Ухвала суду № 68188590, 27.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Декаленко В.С.

№22-ц/796/6738/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа №758/8284/14-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Пікуль А.А., Усика Г.І.

при секретарі: Пузиковій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» - Ільчук Наталії Вікторівни на рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року позивач ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» звернулвся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором на загальну суму 170615,40 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 2020086,34 грн.

В мотивування вимог посилався на те, що 28.07.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 84800 доларів США.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором 28.07.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 2621/0708/88-165-Р-1, відповідно до якого відповідач зобов'язалась відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_2 його зобов'язань за кредитним договором.

28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк» права вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_2 відступило ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу №15.

Посилаючись на зазначені обставини та невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 03.07.2014 року утворилась заборгованість зі сплати кредиту, процентів за його користування та пені в розмірі 170615,40 доларів США, ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути солідарно з відповідачів на його користь зазначену суму заборгованості.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017року у задоволенні позову ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» - Ільчук Н.В. подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просила скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вказувала на те, що судом було поверхнево розглянуто матеріали даної справи та залишено поза увагою фундаментальні основи законодавчого врегулювання кредитних правовідносин та цивільно-правового інституту зобов'язань в цілому.

Посилалася на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що 20.03.2009 року сторонами кредитного договору був укладений договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору відповідно до якого термін повернення кредиту було продовжено до 26.07.2023 року включно, а також був визначений новий графік погашення кредиту.

Фактично з 20.03.2009 року сторони погодили нові умови кредитного договору.

Граничний обумовлений сторонами правочину термін виконання зобов'язань за вказаним вище договором - 26.07.2023 року, тому доводи відповідача про початок перебігу строку позовної давності з моменту здійснення ним останнього платежу по погашенню заборгованості за кредитним договором є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» - Ільчук Н.В. доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити з підстав наведених в ній.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що пред'явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності. Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 28.07.2008 року між ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2012 року, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2621/0708/88-165 (т.1 a.c.4-9).

Відповідно до п.п.1.1, 1.3 кредитного договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 884800 доларів США, з оплатою процентної ставки 11,9 % річних терміном до 26.07.2018 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором 28.07.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 2621/0708/88-165-Р-1, відповідно до якого відповідач зобов'язалась відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_2 його зобов'язань за кредитним договором.

На підставі договору від 20.03.2009 року про внесення змін до кредитного договору №2621/0708/88-165 від 28.07.2008 року, кінцевий термін повернення кредиту було визначено датою 26.07.2023 року (т. 1, a.c.10).

Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит, що підтверджується копією заяви на видачу готівки від 28.07.2008 року (т.1 а.с.95), але у порушення умов договору ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 03.07.2014 року виникла заборгованість у розмірі 170615,40 доларів США, а саме: 84056,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.07.2014 року становить 995 223,04 грн.- заборгованості за кредитом; 38762,72 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.07.2014 року становить 458950,61 грн. - заборгованості по процентам; 47796,68 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.07.2014 року становить 565912,69 грн. - заборгованості по пені за не своєчасне погашення кредиту та відсотків що підтверджується наданими суду розрахунками заборгованості (т.1 а.с.27).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.02.2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2016 року було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ПАТ «Сведбанк» та розірвано договір поруки № 2621/0708/88-165-Р-1 від 28.07.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Сведбанк» (т. 2, а.с.107-110,116-117,145-146).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що зобов'язання ОСОБА_3 за договором поруки припинилися на підставі рішення про розірвання договору поруки.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності. (т.1 а.с.183-186).

Згідно з ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України ).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з п.3.1. кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісячно у строки визначені графіком (додаток №1 до кредитного договору).

Отже, сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань за щомісячним погашенням платежів.

Таким чином, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Відповідно до п.3.8 договору кредиту сторони за взаємною згодою домовились без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника щодо строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором та відповідних прав банку вимагати від позичальника виконання зобов'язань за цим договором при настанні наступних обставин:

- якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені п.3.3. та/або при невиконанні зобов'язань позичальника, передбачених п.п.5.1.7., 5.1.11. цього договору та/або у випадках незгоди позичальника укласти додаткову угоду до цього договору при настанні обставин, передбачених п.9.2. цього договору;

- якщо у відношенні власника предмету іпотеки, його майна є рішення чи вчинена дія з боку будь-яких державних органів або органів, що мають аналогічні повноваження, які істотно ускладнюють чи роблять неможливим розпорядження майном позичальника.

При настанні зазначених вище обставин, строк виконання позичальником своїх зобов'язань (повернення кредиту, календарний день з дня направлення банком позичальнику повідомлення про зміну умов цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення, у випадку не виконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним, в строки, змінені за згодою сторін цим пунктом цього договору, банк має право вимагати виконання таких зобов'язань у порядку, передбаченому п 3.10.

До направлення банком позичальнику зазначеного вище повідомлення про зміну умов цього договору зазначені у другому та третьому абзацах цього пункту цього договору обставини вважаються такими, що не настали.

Пунктом 3.10 договору кредиту передбачено, що у випадках порушення умов п.п.3.8., 3.9. та 6.1. цього договору та/або умов іпотечного договору, що укладається між банком та власником предмету іпотеки у відповідності до п.2.1. цього договору, вимога про виконання порушеного зобов'язання направляється банком власнику предмету іпотеки у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою власника предмету іпотеки, що буде визначена в іпотечному договорі. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 26.02.2010 року вимогу боржнику ОСОБА_2 про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів (відсотків) (т.1 а. с.204).

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після одержання такої вимоги.

Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 12.07.2014 року (т.1 а.с.37).

У постанові від 09.11.2016 року у справі № 6-2251цс16 Верховний Суд України зробив висновок про те, що, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.03.2014 року у справі № 6-14цс14, від 17.09.2014 року у справі № 6-95цс14, від 01.10.2014 року у справі № 6-134цс14, від 22.10.2014 року у справі № 6-127цс14, від 30.09.2015 року у справі № 6-154цс14.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції виходив з того, що, пред'явивши вимогу до боржника про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за його користування та пені, кредитор змінив строк виконання зобов'язання, тому змінився і строк звернення до суду.

Установивши, що позивач ТОВ «ФК ВЕКТОР ПЛЮС» звернувся до суду із зазначеним позовом до боржника з пропуском цього строку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Твердження апелянта про те, що строк позовної давності є не пропущеним, оскільки 20.03.2009 року був укладений договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору відповідно до якого, термін повернення кредиту було продовжено до 26.07.2023 року включно, а також був визначений новий графік погашення кредиту не заслуговують на увагу колегії суддів, у зв'язку з тим, що внесені сторонами договору зміни до його умов стосувалися, серед іншого, кінцевого строку виконання зобов'язань. Умови договору щодо права достроково вимагати повернення кредиту сторонами змінено не було.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» - Ільчук Наталії Вікторівни відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді