Постанова № 68189756, 07.08.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2017 року Справа № 912/553/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2017 року у справі № 912/553/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н", м. Кропивницький

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Новомиргородської районної державної адміністрації, м. Новомиргород, Кіровоградської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, с. Дібрівка, Новомиргородський район, Кіровоградської області

про визнання поновленим договору, визнання укладеною додаткової угоди,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2017 року у справі № 912/553/17 (суддя Макаренко Т.В.) в задоволені позову відмовлено.

Рішення мотивовано відсутністю зазначених у позові підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки, яка орендується позивачем згідно договору оренди від 25.08.2010 року.

Суд зазначив, що позивач не довів порушення його переважного права на укладення договору оренди відповідно до ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі". Також суд зазначив, що поновлення договору з вказаної підстави можливо за наявності волевиявлення обох сторін, що є відсутнім з боку орендодавця.

Не погодившись з рішенням, ТОВ "Агроконтракт-Н" оскаржило його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне зясування судом обставин справи, неналежну оцінку наявних доказів.

Вказує, що суд не надав оцінку тому факту, що відповідач на звернення позивача з повідомленням про намір укласти додаткову угоду до договору оренди, не надав відповідь у передбачений ст.33 Закону України "Про оренду землі" місячний термін. Вказане, на думку апелянта, унеможливило укладення додаткової угоди внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

Апелянт зазначає, що він мав усі підстави розраховувати на поновлення договору оренди, вчинив для цього необхідні дії. Він прийняв пропозицію відповідача про зміну умов договору, однак відповідач відмовив у його підписанні.

Просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення. Вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з врахуванням вимог чинного законодавства.

Зазначає, що сторонами не досягнуто домовленості щодо істотних умов договору. Посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 25.02.2015 року, постановах Вищого господарського суду України від 16.10.2015 року у справі №904/8031/14, від 20.10.2015 року у справі №904/3929/14, від 17.05.2016 року у справі №912/3019/15 відповідач вважає, що позивач не вчинив необхідних та достатніх дій, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", направлених на укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, оскаржуване рішення без змін та провести розгляд справи за відсутності його представника.

У судове засідання представники позивача, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, повторно не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи за наявними доказами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно абзацу першого частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству

За приписами частин першої та другої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2010 року між Новомиргородською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" (орендар) укладено договір оренди землі (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 33,66 га., у тому числі 33,66 га. ріллі, яка знаходиться на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області (а.с.13-16).

Відповідно до положень статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", у редакції, чинній на момент укладення зазначеного договору, договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після його державної реєстрації.

Пунктом 43 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі 28.01. 2012 року за № 352380004000819(а.с.16).

Відповідно до Акта про передачу та прийом земельної ділянки без номера та дати, орендована земельна ділянка передана позивачу (а.с.21).

Відповідно до п.9 договору оренди орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у вигляді розрахунку 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, площею 33,66 га з урахуванням коефіцієнта індексації, що складає на момент укладання договору оренди 13067,22 грн.

Відповідно до п. 8 договору він укладений на 5 (п’ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Враховуючи умови договору та дату його державної реєстрації, строк дії договору закінчується 28.01.2017 року.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Порядок поновлення договору оренди землі визначено статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

За змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі", чинної на час виникнення спірних правовідносин, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (частина 2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина 6). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (частина 7). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (частина 8).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі", чинної на час виникнення спірних правовідносин).

З 01.01.2013 року відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

До таких органів відноситься, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

З матеріалів справи слідує, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди, розташована на території Кіровоградської області, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, а тому повноваження по розпорядженню такою земельною ділянкою відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

З позову вбачається, що правовою підставою заявлених вимог позивач зазначив положення ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Судом встановлено, що 09.12.2016 року через центр надання адміністративних послуг Новомиргородської РДА позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням від 09.12.2016 №316 про поновлення договору оренди землі з доданими відповідними документами (а.с.32), в тому числі проектом додаткової угоди, яка передбачала поновлення терміну дії Договору на тих самих умовах та на той самий строк.

Цей лист був отриманий відповідачем 28.12.2016року (а.с. 32-34).

