Постанова № 68188886, 03.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 року Справа № 923/62/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Корсака В.А.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову від 04.04.2017 Одеського апеляційного господарського судуу справі№923/62/16 господарського суду Херсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПриватного підприємства "Херсонтеплогенерація"простягнення 901 056 грн. 08 коп.

За участю представників сторін:

Від позивача - Пронюк В.Я. (дов. від 14.04.17)

Від відповідача - не з'явились

У зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Бакуліна С.В., Корсак В.А., (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.08.2017).

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Херсонської області у з позовом до Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" про стягнення 901 056, 08грн., в т.ч. втрати від інфляції в розмірі 630 960,20 грн., 3% річних в розмірі 42247,81 грн. та пені в розмірі 227 848,07 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.04.2016 (суддя Ярошенко В.П.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат в розмірі 517183,50 грн., 3% річних в сумі 42247,81грн., пеню в розмірі 68354,42грн. та 11809,19 грн. витрат по сплаті судового збору, а в іншій частині позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору щодо своєчасного та в повному обсягу здійснення розрахунків за отриманий природний газ, тому позивачем підставно нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних, втрати від інфляції та пені. Водночас суд, враховуючи клопотання відповідача та фактичні обставини (тяжкий фінансовий стан відповідача та відсутність у позивача збитків), з посиланням на приписи ст.83 ГПК України, ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГПК України, зменшив розмір пені, що підлягала стягненню.

Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у складі: Лашина В.В., Аленіна О.Ю., Богатиря К.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить постанову та рішення попередніх судових інстанцій скасувати в частині відмови у стягненні 159 493,65грн. пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача згадану суму пені. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 219, 229, 233 Господарського процесуального кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ПП "Херсонтеплогенерація" 09.12.2013 укладено договір № 1805/14-ТЕ-33 купівлі-продажу природного газу.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що позивач передає відповідачу в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ в обсязі до 2070 тис. куб. м.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили що у разі не виконання покупцем (відповідачем) умов п.6.1.Договору позивач має право на стягнення з нього пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу

На виконання п. 2.1. Договору, позивач поставив протягом січня-грудня 2014р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2255166,37грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 571549,59грн., від 28.02.2014 на суму 453379,88грн., від 31.03.2014 на суму 307439,43грн., від 31.10.2014 на суму 25812,19грн., від 30.11.2014 на суму 363339,66грн., від 31.12.2014 на суму 533645,62грн

Посилаючись на те, що розрахунки за поставлений природний газ відповідачем проводились невчасно та не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Господарські суди попередніх інстанцій на підставі ст.ст.193, 231, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України позов частково задовольнили та стягнули суму інфляційних втрат в розмірі 517183,50 грн., 3% річних в сумі 42247,81грн., пеню в розмірі 68354,42грн. Крім того, на підставі ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України суди зменшили розмір пені та відмовили у стягненні 159 493,65грн.

Судами попередніх інстанцій позов задоволено частково. Рішення судів в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних касатором не оскаржено.

Щодо стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з пунктом 7.2 договору у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 договору він зобов'язаний сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судами встановлено, що розмір пені складає 227848,07грн.

При цьому, судами взято до уваги, що відповідно до частини 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського суду України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання боржником, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами. При цьому, відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам теплової енергії. Прострочення зобов'язання виникло внаслідок відсутності коштів та неприбутковості підприємства, а основною причиною порушення зобов'язання відповідачем є велика кредиторська заборгованість, що утворилась через несвоєчасні і не в повному обсязі платежі населення, бюджетних організацій та інших суб'єктів господарювання за спожиту теплову енергію.

З урахуванням наведеного, суди дійшли обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені на 70% та стягнення її з відповідача у розмірі 68354,42грн.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову від 04.04.2017 Одеського апеляційного господарського суду у справі №923/62/16 господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

В. Корсак