Ухвала суду № 68198572, 03.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/1355/17 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 632/806/16-ц Кочнєв О.В.

Категорія: договірні Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: Швецової Л.А.,

Суддів: Котелевець А.В., Колтунової А.І.,

За участі секретаря: Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, - приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Вовк Ірина Василівна, виконавчий комітет Первомайської міської ради Харківської області, приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Васильєва Світлана Іванівна, про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на предмет позову, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Карташова Світлана Іванівна, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову, - ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу удаваним і недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу удаваним і недійсним, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд встановити факт нікчемності та визнати недійсним, виданий 24 липня 2012 року виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області відповідачу ОСОБА_4 дублікат серії НОМЕР_2 свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 31 березня 2010 року, виданого виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області на підставі рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області від 24 березня 2010 року за №62; встановити факт нікчемності та визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений 06.02.2016 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Вовк І.В. за реєстровим №78; встановити факт нікчемності та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 30 квітня 2016 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С.І. за реєстраційним №317; скасувати за відповідачем ОСОБА_7 проведену 04 травня 2016 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С.І. державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності - 14405339; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 20501438 від 04 травня 2016 року, приватний нотаріус Васильєва С.І., Первомайський районний нотаріальний округ, Харківська область, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 842292563115); визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1; витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7; усунути позивачу ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з цієї квартири відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та звільнити квартиру від їх речей; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказував, що йому з власних джерел у березні 2016 року стало відомо, що спірна квартира, яку він вважає своєю власністю вибула з його володіння поза його волею протиправним шляхом, оскільки право власності на неї було спочатку відновлено за дублікатом свідоцтва про право власності на майно за ОСОБА_4 24.07.2012 року, згодом на підставі договору дарування від 06.02.2016 року перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_6, а згодом вже на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2016 року право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_7 Всі вказані дії позивач вважає такими, що були здійсненні всупереч діючого законодавства, оскільки він на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16.08.2010 року придбав у власність спірну квартиру у ОСОБА_4 за 100000,00 грн., вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С.І. та зареєстрований нею в реєстрі за номером 2550 та окремо в реєстрі правочинів за №4073792. Відповідно до п.12 договору купівлі-продажу від 16.08.2010 року ОСОБА_4 зобов'язувалася звільнити продану нею квартиру від особистих речей та знятися з реєстраційного обліку за адресою відчужуваної квартири до 16 лютого 2011 року, що вона не зробила, у зв'язку з чим позивач не міг належним чином користуватися квартирою, а згодом, а саме 04.04.2011 року, щодо нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим він не міг належним чином захистити свої права. Укладений ОСОБА_4 та ОСОБА_6 06.02.2016 року договір дарування вважає фіктивним, як і укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 30.04.2016 року договір купівлі-продажу спірної квартири, оскільки вони здійснені, на думку позивача, з метою приховати від дійсного власника шляхом багаторазового переходу права власності його майно. Також, ОСОБА_2 надав суду додаткові письмові пояснення від 21.09.2016 року, в яких, після ознайомлення із зустрічною позовною заявою ОСОБА_4, вказував, що договір купівлі-продажу спірної квартири відбувся навіть без його державної реєстрації, оскільки діюча на той час редакція ст. 334 ЦК України передбачала перехід права власності лише після укладення договору купівлі-продажу квартири, а не його державної реєстрації.

