Постанова № 68190015, 08.08.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2017 рокусправа № 323/1360/17(2-а/323/37/17) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Харківської міської ради на постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 червня 2017 року у справі № 323/1360/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-СТОРИ» до Харківської міської ради про скасування припису про усунення порушень законодавства про зовнішню рекламу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12.05.2017 року звернувся до Оріхівського районного суду Запорізької області з позовом до Харківської міської ради, в якому просив скасувати припис про усунення порушень ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові від 05.05.2017 року №6-70, прийнятого старшим інспектором сектору діловодства та контролю за виконанням документів відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради ОСОБА_1 у звязку з його незаконністю.

Постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 червня 2017 року позов задоволено.

Скасовано припис про усунення порушень ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові від 05.05.2017 року № 6-70, прийнятого старшим інспектором сектору діловодства та контролю за виконанням документів відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради ОСОБА_1 у звязку з його незаконністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» у задоволенні позовних вимог.

Сторони у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обовязковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням позивача є: Запорізька область, Оріхівський район, м.Оріхів, вул. Вержбицького, 22-а, має ідентифікаційний код 39805236 (а.с.13-14).

05.05.2017 року старшим інспектором сектору діловодства та контролю за виконанням документів відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради ОСОБА_1 винесено припис №6-70 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, зі змісту якого вбачається, що від ТОВ «ВАЙН-СТОРИ» вимагається терміново демонтувати зазначені у приписі конструкції як такі, що розміщені без дозволу на розміщення зовнішньої реклами в порушення ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу». У приписі також зазначено, що в разі невиконання або неналежного виконання даного припису в визначений строк, вказані спеціальні конструкції будуть демонтовані з покладенням на позивача повязаних з цим витрат (а.с.5).

Зі змісту вказаного припису вбачається, що позивачем на фасаді будинку, розташованого за адресою м.Харків, 61010, вул.Вернадського,1, розмішені дві конструкції - розміром (23.0 х 1,2) х 1 з написом «Фирменный магазин «Вина мира».

Не погодившись з вказаним приписом, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного припису.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, проте вважає що судом першої інстанції в постанові не наведено вмотивованого обґрунтування такого висновку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару, а зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Нормами ч. 1 ст. 16 цього Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.8 Закону розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Положеннями ч.6 ст.9 вказаного Закону встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Відповідно п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМ України від 23.12.03 року № 2067 (далі по тексту - Правила):

- спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та не наземні (повітряні), плоскі та обємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами;

- вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли субєкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Таким чином, інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується субєктом, не є рекламою у розумінні частини 7 статті 8 та частини 6 статті 9 Закону України «Про рекламу», оскільки підпадає під визначення «вивіска» чи «табличка».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на фасаді будівлі за адресою: м.Харків, 61010, вул.Вернадського,1, наявна вивіска з написом «Фирменный магазин «Вина мира» у відповідному поєднанні червоного та білого кольорів. Таке позначення є знаком для товарів та послуг, яке належить ОСОБА_2, одному із засновників ТОВ «ВАЙН-СТОРИ», який зареєстрований відповідно до норм чинного законодавства у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів та послуг №141756 від 25.07.2011 року, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с.7-8)

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що певна інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісні показники, країну походження, виробника тощо.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що оскільки на зазначеній вивісці мається інформація, яка не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг ТОВ «ВАЙН-СТОРИ», вона не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, а відтак не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про протиправність припису відповідача №6-70 від 05.05.2017 року та наявність підстав для його скасування.

Крім того, посилання апелянта на той факт, що припис не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 45 Правил контроль за їх додержанням здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства, уповноважені особи яких відповідно до пункту 46 цих Правил у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами звертаються до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Аналогічно за приписами п.10.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, затверджених рішенням виконкому Харківської міської ради від 02.10.2013 року №609, в редакції рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 01.03.2017 року №146, відділ реклами Департаменту контролю Харківської міської ради (робочий орган) здійснює контроль за додержанням цих Правил, а за положеннями п.2.1 Правил відділ контролю вказаного Департаменту здійснює функції щодо регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Департамент та його відділи є виконавчими органами Харківської міської ради, а тому уповноважені відповідно до пункту 46 вказаних Правил у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами звертатись до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень.

З огляду на вказане відповідач у спірних відносинах здійснює управлінські функції відносно розповсюджувачів реклами, а тому виступає як субєкт владних повноважень відповідно до п. 7 статті 3 КАС України.

Крім того, згідно ч. 8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис обовязкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) субєкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо субєкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Отже, припис є обовязковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою органу державного нагляду (контролю) субєкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Таким чином, оскаржуваний припис є обовязковим для виконання та покладає на позивача обовязок вчинити певні дії, а тому у розумінні статті 17 КАС України він є рішенням субєкту владних повноважень.

Доводи відповідача щодо необовязковості виконання вимог оскаржуваного припису спростовується змістом самого припису, в якому позивачу в імперативній формі запропоновано усунути виявлені порушення вимог законодавства про рекламу та зазначено про негативні наслідки у виді демонтажу спеціальних конструкцій у випадку невиконання вимог цього припису.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, оскільки в постанові не наведено вмотивованого обґрунтування висновків суду, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради на постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 червня 2017 року у справі № 323/1360/17 задовольнити частково.

Постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 червня 2017 року у справі № 323/1360/17 змінити в частині обґрунтування висновків суду.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя:І.В. Юрко

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак