Постанова № 68189773, 08.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2017 р. Справа № 910/3959/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

За участю представників сторін:

- позивача: Верховський О.В., довіреність № б/н від 22.06.2017;

- від відповідача : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" в особі філії "Менський сир" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/3959/17 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс", м. Київ

до приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей", м. Київ, в особі філії "Менський сир", м. Мена, Чернігівська обл.

про стягнення заборгованості в розмірі 442 036,50 грн.,

за результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Просервіс» (надалі-позивач/ТОВ «Просервіс») звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» в особі філії «Менський сир» (надалі-відповідач/ПП «КФ «Прометей» в особі філії «Менський сир») про стягнення заборгованості в розмірі 442 036,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення укладеного між сторонами договору № 035 від 02.01.2015 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 352 505,80 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 30 414,55 грн., 3 % річних в розмірі 7 071,15 грн. та пеню в розмірі 52 045,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3959/17 та призначено її до розгляду.

10.04.2017 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 434 036,50 грн., в т.ч. 344 505,80 грн. основного боргу, 52 045,00 грн. пені, 30 414,55 грн. інфляційних втрат, 7071,15 грн. 3% річних.

Вказана заява прийнята до розгляду місцевим господарським судом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/3959/17 (суддя Грєхова О.А.) позов задоволено частково; стягнуто з приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" в особі філії "Менський сир" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" заборгованість у розмірі 344 505,80 грн. пеню в розмірі 50 976,67 грн. 3 % річних в розмірі 6 964,90 грн., інфляційні втрати в розмірі 30 054,71 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 487,76 грн.; у іншій частині позову відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції з посиланням на приписи ст.ст. 11, 254, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України встановив факт поставки позивачем приватному підприємству "Консалтингова фірма "Прометей" в особі філії "Менський сир" за договором № 035 від 02.01.2015, на загальну суму 344 505,80 грн. та факт несплати відповідачем отриманого товару і, відповідно, прийшов до висновку про доведеність позовних вимог, однак позов задовольнив часткового через помилковість здійсненого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, приватне підприємство "Консалтингова фірма "Прометей" в особі філії "Менський сир" (надалі- апелянт) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ПП "КФ "Прометей" в особі філії "Менський сир", вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. При цьому, скаржник з посиланням на приписи "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що докази, надані позивачем, на підтвердження факту поставки товару є неналежними, оскільки, на думку апелянта, не відповідають вимогам щодо первинних документів. Крім того, як вказує апелянт, судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 92 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу ПП "КФ "Прометей" в особі філії "Менський сир" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/3959/17 та призначено до розгляду на 22.06.2017. Крім того, вказаною ухвалою суду зобов'язано ПП "КФ "Прометей" в особі філії "Менський сир" через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) надати докази сплати судового збору у розмірі 25,05 грн.

19.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ПП "КФ "Прометей" в особі філії "Менський сир" подано клопотання на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017, а саме, докази сплати судового збору у розмірі 25,05 грн. ( платіжне доручення № 2630 від 13.06.2017).

19.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ПП "КФ "Прометей" в особі філії "Менський сир" було подане клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника відповідача на лікарняному.

22.06.2017 представником позивача було подане клопотання про продовження та відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 клопотання ТОВ «Продсервіс» про продовження строку розгляду апеляційної скарги задоволено; строк розгляду справи продовжено, та, відповідно відкладено на 08.08.2017.

08.08.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Продсервіс» надійшли пояснення, відповідно до яких позивач повідомляє, що рішення у даній справі частково виконано відповідачем у добровільному порядку. Як вказує останнє, станом на 07.08.2017 сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 20 500,80 грн. На підтвердження вказаних обставин, ТОВ «Продсервіс» до пояснень додано, зокрема, банківські виписки та довідку про суму заборгованості.

У судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/3959/17 залишити без змін.

Встановлено, що у судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка сторін ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.06.2017 не визначалась обов'язковою, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника апелянта (відповідача).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.01.2015 між ТОВ «Продсервіс», як постальником та ПП «КФ "Прометей" в особі філії "Менський сир", як покупцем було укладено договір № 035 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно оплатити його.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару. Його часткове співвідношення (сортимент, номенклатура). Строк поставки, визначаються специфікацією (видатковою накладною), що є невід'ємною частиною до цього договору ( п. 1.2. договору).

У п. 1.3 договору визначено, що підписання сторонами специфікації (видаткової накладної), засвідчує відповідність попереднім домовленостям сторін щодо найменування, одиниці виміру, загальної кількості товару, його частковому співвідношенню (сортименту, номенклатурі), ціні та строкам поставки. При цьому, факсимільна копія специфікації (видаткової накладної), підписана уповноваженими представниками сторін, має силу оригіналу.

Відповідно п. 2.3 договору прийняття товару по кількості та якості здійснюється згідно Інструкцій П-6 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" та П-7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю". При виявлені невідповідності якості або кількості товару, умовам Договору, або даним, зазначеним на маркуванні або товаросупровідних документах (накладних документах що засвідчують якість та інше), покупець приймає товар на відповідальне оплатне зберігання і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутого товару і характер виявлених при прийнятті невідповідностей. Покупець зобов'язаний викликати представника постачальника для участі в продовженні приймання товару і оформленні двостороннього акту. Подальші відносини сторін з питань прийняття товару по кількості і якості, регулюються Інструкціями про порядок прийняття товару.

Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що до поставки товару або разом із товаром, постачальник зобов'язаний надати покупцю такі товаросупровідні документи: рахунки-фактури, накладна, податкова накладна, якісне посвідчення заводу виробника, сертифікат відповідності (для товарів, які входять до переліку продукції, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні).

У 2.7 договору визначено, що поставка товару здійснюється за домовленістю сторін на наступних умовах:

- поставка товару зі складу постачальника (EXW згідно ІНКОТЕРМС 2000) - базова умова;

- поставка товару постачальником до складу покупця (DDU згідно ІНКОТЕРМС 2000) - додаткова умова.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору сторони погодили, що загальна сума договору складає загальна сума всіх специфікацій (видаткових накладних), оформлених відповідно до п. 1.2 - 1.3 договору в період чинності даного Договору. Ціна за одиницю товару, визначаються рахунком-фактурою та видатковою накладною, що є невід'ємною частиною до цього Договору.

Оплата товару здійснюється в національній валюті України на поточний рахунок постачальника на протязі 10 календарних днів з моменту передачі товару покупцю. За згодою сторін договору, оформленої у вигляді письмової додаткової угоди або у специфікації (видатковій накладній), може бути визначений інший строк оплати конкретної партії товару (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору за порушення терміну проведення розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015. Дія цього договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомила про його розірвання після 31.12.2015. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 6.1 договору).

Так, на виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу узгоджений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень.

Несплата ПП «КФ«Прометей» в особі філії «Менський сир» вартості поставленого за договором товару стала підставою для звернення ТОВ «Продсервіс» до суду з даним позовом ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення основного боргу, пені, 3% річних і інфляційних втрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 1 ст. 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар , що підтверджується видатковими накладними № 1177 від 24.12.2015 на суму 52 621,18 грн., № 132 від 12.02.2016 на суму 63 144,16 грн., № 220 від 04.03.2016 на суму 14 715,52 грн., № 469 від 06.05.2016 на суму 73 112,00 грн., № 552 від 27.05.2016 на суму 36 308,00 грн., № 637 від 17.06.2016 на суму 33 390,00 грн., № 767 від 28.07.2016 на суму 26 181,02 грн., № 932 від 09.09.2016 на суму 19 627,44 грн., № 1017 від 30.09.2016 на суму 42 134,88 грн., № 1109 від 28.10.2016 на суму 20 677,68 грн., № 1158 від 11.11.2016 на суму 20 593,92 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими особами сторін без заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2016 позивач звернувся до відповідача з претензію на суму 357 505,80 грн. вих. № 57 в якій вимагав сплатити заборгованість в розмірі 357 505,80 грн.

Проте, відповідач не розрахувався, зокрема, у передбачений договором строк, за отриманий від ТОВ «Продсервіс» товар, доказів оплати ТОВ «Продсервіс» не надало.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) в частині стягнення з відповідача 344 505,80 грн. основної заборгованості за договором № 035 від 02.01.2015

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 52 045,00 грн., 3 % річних в розмірі 7 071,15 грн. та інфляційні втрати в розмірі 30 414,55 грн.

Також колегія суддів апеляційної інстанції, здійснивши повторний перерахунок заявлених до стягнення сум штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних втрат), вважає розрахунок, здійснений місцевим господарським судом арифметично правильним та який був здійснений з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якого загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором № 035 від 02.01.2015 у період з 05.01.2016 по 20.02.2017 становить 50 976, 67 грн., розмір 3% річних у вказаний період становить 6 964,90 грн. та 30 054,71 грн. - інфляційних втрат.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявного факту порушення ПП «КФ «Прометей» в особі філії «Менський сир» умов договору № 035 від 02.01.2015, а саме, несплати отриманого товару за вказаним договором, та, відповідно, обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог ТОВ «Продсервіс».

Щодо посилання ПП «КФ «Прометей» в особі філії «Менський сир» про те, що докази, надані позивачем, на підтвердження факту поставки товару за договором № 035 від 02.01.2015 є неналежними, оскільки не відповідають вимогам щодо первинних документів, слід зазначити наступне.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всі обставини справи та докази, які мають значення для справи, досліджуються та оцінюються судом в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, довіреністю № 675461 від 23.12.2015, виданою ПП «ФК «Прометей» в особі філії «Менський сир», відповідач уповноважив свого представника - приймальника товару ОСОБА_3 на отримання від ТОВ "Продсервіс" цінностей за рахунком № 1226 від 22.12.2015.

З видаткової накладної № 1177 від 24.12.2015 вбачається, що ТОВ "Продсервіс" поставило, а уповноважений представник відповідача - ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 675461 від 22.12.2015 прийняв товар за договором № 035 від 02.01.2015, на загальну суму 52 621,18 грн.

Також, довіреністю № 675586 від 11.02.2016, виданою ПП «ФК «Прометей» в особі філії «Менський сир», відповідач уповноважив свого представника - приймальника товару ОСОБА_4 на отримання від ТОВ "Продсервіс" цінностей за рахунком № 121 від 22.12.2015.

З видаткової накладної № 132 від 12.02.2016 вбачається, що ТОВ "Продсервіс" поставило, а уповноважений представник відповідача - ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності № 675586 від 11.02.2016 прийняв товар за договором № 035 від 02.01.2015, на загальну суму 63 144,16 грн.

Довіреністю № 675625 від 03.03.2016, виданою ПП «ФК «Прометей» в особі філії «Менський сир», відповідач уповноважив свого представника - приймальника товару ОСОБА_5 на отримання від ТОВ "Продсервіс" цінностей.

З видаткової накладної № 206 від 29.02.2016 вбачається, що ТОВ "Продсервіс" поставило, а уповноважений представник відповідача -ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності № 675625 від 03.03.2016 прийняв товар за договором № 035 від 02.01.2015, на загальну суму 14 715,52 грн.

Довіреністю № 675919 від 05.05.2016, виданою ПП «ФК «Прометей» в особі філії «Менський сир», відповідач уповноважив свого представника - приймальника товару ОСОБА_4 на отримання від ТОВ "Продсервіс" цінностей за рахунком № 469 від 05.05.2016.

З видаткової накладної № 469 від 05.05.2016 вбачається, що ТОВ "Продсервіс" поставило, а уповноважений представник відповідача - ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності № 675919 від 05.05.2016 прийняв товар за договором № 035 від 02.01.2015, на загальну суму 73 112,00 грн.

Довіреністю № 675980 від 26.05.2016, виданою ПП «ФК «Прометей» в особі філії «Менський сир», відповідач уповноважив свого представника - приймальника товару ОСОБА_3 на отримання від ТОВ "Продсервіс" цінностей за рахунком № 557 від 26.05.2016.

З видаткової накладної № 552 від 26.05.2016 вбачається, що ТОВ "Продсервіс" поставило, а уповноважений представник відповідача - ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 675980 від 26.05.2016 прийняв товар за договором № 035 від 02.01.2015, на загальну суму 36 308,00 грн.

Довіреністю № 675844 від 16.06.2016, виданою ПП «ФК «Прометей» в особі філії «Менський сир», відповідач уповноважив свого представника - приймальника товару ОСОБА_4 на отримання від ТОВ "Продсервіс" цінностей за рахунком № 639 від 16.06.2016.

З видаткової накладної № 637 від 17.06.2016 вбачається, що ТОВ "Продсервіс" поставило, а уповноважений представник відповідача -ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності № 675844 від 16.06.2016 прийняв товар за договором № 035 від 02.01.2015, на загальну суму 33 390,00 грн.

Довіреністю № 112117 від 27.07.2016, виданою ПП «ФК «Прометей» в особі філії «Менський сир», відповідач уповноважив свого представника - приймальника товару ОСОБА_3 на отримання від ТОВ "Продсервіс" цінностей.

З видаткової накладної № 767 від 28.07.2016 вбачається, що ТОВ "Продсервіс" поставило, а уповноважений представник відповідача -ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 112117 від 27.07.2016 прийняв товар за договором № 035 від 02.01.2015, на загальну суму 26 181,02 грн.

Довіреністю № 112223 від 08.09.2016, виданою ПП «ФК «Прометей» в особі філії «Менський сир», відповідач уповноважив свого представника - приймальника товару ОСОБА_3 на отримання від ТОВ "Продсервіс" цінностей.

З видаткової накладної № 932 від 09.09.2016 вбачається, що ТОВ "Продсервіс" поставило, а уповноважений представник відповідача -ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 112223 від 08.09.2016 прийняв товар за договором № 035 від 02.01.2015, на загальну суму 19 267,44 грн.

Довіреністю № 112321 від 29.09.2016, виданою ПП «ФК «Прометей» в особі філії «Менський сир», відповідач уповноважив свого представника - приймальника товару ОСОБА_4 на отримання від ТОВ "Продсервіс" цінностей за рахунком № 1015 від 28.09.2016.

З видаткової накладної № 1017 від 30.09.2016 вбачається, що ТОВ "Продсервіс" поставило, а уповноважений представник відповідача - ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності № 112321 від 29.09.2016 прийняв товар за договором № 035 від 02.01.2015, на загальну суму 42 134,88 грн.

Довіреністю № 112393 від 26.10.2016, виданою ПП «ФК «Прометей» в особі філії «Менський сир», відповідач уповноважив свого представника - приймальника товару ОСОБА_3 на отримання від ТОВ "Продсервіс" цінностей за рахунком № 1117 від 26.10.2016.

З видаткової накладної № 1109 від 28.10.2016 вбачається, що ТОВ "Продсервіс" поставило, а уповноважений представник відповідача -ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 112393 від 26.10.2016 прийняв товар за договором № 035 від 02.01.2015, на загальну суму 20 677,68 грн.

Довіреністю № 112440 від 10.11.2016, виданою ПП «ФК «Прометей» в особі філії «Менський сир», відповідач уповноважив свого представника - приймальника товару ОСОБА_3 на отримання від ТОВ "Продсервіс" цінностей.

З видаткової накладної № 1158 від 11.11.2016 вбачається, що ТОВ "Продсервіс" поставило, а уповноважений представник відповідача -ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 112430 від 10.11.2016 прийняв товар за договором № 035 від 02.01.2015, на загальну суму 20 593,92 грн.

Отже, зазначення у видаткових накладних № 1177 від 24.12.2015, № 132 від 12.02.2016, № 220 від 04.03.2016, № 469 від 06.05.2016, № 552 від 27.05.2016, № 637 від 17.06.2016, № 767 від 28.07.2016, № 932 від 09.09.2016, № 1017 від 30.09.2016, № 1109 від 28.10.2016 та № 1158 від 11.11.2016 інформації щодо представників ПП «ФК «Прометей» в особі філії «Менський сир» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (довіреність № 675461 від, 23.12.2015, довіреність № 675625 від 03.03.2016, довіреність № 67 5980 від 26.05.2016, довіреність № 112117 від 27.07.2016, довіреність № 112223 від 08.09.2016, довіреність № 112393 від 26.10.2016, довіреність № 112430 від 10.11.2016- на ОСОБА_3; довіреність № 675586 від 11.02.2016, довіреність № 675919 від 05.05.2016, довіреність № 675844 від 16.06.2016, довіреність № 112321 від 29.09.2016 на ОСОБА_4.) дають змогу ідентифікувати осіб (особу), які (яка) брали участь у здійсненні господарської операції від відповідача, у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

З огляду на те, що усі обставини справи та докази, які мають значення для справи, досліджуються та оцінюються судом в їх сукупності та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару за договором № 35 від 02.01.2015 від 01.12.2016, на загальну суму 344 505,80 грн. (видаткові накладні № 1177 від 24.12.2015, № 132 від 12.02.2016, № 220 від 04.03.2016, № 469 від 06.05.2016, № 552 від 27.05.2016, № 637 від 17.06.2016, № 767 від 28.07.2016, № 932 від 09.09.2016, № 1017 від 30.09.2016, № 1109 від 28.10.2016 та № 1158 від 11.11.2016; довіреність № 675461 від, 23.12.2015, довіреність №675625 від 03.03.2016, довіреність № 67 5980 від 26.05.2016, довіреність № 112117 від 27.07.2016, довіреність № 112223 від 08.09.2016, довіреність № 112393 від 26.10.2016, довіреність № 112430 від 10.11.2016, довіреність № 675586 від 11.02.2016, довіреність № 675919 від 05.05.2016, довіреність № 675844 від 16.06.2016, довіреність № 112321 від 29.09.2016), доводи заявника апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту поставки товару за вказаним договором є необґрунтованими та безпідставними.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що договір поставки № 035 від 02.01.2015 було підписано ПП «Прометей» філія «Менський сир», в особі директора філії Менський сир Лазірко О.Л., який діє на підставі довіреності та Положення про філію з перевищенням повноважень ( ст. 92 ЦК України), колегія суддів вважає безпідставними та неспроможними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтею 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З аналізу ч. 1 ст. 241 ЦК України вбачається, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Ця норма матеріального права підлягає застосуванню і в тих випадках, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а й особою, яка не мала повноважень щодо вчинення такого правочину.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що відповідач упродовж тривалого часу вчиняв дії, спрямовані на виконання договору поставки № 035 від 02.01.2015, зокрема приймав поставку та здійснив його часткову оплату.

Сама по собі відсутність у особи повноважень на укладення від імені товариства договору не створює підстав для визнання цього договору недійсним, оскільки за фактичними обставинами справи договір не тільки прийнято до виконання, але і значною мірою виконано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача про визнання недійсними договору про поставку № 035 від 01.02.2015.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги інші твердження відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, пояснень представників сторін, дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, що судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" в особі філії "Менський сир" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/3959/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна