Ухвала суду № 68204548, 10.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19308/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Нерухомість столиці» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2017 року адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Нерухомість столиці» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство «Нерухомість столиці» (надалі за текстом - «ПАТ «Нерухомість столиці») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003392202 від 26.06.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 143 360 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.04.2015 р. по 02.06.2015 р. посадовцями державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Нерухомість столиці» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 3057/26-58-22-02-17-30965299 від 09.06.2015 р.

Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено вимоги 185, 187, 188, 198, ст. 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 114 688 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договорів підряду № 03-09/14 від 01.09.2014 р., № 04-12/14 від 04.12.2014 р., № 05-11/14 від 05.11.2014 р., № 07-03/14 від 07.04.2014 р., № 07-07/14 від 07.07.2014 р., № 1-1307/14 від 13.07.2014 р., № 13-11/14 від 13.11.2014 р., № 14-10/14 від 14.10.2014 р., № 15-05/14 від 15.05.2014 р., № 22-09/14 від 22.09.2014 р., № 26-08/14 від 26.08.2014 р. ТОВ «Ремстройснаб» зобов'язалось виконати ремонті роботи (монтаж тротуарної платки, ремонт офісних приміщень, відновлення фасаду, заміна відливів, ремонт покрівлі, фарбування огорожі та драбин евакуації, ремонтно-оздоблювальні роботи, монтаж системи дощової каналізації, демонтаж облицювальної плитки, монтаж металевих поручнів, ремонт асфальтобетонного покриття, поточний ремонт офісу) по вул. Інститутській, 28, в м. Києві, а ПАТ «Нерухомість столиці» - прийняти та оплатити їх.

На підставі цих договорів були складені податкові накладні на загальну суму 688 125 грн. 60 коп., у тому числі 114 687 грн. 60 коп. податку на додану вартість, які позивач включив до складу податкового кредиту.

Разом з тим, ТОВ «Ремстройснаб» на письмовий запит надало пояснення, що ним були укладені договори з ТОВ «Брокбудкепітал», яке фактично і виконувало роботи на об'єкті позивача.

Водночас, ТОВ «Брокбудкепітал» відсутнє за місцезнаходженням та сформувало податкові зобов'язання на користь ТОВ «Ремстройснаб» при відсутності достатньої кількості основних фондів і трудових ресурсів.

При цьому, податковий кредит ТОВ «Ремстройснаб» сформовано за рахунок придбання запасних частин до велосипедів, взуття, побутових приладів.

На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що ремонтні роботи ані ТОВ «Ремстройснаб», ані ТОВ «Брокбудкепітал» фактично не здійснювались.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003392202 від 26.06.2015 р., яким ПАТ «Нерухомість столиці» збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 143 360 грн., у тому числі 114 688 грн. за основним платежем та 28 672 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів підряду та додатків до них (договірних цін); додаткових угод до договорів; актів виконаних робіт; ліцензії ТОВ «Ремстройснаб» на право провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; податкових накладних; журналу обліку транспорту за даними якого 16.05.2014 р. контрагент позивача здійснив доставку матеріалів.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зазначені документи є необхідними, проте недостатніми для підтвердження факту реальності придбання позивачем робіт.

Зокрема, ПАТ «Нерухомість столиці» не підтверджено факту проведення розрахунків за договорами, не надано актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, не підтверджено, що укладання договорів підряду призвело до зміни у структурі активів та зобов'язань товариства.

За таких обставин надані позивачем первинні документи не можна вважати достатніми документами, які посвідчують факт придбання робіт, а тому віднесення відображених у них сум до складу податкового кредиту є безпідставним.

З огляду на викладене колегія суддів підтримує аргументацію суду попередньої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що складання актів за формами № КБ-2в та № КБ-3 є обов'язковим лише при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, суд апеляційної інстанції не приймає як доказ.

Відповідно до пункту 2.3 договорів підряду прийом-передача виконаних робіт оформляється шляхом підписання акта приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3).

Також, у ст.ст. 4 та 5 названих договорів передбачено обов'язок замовника та підрядника підписати акти за формами № КБ-2в та № КБ-3.

Тобто, у даній ситуації ПАТ «Нерухомість столиці» та ТОВ «Ремстройснаб» самостійно визначили, якими документами посвідчується факт виконання робіт.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Нерухомість столиці» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 10 серпня 2017 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.