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області розглянувши лист-повідомлення позивача, направило лист-повідомлення №Т-23259/0-681/0/6-17 від 24.01.2017 року, в якому запропонувало ТОВ "Агроконтракт - Н" укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди на наступних умовах:

- продовжено договір оренди строком на 7 років;

- орендна плата складає на рівні 12 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Крім того, відповідач зазначив, що у разі недосягнення істотних умов до закінчення дії договору, договір оренди, зареєстрований відділом Держкомзему у Новомиргородському районі 28.01.2012 року за № 352380004000819, вважається таким що припинив свою дію (а.с.35-36).

Отже, запропоновані відповідачем умови відрізнялись від умов укладеного договору оренди від 25.08.2010 року.

По закінченню строку дії договору відповідач листом від 09.02.2017 року №Т-797/0-1306/0/6-17 повідомив позивача про прийняте рішення щодо заперечення в поновленні договору оренди землі в зв'язку з недосягненням згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки (а.с. 114).

Крім того, з урахуванням статті 34 Закону України "Про оренду землі", відповідач направив позивачу акт приймання-передачі земельної ділянки для підписання, докази отримання якого наявні в матеріалах справи (а.с.116).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, за змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі" законодавчо відокремлено право на укладення договору оренди на новий строк шляхом укладення додаткової угоди, яке має бути реалізовано до спливу строку договору оренди землі, що закріплено у частинах 1-5 цієї норми, від права вважати продовженим договір оренди землі у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі за відсутності протягом одного місяця після спливу терміну дії договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору оренди, визначене у інших частинах цієї статті.

Відповідні положення у вказаних частинах зазначеної статті дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку це право повинно бути реалізовано до спливу договору оренди, а у другому - воно може настати за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного терміну після закінчення строку дії договору оренди землі.

Поняття переважного права орендаря перед іншими особами означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови рівні з умовами особи, що наділена переважним правом. Тобто, поновлення договору оренди земельної ділянки у такий спосіб можливе виключно за інших рівних умов з іншими особами-претендентами на право оренди цієї земельної ділянки.

Між тим, матеріалами справи не встановлено обставин надання земельної ділянки, яка орендується позивачем за договором, іншим особам на будь-якому правовому титулі. Не повідомляє про вказане і позивач у справі.

Оскільки переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк може бути реалізоване перед іншими претендентами на оренду і за інших рівних умов, а із встановлених обставин в даній справі вбачається лише розгляд відповідачем звернення позивача з пропущенням місячного строку, передбаченого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", та не встановлено існування прав або інтересів до відповідної земельної ділянки інших осіб, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що переважне право позивача на укладення договору перед іншими особами (частини 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі",) не є порушеним.

Тому підстави для поновлення договору у спосіб, передбачений частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", відсутні.

Окрім того, частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), та укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Виходячи з наведених положень частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", приписів статей 319, 626 Цивільного Кодексу України, господарський суд дійшов вірного висновку, що поновлення договору за вказаною процедурою можливо за наявності волевиявлення обох сторін. При цьому, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, сторони можуть змінювати умови договору (крім сторін договору, розміру земельної ділянки і її цільового призначення).

Разом з цим, як вбачається із листа-повідомлення відповідача №Т-23259/0-681/0/6-17 від 24.01.2017 року, останній не погодився на укладення додаткової угоди до договору у запропонованій позивачем редакції, а бажав укласти таку угоду на інших умовах.

Встановлені колегією суддів обставини спростовують доводи позивача щодо залишення судом першої інстанції поза увагою факту порушення відповідачем (орендодавцем) місячного строку, відведеного статті 33 Закону України "Про оренду землі" для розгляду листа-повідомлення позивача (орендаря) про його намір укласти договір оренди на новий строк, що відповідач не прийняв жодного рішення щодо звернень позивача про поновлення чи відмову в поновленні означеного договору оренди землі, оскільки форма прийняття такого рішення визначена в статті 33 Закону України "Про оренду землі" саме шляхом надання відповідного листа-повідомлення.

Слід звернути увагу, що виконання позивачем зі своєї сторони вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо процедури поновлення договору оренди не є безумовною підставою для укладення між сторонами договору на новий строк, оскільки окрім переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, орендодавець зі своєї сторони має право запропонувати зміни до його умов як щодо орендної плати, так і інших істотних умов договору. Тому у разі недосягнення домовленості щодо таких умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється в силу прямого припису частини 4 статті 33 названого Закону, що і зазначено в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржуване рішення повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2017 року у справі № 912/553/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.А. Коваль

Суддя: Ю.Б. Парусніков