Постанова № 68210544, 09.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2017 року Справа № 913/1083/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Алєєва І.В., Мачульський Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Айленд"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017у справі№ 913/1083/16 Господарського суду Луганської області за позовомПершого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради доПриватного підприємства "Айленд" простягнення 366 536,89 грн.,

У судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури: Гришина Т.А. (прокурор відділу ГПУ);

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Луганської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради, в якому просив суд стягнути з Приватного підприємства "Айленд" 366 536,89 грн. збитків, а саме за період з серпня 2013 по березень 2014 року в сумі 219 328,00 грн., за період з червня по серпень 2016 року в сумі 147 208,89 грн. Позов мотивовано тим, що відповідач додаткової угоди про продовження договору оренди земельної ділянки з позивачем не уклав і за заявлений до стягнення період не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.11.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017, позов задоволено з підстав обґрунтованості заявлених вимог.

Приватне підприємство "Айленд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити. Скаржник посилається на те, що судами не встановлено всіх складових цивільно-правової відповідальності, необхідних для задоволення позову про стягнення збитків. При цьому, скаржник вказує, що судами не встановлено дотримання Сєвєродонецькою міською радою Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993.

Відзив на касаційну скаргу судом не отримано.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що 21.04.2010 між Сєвєродонецькою міською радою, як орендодавцем, та ПП "Айленд", як орендарем, укладено договір оренди землі №041041900248, на виконання умов якого орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №3967 від 25.03.2010 за актом від 14.07.2010, надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під будівництво торговельно-розважального центру), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, ш. Будівельників, район б.23-а, мікрорайон 79.

Згідно з п.8 договору його укладено на 3 роки строком по 27.02.2013 включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Судами встановлено, що 24.12.2012 ПП "Айленд" звернулося до Сєвєродонецької міської ради з листом №5/12 від 14.12.2012, в якому повідомило про намір продовжити строк дії вказаного договору.

20.06.2013 Сєвєродонецькою міською радою прийнято рішення № 2809 від 20.06.2013 "Про поновлення договору оренди землі ПП "Айленд", відповідно до п.1 якого вирішено поновити відповідачу договір оренди землі №041041900248 від 21.04.2010 на земельну ділянку площею 1,1088 га (11088 кв. м) під торгівельно-розважальний центр на 3 роки за умови сплати орендарем орендної плати з коефіцієнтами, затвердженими рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради №516 від 28.04.2011, які діяли в період строку дії зазначеного договору оренди землі та укладення і державної реєстрації відповідної додаткової угоди.

Пунктом 3 вказаного рішення зобов'язано ПП "Айленд" в місячний термін укласти у письмовій формі додаткову угоду про поновлення договору оренди землі та здійснити заходи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, орендар повинен був надати орендодавцю додаткову угоду в строк до 20.07.2013.

Оскільки даної додаткової угоди ПП "Айленд" Сєвєродонецькій міській раді у визначений термін не направило, доказів повернення орендодавцю за актом приймання-передачі спірної земельної ділянки матеріали справи не містять, суди задовольнили позов про стягнення на користь Сєвєродонецької міської ради збитків за період з серпня 2013 року по березень 2014 року в сумі 219 328,00 грн. 00 коп. і за період з червня по серпень 2016 року в сумі 147 208,00 грн, як неодержаних доходів (упущена вигода) зі сплати орендних платежів за користування вищевказаною земельною ділянкою.

Проте такі висновки визнаються касаційною інстанцією передчасними.

Упущеною вигодою відповідно до статті 22 ЦК і частини 2 статті 224, статті 225 ГК вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, підстави для настання якої за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.

За змістом статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 ЗК власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Вирішуючи цей спір, необхідно брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК.

Так, згідно зі статтею 22 ЦК збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК.

При прийнятті рішення та постанови у даній справі, поза межами судового дослідження залишилось встановлення всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, адже встановлення лише протиправної поведінки відповідача, яка полягає у використанні ним орендованої земельної ділянки без правовстановлюючих документів після спливу місячного строку, встановленого для укладення додаткової угоди, що спричинило неможливість позивача отримувати орендну плату за вказану земельну ділянку (упущену вигоду) внаслідок порушення відповідачем умов договору та вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не є достатнім для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Поза увагою судів залишився і Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993 № 284, за приписами абз. 1, 4 п.2 якого визначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відтак, на виконання п.2 вказаного Порядку та положень ч.2 ст. 623 Цивільного кодексу України, судам необхідно було встановити дотримання позивачем законодавчо урегульованих правил визначення заявленої до стягнення суми збитків.

Оскільки, за приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню зі скеруванням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 та рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2016 у справі №913/1083/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: І.В. Алєєва

Г.М. Мачульський