Постанова № 68203831, 03.08.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1144/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гонжак К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Терра-Макс" про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

17 липня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Терра-Макс" про визнання незаконним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 12 червня 2017 року № 7428/6-17; зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер: НОМЕР_2) у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала на свою незгоду з відмовою відповідача у затвердженні проекту землеустрою, яка вмотивована лише обставинами закінчення строку дії наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 15 квітня 2016 року № 2987-СГ про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою, на підставі якого ОСОБА_3 виготовила проектну документацію. Наполягала на тому, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, жодна з яких відповідачем не наведена у спірному рішенні.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні з тих підстав, що відповідно до пункту "г" частини другої 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій" розробники документації із землеустрою зобов'язані виконувати роботи зі складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором; максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору. Вказувала, що наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 15 квітня 2016 року №2987-СГ є актом індивідуальної дії, який вичерпує свою дію фактом його виконання, а тому встановлення річного строку на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є обґрунтованим. Оскільки проект землеустрою позивач подав на затвердження пізніше визначеного в дозволі строку, то спірне рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою є правомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

28 січня 2016 року до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області звернулася гр. ОСОБА_3 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, яка знаходиться на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області у власність (а.с. 18).

За результатами розгляду вказаного клопотання відповідачем був прийнятий наказ від 15 квітня 2016 року №2987-СГ про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населених пунктів (а.с. 19).

При цьому у пункті 2 вищезазначеного наказу вказано на необхідність упродовж року забезпечити розробку та погодження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, подати погоджений проект землеустрою до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області для затвердження. Пункт 3 містить застереження "у разі невиконання вимог пункту 2 вважати наказ таким, що втратив чинність".

Після виготовлення проекту землеустрою, позивач подав його на погодження. Висновком експерта державної експертизи від 06 лютого 2017 року № 63/82-17 проект землеустрою був погоджений (а.с. 49-50).

26 травня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою (а.с. 85), за наслідками розгляду якого відповідач листом від 12 червня 2017 року № 7428/6-17 фактично залишив його без задоволення з тієї підстави, що позивач звернувся за затвердженням після закінчення строку дії наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 15 квітня 2016 року № 2987-СГ про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою, а також запропонував гр. ОСОБА_3 звернутися з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 7).

Не погоджуючись із правомірністю рішення відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить із такого.

За приписами частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара.

Згідно положень частини четвертої статті 122 Земельного кодексу Україні центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У відповідності до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення уповноваженого органу виконавчої влади приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). У випадку формування нової земельної ділянки надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розроблення якої здійснюється на підставі дозволу, зокрема, органу виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 15 квітня 2016 року №2987-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населених пунктів.

В подальшому ОСОБА_3 звернулася до ТОВ "Компанія Терра-Макс", яке має у своєму штаті сертифікованих інженерів-землевпорядників та відповідає вимогам до розробників документації із землеустрою, визначених статтею 26 Закону України "Про землеустрій", із заявою про розроблення проекту землеустрою (а.с. 17).

ТОВ "Компанія Терра-Макс" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 (а.с. 11-60).

За змістом частини шостої статті 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Висновком Управління Держгеокадастру у Лозівському районі про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 06 лютого 2017 року №63/82-17 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Частиною шостою статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснюється рішенням уповноваженого органу про надання земельної ділянки у користуванні за проектом землеустрою щодо її відведення (частина десята статті 123 Земельного кодексу України).

Згідно вимог частини тринадцятої статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Оцінюючи законність мотивів наведеної відповідачем у листі від 12 червня 2017 року №7428/6-17 відмови в затвердженні проекту землеустрою позивача з підстав закінчення річного строку на розроблення проекту землеустрою, суд виходить з наступних міркувань.

Річний строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки був передбачений частиною одинадцятою статті 151 Земельного кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16 вересня 2008 року №509-VI. Згідно з цією нормою строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік і може бути продовжений одноразово на такий самий строк. У разі якщо протягом встановленого строку проект відведення земельної ділянки не поданий на затвердження до відповідного органу, дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимоги щодо її відведення вважаються анульованими.

Однак, з прийняттям 05 листопада 2009 року Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05 листопада 2009 року № 1702-VI, який набрав чинності 10 грудня 2009 року, статтю 151 Земельного кодексу України викладено в іншій редакції, зокрема, виключено норми стосовно строку дії дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція Земельного кодексу України питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки врегульовує статтею 118, згідно з сьомою частиною якої відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" від 02 червня 2015 року №497-VIII законодавцем внесено зміни до Закону України "Про землеустрій" та доповнено статтю 22 частиною другою наступного змісту: "рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії".

Таким чином, відповідач безпідставно обмежив річним строком чинність свого наказу від 15 квітня 2016 року № 2987-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Крім того, чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, жодна з яких відповідачем у листі від 12 червня 2017 року № 7428/6-17 не наведена.

За приписами частин п'ятої та шостої статті 1861 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій, другій та третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Проаналізувавши текст відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 12 червня 2017 року № 7428/6-17, судом не встановлено визначених статтею 1861 Земельного кодексу України підстав щодо невідповідності положень проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

В той же час, суд звертає увагу на те, що спірна відмова мотивована лише втратою чинності наказом про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що не заперечується відповідачем. Однак, відповідачем не досліджувалась подана на погодження землевпорядна документація на предмет її відповідності положенням вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

За викладених обставин, рішення ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 12 червня 2017 року № 7428/6-17 не містить визначених частиною шостою статті 1861 Земельного кодексу України підстав, наявність яких зумовлювала б обґрунтовану відмову в затвердженні проекту землеустрою, тобто спірна відмова не ґрунтується на вимогах закону, а відтак є протиправною та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача повторно розглянути та вирішити відповідно до закону та висновків суду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд виходить з того, що задоволення позовних вимог сформульованих таким чином є належним способом захисту прав позивача, реалізація якого призведе до відновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 12.06.2017 за вих. № 7428/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер НОМЕР_2) у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1280,00 грн (одна тисяча двісті вісімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 08 серпня 2017 року.

Суддя Є.Б. Супрун