідно до умов укладеного договору позивачем було надано відповідачу послуги із зберігання майна протягом дії договору на суму 394 237,00 грн., які відповідачем в період з 06.11.2013 року по 10.06.2015 року були оплачені окремими платежами. Проте, відповідач не забрав зі складу позивача майно, яке передавалось на зберігання, у зв'язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення заборгованість за надані послуги зі зберігання за березень 2017 року та квітень 2017 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.05.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.06.2017 р.

06.06.2017 р. до канцелярії суду позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 75 000,00 грн. з оплати послуг по зберіганню майна у березні, квітні та травні 2017 року. Також, подав клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн., документи по справі.

В судове засідання 06.06.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 16.05.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 41689629, але 01.06.2017 р. до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2017 року розгляд справи відкладено на 26.06.2017 року.

26.06.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав три клопотання про залучення третіх осіб, клопотання про призначення судової експертизи, відзив на позовну заяву та документи по справі.

У судовому засіданні 26.06.2016 р. представник відповідача підтримав подані клопотання про залучення третіх осіб.

Представник позивача заперечував проти клопотань відповідача про залучення третіх осіб.

Суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача про залучення до справи третіх осіб.

Представник відповідача підтримав подане клопотання про призначення судової експертизи.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні оголошено перерву до 25.07.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2017 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

05.07.2017 р. до канцелярії суду позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 100 000,00 грн. з оплати послуг по зберіганню майна у березні, квітні, травні та червні 2017 року. Також, подав заперечення на відзив.

В судове засідання 25.07.2017 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 26.06.2017 року.

Представник позивача підтримав подану заяву про збільшення позовних вимог.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як визначено в п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Вищезазначена заява приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про збільшення позовних вимог.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

24.10.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Собин" (зберігач) та державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (поклажодавець) укладено договір відповідального зберігання №10-13-109з/551.

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених договором, за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання речові докази у кримінальному провадженні від 03.04.2013 №32013110060000149 у кількості, визначеному у додатках до договору "Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання".

Частиною 1 статті 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Майно знаходитиметься на зберіганні за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, буд. 38 (пункт 1.2 договору);

Згідно з п.1.3 договору майно, яке передається на зберігання, постановою слідчого Слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києва від 14.08.2013 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні від 03.04.2013 №32013110060000149.

Відповідно до розділу 3 договору поклажодавець зобов'язаний:

- забрати у зберігача майно до закінчення строку дії договору (підпункт 3.1.2 пункту 3.1 договору);

- сплачувати зберігачу послуги за договором з розрахунку 15 000 грн. за один місяць відповідно до виставлених рахунків (підпункт 3.1.3 пункту 3.1 договору);

Відповідно до п. 6.1 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання акту приймання -передачі майна і діє до 31.12.2013р.

Додатковим договором №1/713 від 27.12.2013 року сторони виклали пункт 6.1 договору в такій редакції: "Цей договір набирає чинності з дати підписання акту приймання-передачі і діє до 01.07.2014", а додатковим договором №2/282 від 11.06.2014 року - "Цей договір набирає чинності з дати підписання акта приймання-передачі і діє до 31.12.2014".

Згідно з додатковим договором №3/315 від 02.06.2014 року сторони виклали підпункт 3.1.3 пункту 3.1 у такій редакції: "поклажодавець зобов'язаний сплачувати зберігачу послуги за Договором з розрахунку 19 891,00 грн. за один місяць відповідно до виставлених рахунків".

Додатковим договором №5/666 від 31.12.2014 року сторони внесли до договору такі зміни:

- поклажодавець зобов'язаний сплачувати зберігачу послуги за договором з розрахунку 25 000 грн. за один місяць відповідно до виставлених рахунків (підпункт 3.1.3 пункту 3.1 договору);

- цей договір набирає чинності з дати підписання акта приймання-передачі і діє до 31.06.2015 року (пункт 6.1 договору)

