Постанова № 68204070, 10.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 серпня 2017 року письмове провадження № 826/11196/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до проВідділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві зобов'язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про:

- зобов'язання відповідача скасувати постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження від 23.02.2012р. ВП №313370990, яке приєднано до ВП №36821795;

- зобов'язання відповідача скасувати постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження від 25.04.2013р. ВП №36821795.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 та скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, будь-яких пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надав.

На вимогу суду надати належним чином засвідчені копії матеріалів ВП №313370990 та ВП №36821795, листом від 25.07.2017р. №П/10 Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві повідомив, що матеріали ВП №31337090 у зв'язку з закінченням терміну зберігання були знищенні.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи в письмовому провадженні. У зв'язку з тим, що відповідачем не надано жодних пояснень та їх доказів з приводу заявлених позовних вимог, суд вирішує справу на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Постановою відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві від 29.02.2012р. №31337090 з виконання виконавчого листа №2-5187 виданого 10.02.2011р. Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення 100156,99грн. та оголошено заборону відчуження будь-якого майна, яке їй належить.

Крім того, постановою відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві від 25.04.2013р. №36821795 з виконання виконавчого листа №2-5187 виданого 10.02.2011р. Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення 100156,99грн. та оголошено заборону відчуження будь-якого майна, яке їй належить.

Постановою відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві від 02.04.2014р. №36821795 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

З листа відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві від 25.07.2017р. №П/10 вбачається, що по ВП №31337090 постановою відділу від 27.06.2012р. також повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

20 вересня 2016 року позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві з заявою про скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по ВП №36821795 та ВП №31337090, однак, як встановлено судом жодної відповіді від відповідача надано позивачу не було.

Не погоджуючись з діями відповідача та у зв'язку із цим про зобов'язання вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі по тексту - Закон України № 606-XIV, станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною першою статті 6 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, підставою повернення виконавчих документів стягувачу було те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а тому з урахуванням норм ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві повинен був скасувати арешти, які накладені у ВП №36821795 та ВП №31337090.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102,40грн. з бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві скасувати постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження від 23.02.2012р. ВП №313370990, яке приєднано до ВП №36821795.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві скасувати постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження від 25.04.2013р. ВП №36821795.

Присудити з бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102,40грн. (одна тисяча сто дві гривні, 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій