Ухвала суду № 68205406, 04.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

04 серпня 2017 року м. Київ справа № П/800/325/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Заступника Голови Вищої ради правосуддя Беляневича Вадима Едуардовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Генеральна прокуратура України, про визнання протиправним рішення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з позовом до Заступника Голови Вищої ради правосуддя Беляневича Вадима Едуардовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Генеральна прокуратура України, в якому просить визнати протиправним рішення від 17 липня 2017 року.

Статтями 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено форму та зміст адміністративного позову та вимоги до позовної заяви.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною четвертою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, який має формулюватись максимально чітко і зрозуміло.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.

В недотримання вказаних процесуальних норм ОСОБА_1 не зазначено обставин на обґрунтування заявлених позивних вимог, зокрема не конкретизовано, в чому саме полягає невідповідність викладених суб'єктом владних повноважень у рішенні від 17 липня 2017 року доводів дійсності, не обґрунтовано необхідність залучення до участі у справі як третьої особи Генеральної прокуратури України, а також некоректно зазначено назву поданого процесуального документа (вказано касаційна заява, замість позовної заяви).

Крім того, у розглядуваній заяві ОСОБА_1 ставить питання про визнання протиправним рішення Заступника Голови Вищої ради правосуддя Беляневича Вадима Едуардовича, проте долучає до матеріалів заяви лист від 17 липня 2017 року.

При цьому слід зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

При цьому главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження в адміністративних справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у тому числі предмет оскарження, суб'єктів оскарження, строки розгляду цих справ, а також рішення, яке може приймати Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду цих справ.

Так, згідно з частиною першою статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) актів Вищої ради правосуддя; 3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя; 4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Частиною п'ятою статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів незаконним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.

Передбачений статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України перелік осіб, які можуть бути відповідачами при розгляді Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції справи, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, вимога щодо оскарження рішення Заступника Голови Вищої ради правосуддя не підсудна Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції.

Також, позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Однак, відповідно до преамбули зазначеного Закону він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Отже, посилання ОСОБА_1 щодо застосування у розглядуваній ситуації правил частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у частині звільнення її від сплати судового збору є помилковим.

В той же час, як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини другої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічне правило закріплене й у статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Положення наведених правових норм покликані забезпечити безперешкодний доступ особи до правосуддя, незважаючи на її майновий стан, а також гарантувати право на судовий захист усіх осіб, які такого потребують, але через певні фінансові (матеріальні) фактори, складнощі постійного або тимчасового характеру не можуть оплатити судові витрати повністю або частково у строк та в обсязі, встановлених законодавством.

Разом з тим, названі норми Закону України «Про судовий збір» і Кодексу адміністративного судочинства України не мають безумовного, абсолютного характеру і встановлюють певні умови, за наявності яких особа, яка звертається до суду з відповідною заявою чи скаргою, може скористатись можливостями, встановленими цими статтями в частині сплати судового збору.

Таким чином, ОСОБА_1 на обґрунтування заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору слід надати докази на підтвердження скрутного матеріального становища станом на момент звернення до суду із даним адміністративним позовом, а саме: довідку з органу державної фіскальної служби або управління пенсійного фонду про отримані доходи.

Поряд з цим слід зазначити, що згідно з пунктом 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлена у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму на працездатну особу.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на працездатну особу у місячному розмірі з 01 січня 2017 року встановлено на рівні 1600,00 грн.

Судовий збір за подання позовної заяви до Вищого адміністративного суду України повинно бути внесено або перераховано на розрахунковий рахунок 31210255700007, отримувач коштів: УДКCУ у Печерському районі, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)», призначення платежу: « 101; судовий збір, Вищий адміністративний суд України».

Документи про сплату судового збору подаються до суду в оригіналі.

Враховуючи наведене, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням строку, достатнього для усунення недоліків, а саме позивачу необхідно:

- уточнити зміст позовних вимог до Вищої ради правосуддя як колегіального органу та щодо предмету позову;

- навести обставини, якими ОСОБА_1 мотивує свої вимоги;

- обґрунтувати необхідність залучення до участі у справі як третьої особи Генеральної прокуратури України;

- коректно вказати назву процесуального документа;

- подати нову редакцію позовної заяви та її копії для відповідача та третьої особи;

- надати оспорюване рішення від 17 липня 2017 року;

- долучити документ про сплату судового збору в розмірі та порядку, встановлених законом, або належні докази на підтвердження незадовільного матеріального становища.

Роз'яснити ОСОБА_1, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 105, 106, 108, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Заступника Голови Вищої ради правосуддя Беляневича Вадима Едуардовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Генеральна прокуратура України, про визнання протиправним рішення, - залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк до 29 вересня 2017 року для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Попередити ОСОБА_1, що в разі неусунення недоліків позовна заява буде повернута.

Суддя Н.Є. Маринчак