Частиною першою статті 938 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно з частиною першою статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На виконання умов договору сторонами було складено, підписано уповноваженими представники та скріплено печатками сторін такі акти приймання-передачі робіт/ надання послуг: №ОУ-0000216 від 30.11.2013 року на суму 15 000,00 грн.; №ОУ-0000231 від 31.12.2013 року на суму 15 000,00 грн.; №7 від 31.01.2014 року на суму 15 000,00 грн.; №31 від 28.02.2014 року на суму 15 000,00 грн.; №53 від 31.03.2014 року на суму 15 000,00 грн.; №75 від 30.04.2014 року на суму 15 000,00 грн.; №95 від 31.05.2014 року на суму 15 000,00 грн.; №121 від 30.06.2014 року на суму 19 891,00 грн.; №141 від 31.07.2014 року на суму 19 891,00 грн.; №149 від 31.08.2014 року на суму 19 891,00 грн.; №183 від 30.09.2014 року на суму 19 891,00 грн.; №188 від 31.10.2014 року на суму 19 891,00 грн.; №206 від 30.11.2014 року на суму 19 891,00 грн.; №228 від 31.12.2014 року на суму 19 891,00 грн.; №3 від 31.01.2015 року на суму 25 000,00 грн.; №21 від 28.02.2015 року на суму 25 000,00 грн.; №39 від 31.03.2015 року на суму 25 000,00 грн.; №43 від 30.04.2015 року на суму 25 000,00 грн.; №73 від 31.05.2015 року на суму 25 000,00 грн.; №77 від 30.06.2015 року на суму 25 000,00 грн.; №104 від 31.07.2015 року на суму 25 000,00 грн.

Судом встановлено, що вказані акти були оплачені відповідачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками з рахунків позивача.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що майно на зберігання позивачу не передано, оскільки сторонами на виконання пункту 6.1 договору не підписано акт приймання-передачі майна, не беруться судом до уваги у зв'язку з тим, що акти приймання-передачі робіт (надання послуг) за період з листопада 2013 року по липень 2015 року підписані відповідачем, скріплені його печаткою та за цими актами відповідачем здійснено повну оплату цих послуг за вказаний період, а тому майно є таким, що передане на зберігання.

Частиною 3 статті 946 ЦК України передбачено, що якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року у справі №910/25267/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" до ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про стягнення 75000,00 грн. за період з серпня 2015 по жовтень 2015 та за зустрічним позовом ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" про визнання недійсним договору, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року та Вищого господарського суду України від 15.03.2016 року, первісні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" до ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" задоволено повністю, стягнуто з ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" 75 000,00 грн. боргу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн., у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року у справі №910/3018/16, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 Вищого господарського суду України від 18.10.2016, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" задоволено в повному обсязі та стягнуто з ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на користь ТОВ "Собин" 175 000,00 грн. за період зберігання майна з листопада 2015 по травень 2016 включно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2017 року у справі 910/18870/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року ,стягнуто з державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" 175 000,00 грн. заборгованості за період зберігання майна з червня 2016 по грудень 2016 включно, 6500,00 грн. витрат на послуги адвоката та 2625,00 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2017 року у справі 910/2864/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 року ,стягнуто з державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" 50 000,00 грн. заборгованості за період зберігання майна з січня 2017 по лютий 2017 включно, 3 200,00 грн. витрат на послуги адвоката та 1 600,00 грн. судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі №910/25267/15 та рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2016р. по справі №910/3018/16 щодо стягнення заборгованості за надані послуги з відповідального зберігання майна за договором за період з серпня 2015 по травень 2016 року ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" виконано в повному обсязі.

Звертаючись і з позовом до суду в даній справі, позивач зазначив, що відповідачем не оплачено послуги зі зберігання переданого майна (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) за період зберігання майна з березня по червень 2017 року включно, в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 100 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що листом №12 від 04.04.2017 позивач просив відповідача, зокрема, здійснити оплату за березень 2017 року відповідно до акта надання послуг № 75 від 31.03.2017 та рахунку на оплату № 71 від 01.03.2017 року на суму 25 000,00 грн.

Вищезазначений лист разом із актом надання послуг на рахунком на оплату було надіслано на адресу відповідача 05.04.2017 року, що підтверджується фіскальним чеком від 05.04.2017 року та описом вкладення у цінний лист.

Листом №14 від 03.05.2017 позивач просив відповідача, зокрема, здійснити оплату за квітень 2017 року відповідно до акта надання послуг № 88 від 30.04.2017 року та рахунку на оплату № 89 від 03.04.2017 року на суму 25 000,00 грн.

Вищезазначений лист разом із актом надання послуг на рахунком на оплату було надіслано на адресу відповідача 03.05.2017 року, що підтверджується фіскальним чеком від 03.05.2017 року та описом вкладення у цінний лист.

Листом №18 від 01.06.2017 позивач просив відповідача, зокрема, здійснити оплату за травень 2017 року відповідно до акта надання послуг № 115 від 31.05.2017 року та рахунку на оплату № 109 від 03.05.2017 року на суму 25 000,00 грн.

Вищезазначений лист разом із актом надання послуг на рахунком на оплату було надіслано на адресу відповідача 01.06.2017 року, що підтверджується фіскальним чеком від 01.06.2017 року та описом вкладення у цінний лист.

Листом №22 від 03.07.2017 позивач просив відповідача, зокрема, здійснити оплату за червні 2017 року відповідно до акта надання послуг № 142 від 30.06.2017 року та рахунку на оплату № 109 від 01.06.2017 року на суму 25 000,00 грн.

Вищезазначений лист разом із актом надання послуг на рахунком на оплату було надіслано на адресу відповідача 03.07.2017 року, що підтверджується фіскальним чеком від 03.07.2017 року та описом вкладення у цінний лист.

Відповідач підписані акти надання послуг позивачу не повернув та оплати за період з березня 2017 року по червень 2017 року включно не здійснив.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 договору визначено, що поклажодавець зобов'язаний забрати у зберігача майно до закінчення строку дії договору.

Згідно з підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 договору повернення майна поклажодавцю здійснюється за актом приймання-передачі.

Разом з тим, доказів на підтвердження повернення майна зі зберігання сторонами суду не подано, а тому позивачем фактично надано послуги зберігання майна у період березня 2017 року по червень 2017 року включно , у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний оплатити зберігання майна.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідачем порушено зобов'язання щодо сплати позивачу за послуги зберігання майна за період з березня 2017 року по червень 2017 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 100 000,00 грн.

Посилання відповідача на те, що відсутній акт приймання-передачі майна на зберігання, як це визначено умовами договору, не приймається судом, оскільки підписані відповідачем акти надання послуг та здійснення відповідачем оплати цих послуг за період з листопада 2013 р. по липень 2015 р. свідчать, що майно передане на зберігання. Крім того, відповідачем не подано жодного доказу того, що останній звертався до позивача з приводу не надання або надання неналежної якості наданих послуг зберігання майна.

Враховуючи те, що шляхом внесення змін до договору, підписання актів наданих послуг та здійснення оплати за надані послуги зберігання, сторонами підтверджується фактичне виконання умов договору, а тому у суду відсутні підстави для висновку про не передачу майна на зберігання.

Щодо тверджень відповідача, що договір відповідального зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013р. укладений Компанією під впливом тяжких обставин, на явно невигідних для неї умовах, а отже в силу закону є недійсним і при цьому відповідач просить зазначений договір визнати недійсним, суд зазначає наступне.

Вимога ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про визнання договору відповідального зберігання від 24.10.2013р. №10-13-109з/551 була предметом зустрічного позову по справі №910/25267/15, яка розглядалася господарським судом міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва №910/25267/15 від 10.11.2015р. в задоволенні зустрічного позову ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" про визнання недійсним договору відповідального зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013р. було відмовлено. Судом встановлено, що правові підстави для визнання недійсним договору відповідального зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013р. відсутні.

Київський апеляційний господарський суд, постановою від 20.01.2016р. рішення Господарського суду міста Києва №910/25267/15 від 10.11.2015р. залишив без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 15.03.2016р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016р. та рішення господарського суду міста Києва №910/25267/15 від 10.11.2015р. у справі залишено без змін.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що за зберігання позивачем речових доказів у кримінальному провадження від 03.04.2013 №32013110060000149 має сплачувати Прокуратура, суд зазначає наступне.

Згідно з постановою старшого слідчого Слідчого управління Фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Польському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Зінчука І.М. від 14.08.2013 вилучені в ході проведення огляду складського приміщення за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 38, відповідно до протоколу огляду від 14.08.2013 речі, визнано речовими доказами у справі №32013110060000149.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаної постанови речові докази передано на відповідальне зберігання відповідачу.

Отже, вказаною постановою відповідача не було зобов'язано ні зберігати речові докази саме за адресою, за якою докази було вилучено, ані укладати договір з позивачем.

Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджуються будь-якими доказами наявними в матеріалах справи.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги зберігання майна за період квітень 2017 року по червень 2017 року у сумі 100 000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та Малеванчуком Ігорем Володимировичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №01/03/17 від 01.02.2017 року.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура №01/06 від 01.06.2017 року на суму 4 000,00 грн., акт №01/06/17 від 01.06.2017 року прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №01/03/17 від 01.03.2017 року на суму 4 000,00 грн. та банківська виписка на суму 4 000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата послуг згідно з договором про надання правов допомоги №01/03/17 від 01.03.2917р.».

Враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи, та виходячи з розумної необхідності зазначених судових витрат для даної справи витрати на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню в сумі 4 000,00 грн.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 16-А; ідентифікаційний код 30401456) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, будинок 38; ідентифікаційний код 36298149) заборгованість в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 10.08.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий