Постанова № 68188487, 08.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року Справа № 909/226/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.04.2017у справі№ 909/226/16Господарського судуІвано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Тисменицягаз"про стягнення заборгованості в сумі 4409889,85 грн,

за участю представників: позивачаСтарчик А.А. -предст. дов. від 14.04.2017;відповідачаБогдан С.В. -предст. дов. від 29.12.2016;

ВСТАНОВИВ:

16.03.2016 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до господарського суду позовну заяву про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" заборгованості за поставлений природний газ в сумі 2937587,61 грн, за прострочення виконання грошового зобов'язання пеню у сумі 908223,08 грн, 3 % річних в сумі 134484,51 грн, інфляційні втрати в сумі 429594,65 грн.

Відповідач відхилив позовні вимоги, посилаючись на відсутність правових підстав для виникнення обов'язку сплатити вартість поставленого природного газу, а також на необґрунтованість нарахування відповідних сум пені, річних, інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання вказавши, що його обов'язок сплатити відповідні кошти виникає лише після підписання та на підставі підписаних двома сторонами актів прийому-передачі природного газу; оскільки позивач не повернув підписані та надіслані йому відповідачем акти прийому-передачі, це позбавляє відповідача можливості визначити, чий саме газ отримано відповідачем при наявності у нього інших постачальників та, відповідно, провести оплату.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2016 (суддя Цюх Г.З.) в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 (судді: Галушко Н.А. - головуючий, Данко Л.С., Орищин Г.В.) рішення суду першої інстанції скасовано; стягнуто з відповідача на користь позивача 337472,18 грн. пені, 134484,51 грн 3% річних, 429594,65 грн інфляційних втрат, розподілено судові витрати; провадження у справі в частині стягнення 2937587,61 грн основного боргу припинено; в решті в позові відмовлено.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині, якою зменшено розмір пені на 408700,38 грн та відмовлено в її стягненні, та прийняти рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в повному обсязі. В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч приписам статей 4-2, 22, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України суд зменшив розмір пені за відсутності доказів, які вказували б на винятковість наведених відповідачем обставин, не надав оцінки запереченням позивача проти зменшення пені, в порушення статей 224, 226 Господарського кодексу України, статей 190, 625 Цивільного кодексу України не взяв до уваги, що до складу завданих позивачу, як кредитору збитків належать також інфляційні втрати від несвоєчасного виконання зобов'язання та не отриманий від операції дохід.

В свою чергу відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду скасувати в повному обсязі, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Касаційну скаргу обґрунтовано порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме: суд визначив настання у відповідача обов'язку з оплати газу всупереч положенням статей 6, 11, 526, 530, 612, 692 Цивільного кодексу України за обставин прострочення кредитором свого визначеного договором обов'язку підписати та повернути відповідачу примірник акта прийому-передачі природного газу; в матеріалах справи відсутні належні докази направлення підписаних актів приймання-передачі газу відповідачу, а відповідні висновки апеляційного суду суперечать положенням статей 4-7, 32, 34, 43, 82, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, також суд не надав оцінки доводам та доказам відповідача про здійснення сторонами спору розрахунків із застосуванням механізму взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, що виключає нарахування санкцій та платежів за статтею 625 Цивільного кодексу України на таку заборгованість, а також не надав оцінки доказам виникнення заборгованості відповідача внаслідок заборгованості держави по відшкодуванню пільг та субсидій; при розрахунку штрафних санкцій позивач безпідставно включив до розрахунку прострочення дні плати та дні, у які платежі не могли бути здійснені, не врахувавши також умови пункту 7.2 договору; суд не взяв до уваги подану в апеляційну інстанцію заяву відповідача про застосування позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що сторони у справі 04.01.2013 уклали Договір купівлі-продажу природного газу № 13-151-Н (та 7 додаткових угод), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (пункт 1.1 договору). Договір та додатки укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками сторін.

Відповідно до пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з пунктом 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця з урахуванням положень пункту 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 внесено зміни до пункту 6.1. договору та визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу.

Додатковою угодою № 3 від 28.04.2014 внесено зміни до пункту 6.1. договору та визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Пунктом 7.2. договору передбачено відповідальність, у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Суд також з'ясував, що на виконання умов вказаного вище договору позивач передав відповідачу протягом 2013-2015 років природний газ на загальну суму 80583662,17 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу; відповідач сплатив заборгованість за отриманий газ, заборгованість станом на день вирішення спору відсутня, про що свідчить акт звірки розрахунків від 31.05.2016, підписаний представниками сторін.

Вважаючи, що відповідач невчасно провів розрахунки за поставлений природний газ, чим порушив умови договору в частині оплати отриманого природного газу, позивач у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання нарахував відповідачу до сплати 908223,08 грн. пені на підставі договору, 134484,51 грн. - 3% річних та 429594,65 грн. інфляційних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Розглянувши обґрунтованість нарахування, суд першої інстанції з'ясував, що на виконання обов'язку, вказаного в пункті 3.4. договору, відповідач надіслав на адресу позивача підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою відповідача акти приймання-передачі природного газу, докази чого містяться в матеріалах справи та не заперечуються позивачем.

Натомість позивач до позовної заяви не долучив, та на виконання вимог ухвали суду не подав належних доказів виконання свого обов'язку повернути (надіслати) відповідачеві підписані ним акти приймання-передачі природного газу за спірний період. Долучені позивачем до матеріалів справи реєстри відправки актів приймання-передачі природного газу за січень 2013 - червень 2015 років та списки згрупованих поштових відправлень суд не взяв до уваги, оскільки з цих реєстрів не вбачається, які саме документи направлялись відповідачу, а у оглянутих судом журналах обліку вхідної кореспонденції за 2013-2015 роки, (копії долучені до матеріалів справи) відсутні записи про надходження до відповідача примірників оригіналів актів приймання-передачі газу за Договором № 13-151-Н на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013, підписаних позивачем.

Відтак, місцевий господарський суд визначив, що обов'язок оплати одержаного газу та обов'язок підписати та повернути акти приймання-передачі є зустрічними зобов'язаннями в розумінні статті 538 Цивільного кодексу України та відмовив у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України через прострочення кредитора, яке має місце, строк оплати відповідачем грошового зобов'язання не настав.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, вказав, що в матеріалах справи знаходяться подані позивачем акти приймання-передачі природного газу за спірний період та реєстри відправки актів приймання-передачі природного газу за січень 2013 - червень 2015 років із списками згрупованих поштових відправлень, які підтверджують повернення (надсилання) позивачем підписаних ним актів відповідачу; відповідні акти є документами первинного бухгалтерського обліку, які дають можливість належним чином відобразити в бухгалтерському обліку господарську операцію та здійснити платежі за спожитий газ.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки (пені), нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, апеляційна інстанція здійснила перерахунок розміру пені відповідно до вимог чинного законодавства та взяла до уваги доводи відповідача, зазначені у його клопотанні, про те, що основним джерелом фінансування діяльності відповідача, як суб'єкта природної монополії є тариф на розподіл природного газу, який встановлюється йому регулятором на ринку природного газу - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Внаслідок зменшення обсягів транспортування природного газу (факт за 2015 рік - 34,94 млн.куб.м) у порівнянні з середньозваженими обсягами, затверджених у діючих тарифах товариство недоотримало тарифної виручки для забезпечення експлуатаційної діяльності з розподілу природного газу у сумі 3390,48 тис. грн. з ПДВ. Також через невідповідність тарифу на розподіл економічно обґрунтованим витратам, за 2015 рік товариство отримало збитки з даного виду діяльності в сумі 15087,90тис.грн., в тому числі недофінансування витрат на ВТВ становить 14247,90 тис.грн. без ПДВ; відповідач надає послуги не тільки населенню, а й релігійним організаціям, іншим бюджетним підприємствам й установам, погасив заборгованість в добровільному порядку, що свідчить про відсутність умислу з його боку щодо невиконання умов договору, оскільки невиконання зобов'язань з боку відповідача виникло з об'єктивних причин, пов'язаних з важким фінансовим становищем боржника; однією з причин несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність недоотримання 74,8% обігових коштів за надані послуги із транспортування природного газу розподільними трубопроводами, які компенсуються пільговим категоріям населення у вигляді субсидій.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (статті 525, 526 Цивільного кодексу України, стаття 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а за частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суди встановили, що сторони узгодили в договорі зобов'язання відповідача здійснити оплату за газ виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки, при цьому умови договору не пов'язують здійснення таких поточних платежів із складанням та підписанням актів у місяці поставки, що не суперечить приписам частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, що не було враховано судами під час прийняття рішень про відмову у позові.

Дійшовши висновку, що строки взаєморозрахунків сторін слід визначати за правилами остаточного розрахунку за фактично переданий газ на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, суди не врахували, що несвоєчасне повернення позивачем підписаних актів не впливало на строк виконання відповідачем обов'язку, наведений в абзаці першому пункту 6.1 договору, а доказів невідповідності обсягу фактично отриманого природного газу тим обсягам, які визначені самим відповідачем у власноруч складених та підписаних ним з своєї сторони актах приймання-передачі, як підстави для проведення остаточних розрахунків за пунктом 6.2 договору.

За умовами укладеного договору та відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України взаємні зобов'язання сторін полягають у передачі майна (товару) продавцем покупцю та здійснення продавцем оплати, відтак, суди помилково визначили у спірних правовідносинах як зустрічний обов'язок оплати товару відповідно до умов договору та обов'язок підписати та повернути акти приймання-передачі природного газу. При цьому суди не встановили будь-яких обставин, що перешкоджали відповідачу, як боржнику, здійснити поточні платежі протягом поточного місяця поставки, як то обумовлено договором, тобто, ще до настання строку складання актів приймання-передачі, та пов'язаності неповноти розрахунків з розбіжностями обсягів планового постачання з даними актів прийому-передачі, що зумовлювало б необхідність остаточних розрахунків за пунктом 6.2 договору.

Водночас суд апеляційної інстанції вірно визначив строк виконання зобов'язання відповідачем, як такий, що настав згідно з умовами договору та, враховуючи підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків, правомірно припинив провадження в частині основного боргу

Разом з тим, судова колегія вважає, що висновки апеляційної інстанції за наслідками розгляду вимог в частині стягнення пені, інфляції та річних є передчасними, та не ґрунтуються на повністю з'ясованих обставинах справи відповідно до доводів та доказів, наданих відповідачем.

Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Кодексу).

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З доводів касаційної скарги, які підтверджуються матеріалами справи, вбачається, що сторони здійснювали взаєморозрахунки у спірних правовідносинах, також через укладення спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню, керуючись при цьому не лише умовами договору, а й спеціальними нормативно-правовими актами, якими передбачається процедура розрахунку і надання населенню не тільки теплової енергії, а і пільг, субсидій та компенсацій на оплату тепло-, водопостачання, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року N 20. Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку. Схеми розрахунків узгоджують відповідні департаменти фінансів спільно з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг). Відповідні органи Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) контролюють проведення розрахунків від початку розрахунків до зарахування податків до Державного бюджету України або на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

В спростування позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та річних, відповідач зазначив, що, підписавши спільне протокольне рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків у спірних правовідносинах щодо охопленої такими рішеннями заборгованості.

Також у своїх доводах відповідач покликався на відсутність підстав для нарахування пені, на заборгованість, яка існувала станом на 20.07.2015, враховуючи змінену сторонами додатковою угодою № 8 від 19.06.2015 редакцію пункту 7.2 договору.

Право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права та справедливий та публічний розгляд справи; ступінь вмотивованості рішення суду залежить від наявності в ньому достатніх аргументів щодо прийняття чи відмови у прийнятті тих доводів та доказів, які є важливими, тобто, були сформульовані чітко та зрозуміло та могли вплинути на результати розгляду справи.

Відповідач неодноразово наводив викладені вище доводи; ці доводи стосуються наявності чи відсутності підстав для визначення підстав та розміру відповідальності, як підлягає стягненню за наслідками розгляду справи, тобто, ці доводи є істотними для правильного вирішення спору. Натомість, суд апеляційної інстанції, вірно скасувавши судове рішення в частині відмови у стягненні основного боргу та припинивши провадження у справі, водночас не навів будь-яких мотивів відхилення доводів відповідача щодо зміни сторонами порядку та строків проведення взаєморозрахунків та, відповідно, підстав для настання відповідальності за несвоєчасну оплату одержаного газу.

При цьому визначення судом розміру вірних, належних до сплати сум пені, інфляції та річних є передумовою застосування судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.

За змістом статей 99 та 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданим доказами повторно розглядає справу за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України, користуючись при цьому правами, наданими суду першої інстанції.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не повністю дослідив наведені відповідачем в обґрунтування своїх заперечень докази та доводи; не перевірив порядок та умови здійснення взаєморозрахунків між сторонами наслідків розгляду позову в частині пені, інфляційних втрат та річних не є законними та обґрунтованими.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанову у даній справі слід скасувати в частині наслідків розгляду позову в частині пені, інфляційних втрат та річних, направивши справу в цій частині на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

В решті постанову апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у справі № 909/226/16 Господарського суду Івано-Франківської області скасувати в частині наслідків розгляду позовних вимог про стягнення 908223,08 грн. пені, 134484,51 грн. річних та 429594,65 грн. інфляційних втрат.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Г. Коробенко