Ухвала суду № 68204152, 09.08.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2017 року справа №812/210/17

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі № 812/210/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період з 01грудня 2016 року по 31 січня 2017 року у розмірі 2685,63 грн., -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2017 Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі позивач, Управління) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (далі відповідач, підприємство, товариство) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 та за Списком № 2 (а.с.2-3).

Заявою від 11 травня 2017 року позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період з 01грудня 2016 року по 31 січня 2017 року у розмірі 2685,63 грн. (а.с.64).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у задоволенні уточнених позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період з 01 грудня 2016 року по 31 січня 2017 року у розмірі 2685,63 грн. відмовлено повністю (а.с.120-122).

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не повно зясовані обставини справи, які мають значення для вирішення спору. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів відповідно до вимог пункту 5.4 Порядку № 21-2. Посилається на те, що заборгованість відповідача по витратам на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком № 1, яка виникла за період з 01 грудня 2016 року по 31 січня 2017 року в розмірі 2 685,63 грн. не сплачена відповідачем (а.с.127-128).

В судове засідання сторони не зявились про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, просили справу розглянути без їх участі.

За нормами статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне.

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, є субєктом владних повноважень, який діє на підставі Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Положення про Пенсійний фонд України та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Законом.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», ідентифікаційний код 05451150, зареєстроване за адресою: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 87, зареєстроване як юридична особа 11 травня 1994 року, про що 26 січня 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 382 120 0000 002601, в стані припинення не перебуває, перебуває на обліку в Управлінні як страхувальник, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04 липня 2016 року № 22064064 (а.с.38-48, 91-93).

З грудня 2016 року по січень 2017 року позивач сплачував та доставляв пенсіонерам відповідача пільгові пенсії за Списком №1, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.7-12). Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій отримані посадовою собою відповідача.

За вказаними розрахунками за грудень 2016 року - січень 2017 року у підприємства виникли зобов'язання з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 на загальну суму 3034,66 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності виникнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1, що регулюється нормами Конституції України та Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) і «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV).

Право Пенсійного фонду України на відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до яких входять пенсії призначені згідно підпунктів «б-з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, та на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, крім робітників, що безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, передбачено частиною 2 «Прикінцевих положень» Закону України № 1058, Законом України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонд України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається Розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі Інструкція № 21-1).

Відповідно до преамбули Закону № 1058-ІV, останній визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального Пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За вимогами частини другої розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-ІV у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-ІV. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності цим Законом.

Відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, призначених за списком № 2, має здійснюватися відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV та пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

За приписами пункту 6 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Розділу 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції 21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до положень пункту 6.5 Інструкції 21-1 розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

За вимогами пункту 6.8 розділу 6 Інструкції 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.10 Інструкції 21-1, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного Фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

З матеріалів справи вбачається, що платіжними дорученнями від 19 грудня 2016 року № 2580 Товариство перерахувало на користь Управління в рахунок відшкодування пільгових пенсій згідно Списку № 1 за грудень 2016 року у розмірі 1517,33 грн. та від 20 січня 2017 року № 2975 підприємством перераховано на користь Управління в рахунок відшкодування пільгових пенсій згідно Списку № 1 за січень 2017 року у розмірі 1517,33 грн. (а.с.49-50).

За інформацією, зазначеної у витязі з картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на оплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2017 року зараховані кошти у сумі 3034,66 грн. (а.с.82).

Отже, наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідач у добровільному порядку сплатив заборгованість за спірний в цій справі період з 01 грудня 2016 року по 31 січня 2017 року у повному обсязі.

Витягом з картки особового рахунку підприємства підтверджено, що станом на 21 червня 2017 року за відповідачем обліковується заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 у загальному розмірі 6069,32 грн (а.с.82).

При цьому, дані щодо часу виникнення вказаної заборгованості позивачем не надані, а у розрахунку ціни позову є посилання на передачу заборгованості Товариству за Списком № 1 у сумі 7237,62 грн. від іншого територіального управління Пенсійного фонду України без деталізації вказаної заборгованості (а.с.5).

Пунктом 5.4 Порядку № 21-2 передбачено, що операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.

При цьому, право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано Управлінню лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Таким чином, незалежно від наявності у відповідача заборгованості за минулі періоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період з 01 грудня 2016 року по 31 січня 2017 року у розмірі 2685,63 грн, оскільки відповідач добровільно сплатив витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за грудень 2016 року та січень 2017 року, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Факт перерахування відповідачем коштів в оплату заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за грудень 2016 року та січень 2017 року скаржником не заперечується.

Також, за приписами пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Згідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду України, який викладно в постанові від 02.06.2015 року № 21-166а15 щодо права пенсійного фонду спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення лише відносно недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що про відсутність права у органів пенсійного фонду змінювати будь-яким чином призначення платежу щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій якщо таке встановлено платником, що не є страховими внесками, недоїмкою, штрафною санкцією чи пенею.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-15, 17-24, 69-72, 86, 94, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі № 812/210/17 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі № 812/210/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1, за період з 01грудня 2016 року по 31 січня 2017 року у розмірі 2685,63 грн. залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_2