Рішення № 68195499, 09.08.2017, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 174/608/16-ц

п/с № 2/174/153/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне рішення)

09 серпня 2017 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді – Данилюк Т.М.,

за участю секретаря – Пелипас Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1, звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в обґрунтування позову зазначає: що з 19.12.1998 року, вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який було розірвано рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07.10.2015 року. В період шлюбу, за спільні кошти ними було придбано наступне майно: у листопаді 2001 року квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а також в 2011 році було придбано автомобіль марки ОСОБА_3, 2007 р.в., д/з АЕ 9107 ЕР, VIN код WDF 63960113380601, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи те, що квартира та автомобіль придбані під час шлюбу та за їх спільні кошти, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, просить поділити об’єкт спільної сумісної власності подружжя: в саме автомобіль марки ОСОБА_3, 2007 р.в., д/з АЕ 9107 ЕР, VIN код WDF 63960113380601, шляхом визнання права власності на ? частку даного об’єкту за ОСОБА_4 та ? частку об’єкту за ОСОБА_2, та квартиру № 35 по вулиці Леніна в будинку № 65-а , в м.Вільногірськ, шляхом визнання права власності на ? частку даного об’єкту за ОСОБА_4 та ? частку об’єкту за ОСОБА_2.

Позивачка та її представник в судове засідання не з’явились, надали через канцелярію суду заяву, в якій просять справу розглядати у їх відсутність, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату розгляду справи повідомлений за зареєстрованим місцем проживання та у відповідності до ч. 9 ст. 74 ЦПК України – через оголошення у пресі.

За таких обставин суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, виходячи з положень ст. 224 ЦПК України.

У відповідності до вимог ст. 197 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Стаття10 ЦПК України регламентує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 11 ЦПК України)

Згідно приписів ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічні положення щодо майна, набутого за час шлюбу, містить ч. 3 ст. 368 ЦК України.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Положення ч. 1 ст. 69 СК України, передбачають, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частина 1 ст. 70 СК України, регламентує, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічні положення щодо рівності часток у спільній сумісній власності містить ч. 2 ст. 372 ЦК України.

Згідно п.п. 22 - 24 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості під час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СКУ, ч. 3 ст. 368 ЦКУ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦКУ можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом, в тому числі грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

В свою чергу в п. 25 вищезгаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у спільній частковій власності.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що 19.12.1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був розірваний рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07.10.2015 року (а.с. 40,41).

За час спільного проживання сторони набули спільне майно, а саме відповідно до договору купівлі-продажу від 08.11.2001 року, посвідчений державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2, отримав у власність квартиру АДРЕСА_2 (Центральна) в м. Вільногірську Дніпропетровської області (а.с. 239).

Відповідно до відповіді регіонального сервісного центру МВС України в Дніпропетровській області за № 31/4-2037 від 13.06.2017 року, за ОСОБА_2, зареєстрований 11.11.2011 р. автомобіль марки MERCEDES-BENZ VITO, 2007 р.в., номер VIN №WDF 63960113380601 на підставі довідки – рахунку KIM № 996906 від 07.11.2011р., номерні знаки АЕ 9107 ЕР, та свідоцтво про реєстрацію САК № 073470 (а.с.226).

Враховуючи те, що квартира № 35, загальною площею 63,5 кв.м., що розташована в м. Вільногірську, по вул. Центральна, буд.65-а, та автомобіль ОСОБА_3, 2007 р.в., набуті в період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що дане майно є спільною сумісною власністю подружжя. Виходячи з принципу рівності часток, за кожним слід визнати право власності на 1/2 частину спірного майна.

У відповідності до ст.88 ЦПК України, судові витрати, у вигляді судового збору на суму 1830 грн., що понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 60-62, 69, 70,71 СК України, Постановою Пленуму ВСУ від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» ст.ст.355, 368, 370, 372 ЦК України, ст.ст. 3, 15, 88, 208, 212 - 215, 224-226 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити в повному обсязі.

Поділити об’єкт, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: автомобіль марки ОСОБА_3, 2007 р.в., д/з АЕ 9107 ЕР, VIN код WDF 63960113380601, визнавши за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частку даного автомобіля та за ОСОБА_2, право власності на 1/2 частку автомобіля марки ОСОБА_3, 2007 р.в., д/з АЕ 9107 ЕР, VIN код WDF 63960113380601.

Поділити об’єкт, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме квартиру №35 в будинку № 65-а, що по вулиці Центральній (Леніна) в м.Вільногірську Дніпропетровської області, визнавши за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 (Леніна) в м.Вільногірську Дніпропетровської області та за ОСОБА_2, право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 (Леніна) в м.Вільногірську Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН – НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: 51700 АДРЕСА_5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН – 29803084, зареєстрована за адресою: 51700 АДРЕСА_5, судові витрати у розмірі 1830 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Вільногірського

міського суду ОСОБА_5