Рішення № 68196234, 10.08.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16920/16-ц

Провадження № 2/344/1356/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Татарінової О.А.,

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі Служби захисту прав дітей, про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_2 Мотивував тим, що він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду від 17.10.2016р. розірвано. Від шлюбу у них народилось троє дітей: ОСОБА_3, 02.07.1998р.н. (яка на даний час є повнолітньою), ОСОБА_4, 28.03.2003р.н., та ОСОБА_5, 12.09.2011р.н. до теперішнього часу сторони не дійшли згоди щодо місця проживання сина ОСОБА_4, який на даний час мешкає з відповідачем. Позивач вважає, що в інтересах сина є проживання з батьком а не з матір'ю, оскільки він має власну справу, нормований робочий день, стабільний не малий дохід, має час відводити дитину до школи, займатись з ним вечорами, та іншим чином піклуватись про сина, щоб забезпечити гармонійний розвиток особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. В той час відповідач не має достатнього доходу для матеріального забезпечення умов проживання. Зі слів сина відповідач більше уваги приділяє молодшій сестрі ніж йому. З самого дитинства позивач постійно піклується про дітей, допомагає матеріально. ОСОБА_1 зазначає що не чинитиме перешкод для спілкування відповідача з сином та готовий з свого боку всіма силами сприяти цьому. Крім цього син також хоче проживати з ним. Тому просив суд визначити місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місцем проживання його батька – ОСОБА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 заявлені вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні позов заперечила, посилаючись на письмове заперечення (а.с.63), просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Органу опіки і піклування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі Служби захисту прав дітей ОСОБА_8 в судовому засіданні позов заперечила, посилаючись на Витяг з рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 19.06.2017р. № 392.

Заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу України (далі СК України) питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, зокрема у принципі 6, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.10.2016 року розірвано (а.с.8).

Від шлюбу у них є неповнолітні діти – ОСОБА_4, 28.03.2003р.н., та ОСОБА_5, 12.09.2011р.н., які тим же рішенням Івано-Франківського міського суду від 17.10.2016 року залишені на проживання з матір'ю ОСОБА_2

Згідно з положенням ст. 8 Закону України " Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини.

Згідно ст.150 СК України, обов'язками батьків є піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 народився 28.03.2003 року (а.с.9), а отже 28.03.2017 року йому виповнилось чотирнадцять років.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані суду докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову задоволення позовних вимог, оскільки неповнолітній ОСОБА_1 досяг того віку, з якого законодавство надає можливість самостійно вибирати місце проживання, а тому підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст.ст.3,10,11,60,212,215,218 ЦПК України, на підставі ст.141,157,160,161 СК України, суд-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі Служби захисту прав дітей, про визначення місця проживання дитини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Татарінова О.А.