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому вона просила суд визнати удаваним і недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.08.2010 року, укладений між нею та ОСОБА_2, зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С.І. та зареєстрований у реєстрі за №2550, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування зустрічного позову вказувала, що 16 серпня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким ОСОБА_2 позичив ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 80000,00 грн., які остання повинна була повернути у розмірі 100000,00 грн. з урахуванням відсотків за користування коштами через 6 місяців після укладання договору. Для виконання вказаного зобов'язання ОСОБА_2 просив надати відповідне забезпечення, яким за домовленістю сторін стала спірна квартира у м. Первомайський Харківської області, яка у разі не виконання угоди між сторонами щодо повернення коштів повинна була перейти у власність ОСОБА_2 Додатковою угодою сторін було обумовлено, що всі оригінали правовстановлюючих документів на квартиру ОСОБА_4 повинна була після укладання угоди надати ОСОБА_2 ОСОБА_4 отримала обумовлені сторонами кошти з боку ОСОБА_2, уклавши при цьому договір купівлі-продажу спірної квартири та надавши ОСОБА_2 оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, яка їй належала. В обумовлений сторонами строк зобов'язання з боку ОСОБА_4 та її чоловіка були виконані у повному обсязі, гроші з відповідними відсотками повернуті, при цьому ОСОБА_2 відмовлявся писати розписки про отримання коштів, зазначаючи, що такі розписки можна використати для притягнення його до юридичної відповідальності за порушення умов видачі позик на узгоджену сторонами суму (ліцензійна діяльність виключно за ліцензіями Національного банку для банківських установ або Нацкомфінпослуг для інших небанківських фінансових установ). Після виконання умов договору з боку ОСОБА_4, ОСОБА_2 взяті на себе умови договору про повернення оригіналів правовстановлюючих документі на спірну квартиру не виконав та документи не повернув, посилаючись на свою зайнятість, а згодом ОСОБА_4 вимушена була, на її думку, спілкуватися з братом позивача за первинним позовом, оскільки позивач зник у невідомому їй напрямку. Після року спілкування з вказаною особою, позивач вимушена була зайнятися відновленням документів у встановлений законодавством спосіб, а саме отримання дублікатів свідоцтва про право власності на вказану квартиру, після чого розпорядилася спірною квартирою у лютому 2016 року на користь власної доньки, оскільки та потребувала коштів і яка 13.04.2016 року продала її ОСОБА_7, яка є знайомою ОСОБА_4 На фіктивність договору купівлі-продажу квартири, на її думку, вказує відсутність у неї та її сім`ї станом на 2010 рік іншого житла, відсутність дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житла, оскільки донька ОСОБА_4 ОСОБА_6 на час укладення договору була неповнолітньою, занадто низька вартість квартири, оплата з боку ОСОБА_4 за комунальні послуги за квартиру до моменту її відчуження у 2016 році та деякі інші обставини.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, - приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Вовк І.В., виконавчий комітет Первомайської міської ради Харківської області, приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Васильєва С.І., про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено у повному обсязі.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет позову - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Карташова С.І., третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову, - ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу удаваним і недійсним відмовлено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 4307,20 грн. на наступні реквізити: розрахунковий рахунок - 31215206700019, отримувач: Первомайське управління Державної казначейської служби України у Харківській області, код отримувача - 37327442, банк отримувача: Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, код банку отримувача (МФО) - 851011.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісні позовні вимоги ОСОБА_2В задовольнити в повному обсязі, а в задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначив, що суд першої інтонації не взяв до уваги, що зміні в порядку набуття права власності на нерухомість на спірні правовідносини не поширюються, а тому слід вважати, у позивача ОСОБА_2 на підставі належним чином зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів договору купівлі-продажу квартири від 16 серпня 2010 року право власності на нерухомість виникло в той же день і додаткової його реєстрації в органах бюро технічної інвентаризації не потребувалось.

Також, з апеляційною скаргою звернулась представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення скасувати в частині відмови у задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити. В іншій частині рішення залити в силі.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначила, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру не набув, оскільки не зареєстрував у встановленому порядку своє право власності у відповідного державного реєстратора на той час, а саме у комунальному підприємстві «Первомайське міське бюро технічної інвентаризації».

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Стаття 182 ЦК України передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. За положенням ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, на час переведення квартири з житлового фонду в нежитловий, були врегульовані Інструкцією Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року № 121 (далі - Інструкція).

1.4., 1, 6, 1.7., 1.9, 4.1 Інструкції, державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. До об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться вбудовані в житлові будинки нежитлові приміщення (як частини цих будинків). Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності. Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, речові права на об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Посилання апелянта на той факт, що на підставі належним чином зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів договору купівлі-продажу квартири від 16 серпня 2010 року право власності на нерухомість виникло в той же день і додаткової його реєстрації в органах бюро технічної інвентаризації не потребувалось судова колегія до уваги не приймає, оскільки з наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.08.2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С.І. та зареєстрований у реєстрі за №2550 вбачається, що право власності на вказану квартиру підлягає державній реєстрації у Комунальному підприємстві «Первомайське бюро технічної інвентаризації».

Згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Знадно положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до роз'яснень, наданих Верховним Судом України в постанові Пленуму від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін (п.13).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 був пропущений строк звернення до суду з позовом, про що суд просив відповідач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 у своїй заяві, наявній в матеріалах справи.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 3 та ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом лише 15.09.2016 року щодо визнання недійсним правочину, що був укладений 16.08.2010 року.

В іншій частині рішення суду сторони не оспорюють.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: