Постанова № 68204462, 08.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

представника відповідача Злепко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна судова адміністрація України, про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області, яким просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її заробітної плати та виплатити їй різницю в нарахованих сумах з урахуванням виплачених коштів: за період з 26.10.2014 року до 28.03.2015 року включно відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру»); за період з 29.03.2015 року до 08.09.2015 року включно відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»); за період з 09.09.2015 року до 31.12.2015 року, виходячи з посадового окладу 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що в період з 26.10.2014 року до 28.03.2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів повинен був визначатись абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про прокуратуру», з 29.03.2015 року до 08.09.2015 року - абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», а з 09.09.2015 року до 31.12.2015 року, виходячи з посадового окладу 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2.09.2015 року № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України». Суд виходив з того, що скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, встановлених законом гарантій, пільг і компенсацій. При цьому, на думку суду, при перерахунку заробітної плати позивачу слід виходити з підвищеного розміру посадового окладу, а розмір інших доплат, надбавок і премій, які входять до структури заробітної плати, визначити в межах затвердженого фонду оплати праці.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з 01.01.2015 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджету. На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була встановлена постановою Кабінету Міністрів України 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 09.09.2015 року. Отже, Кабінетом Міністрів України на нього покладені обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами. Відповідно до ст. ст. 23, 51 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Тому апелянт вважає, що оскільки з 26.10.2014 року до 09.09.2015 року Кабінет Міністрів України змін до вказаної постанови щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду, не вносив, а Законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абз. 2 ч. 1 ст. 144 та ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено, територіальні управління Державної судової адміністрації як розпорядники бюджетних коштів, не мали правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ОСОБА_2 з 07.07.2008 року працює в Кам'янка-Бузькому районному суді Львівської області, зокрема, з 26.09.2012 року - на посаді помічника судді, їй було присвоєно 10 ранг та 5 категорію посад державних службовців.

Згідно з довідками Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області від 17.05.2016 року в період з 26.10.2014 року до 31.08.2015 року заробітна плата позивачу нараховувалась відповідно до посадового окладу у розмірі 1218,00 грн., з 01.09.2015 року до 08.09.2015 року у розмірі 1378,00 грн., а з 09.09.2015 року до 31.12.2015 року посадовий оклад складав 2756,00 грн.

Законом України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набув чинності 26.10.2014 року, було внесено зміни, зокрема, до ст. 144 Закону України № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів», а саме було встановлено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Також згідно з даним законом Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

А згідно із Законом України від 12.02.2015 року № 192-VІІI «Про забезпечення права на справедливий суд», який набув чинності з 28.03.2015 року, було затверджено нову редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 147 якого було встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Також пп. 2 п. 13 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.

Наведені вище норми законодавства узгоджується з нормами ч. ч. 7, 8 ст. 33 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якими було встановлено, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Крім того, ч. 2 ст. 8 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) було передбачено, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України. А згідно з ст. 13 цього Закону оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Статтями 142, 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній до 28.03.2015 року, було встановлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, Державна судова адміністрація України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Аналогічні норми містились у ст. ст. 145, 146 цього Закону в редакції, чинній з 28.03.2015 року.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» було встановлено, що з 01.01.2015 року норми і положення, зокрема, ч. 1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування,

У спірних періодах схема посадових окладів працівників апарату суду була визначена постановою Кабінет Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», а саме додатком 47 до цієї постанови. Дана схема посадових окладів була чинною і незмінною до 09.09.2015 року.

Із наведеного вище слідує, що Кабінет Міністрів України у встановленому порядку та строк не виконав обов'язків щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із законами, покладені на нього абз. 2 пп. 1 п. 13 розділу XIII Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» та пп. 2 п. 13 Перехідних положень Закону України від 12.02.2015 року № 192-VІІI «Про забезпечення права на справедливий суд».

А відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 23 та ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини та положення норм законодавства, колегія суддів зазначає, що оскільки з 26.10.2014 року до 09.09.2015 року Кабінет Міністрів України не вносив змін до зазначеної вище постанови від 09.03.2006 року № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абз. 2 ч. 1 ст. 144 та ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній з 28.03.2015 року) не передбачено, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічну правову позиції встановив Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 12.07.2016 року у справі № 21-1726а16, а відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 813/1615/16 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна судова адміністрація України, про зобов'язання вчинити дії - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 08.08.2017 року