Постанова № 68188038, 09.08.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі – Позивач) до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області (далі – Відповідач) про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що з 30.07.1994 по 06.11.2015 проходив службу на посаді заступника начальника відділу-начальника кримінальної міліції Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області. Наказом №8 о/с від 07.11.2015 Позивач був прийнятий на службу до Національної поліції України на посаду заступника начальника відділу поліції – начальника сектору кримінальної поліції Марківського ВП ГУНП у Луганській області. Згідно наказу ГУНП від 26.12.2016 року №896 о/с, з 26.12.2016 року по теперішній час перебуває на посаді заступника начальника відділу Марківського ВП ГУНП у Луганській області.

Як зазначає Позивач, згідно довідки №А-808 від 12.02.2016 Головного управління Національної поліції в Луганській області, в період з 30.08.2014 по теперішній час безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області. Позивач звертався до Ліквідаційної комісії Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області за наданням інформації щодо отримання нарахувань та виплат винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 30.08.2014 по 31.12.2014 включно. Останній надав інформацію, згідно з якою з 30.08.2014 по 31.12.2014 Позивачу винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції не нараховувалась та не виплачувалась.

У відповідності з розрахунком наведеним в адміністративному позові Позивач просив стягнути на свою користь з Відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, а саме: за серпень 2014 року за 1 день – 274,14 грн; за вересень 2014 року – 4806,91 грн.; за жовтень 2014 року за 8 днів – 1240,49 грн.; за листопад 2014 року за 23 дні – 5330,23 грн.; за грудень 2014 року – 5823,11 грн.; загальна сума складає – 17474,88 грн. (а.с.3-5). Надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.24).

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, про що надав заперечення (а.с.36-39).

В обґрунтування зазначив, що наказом АТЦ при СБУ від 25.06.2015 №176 Позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганській області, забезпеченні її проведення у період часу з 30.08.2014. Виплата винагороди здійснена за період з 01.01.2015-07.11.2015 протягом 2015 року. Наказом АТЦ при СБУ від 25.06.2015 №176 Позивач був включений зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганській області, забезпеченні її проведення з 07.11.2015. Виплата винагороди за участь в АТО у 2014 році була передбачена постановою КМУ від 4.06.2014 №158 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету. Відповідач також зазначив, що наказ АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 був виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУ МВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за період з серпня по грудень 2014 року. Відповідач зазначив, що Позивач просить стягнути винагороду за участь в АТО за листопад 2014 року у розмірі 5330,23 грн. з урахуванням матеріальної допомоги 3500 грн. Відповідач вважає зазначене безпідставним, оскільки відповідно до довідки №59/65 від 27.07.2017 Позивачу у листопаді 2014 року нарахована та сплачена матеріальна допомога у розмірі 3500 грн., яка не входить до складу винагороди яка нараховується та сплачується за участь в АТО. Таким чином, винагорода за участь в АТО за листопад 2014 року повинна розраховуватись пропорційно дням участі в АТО (3452,48 грошове забезпечення за листопад 2014 без урахування матеріальної допомоги) / 30 (кількість днів участі в АТО) = 2646,90 грн.). Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити та розглянути справу без участі представника.

В судове засідання сторони не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в матеріалах справи наявні клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи положення частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов наступного.

Згідно з пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини другої статті 17 КАС України).

Судом встановлено, що позивач – ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), з 30.07.1994 по 06.11.2015 проходив службу в Марківському районному відділі ГУМВС України у Луганській області, наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області №8 о/с від 07.11.2015 прийнятий до Національної поліції України на посаду заступника начальника відділу Марківського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.15, а.с.26).

Відповідно до інформації, зазначеної в посвідченні серії МВ №028740, ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с.11).

Згідно довідки від 12.02.2016 № А-808, ОСОБА_1 наказом першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 25.06.2015 №176, від 17.11.2015 №321, від 19.12.2015 №353, в період з 30.08.2014 станом на дату видачі довідки безпосередньо бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (а.с.12).

Вказане кореспондується з інформацією, що зазначена у довідці №6/4-276лк від 21.07.2017, виданою ліквідаційною комісією ГУМВСУ. Згідно з вказаною довідкою ОСОБА_1 відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 включений до складу сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 30.08.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 №321 з 07.11.2015 Позивач виключений зі складу сил та засобів, які залучаються та брали безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення (а.с.40).

Статтею 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР “Про оплату праці” (далі – Закон № 108) передбачено, що заробітна плата виплачується працівникові власником або уповноваженим органом, та виплата заробітної плати проводиться за місцем роботи (статті 24 цього Закону).

Оскільки Позивач безпосередньо перебував у трудових відносинах та отримував заробітну плату в Марківському районному відділі ГУМВС України у Луганській області, належним відповідачем у справі є Марківський районний відділ ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 “Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету” (далі – Постанова №158) військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Відповідно до пункту 2 Постанови №158 за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 “Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 2 наказу від 23.07.2014 № 719 “Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України” винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

Згідно до вимог статті 2 Закону № 108 в структуру заробітної плати входять: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На підставі викладеного, сума винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях встановлених пунктом 2 Постанови № 158 входить до структури заробітної плати.

З системного аналізу наведених вище правових положень Постанови № 158 та Наказу № 719, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті пункту 2 Постанови № 158, суд дійшов висновку, що спірна винагорода обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Таким чином, зазначеним наказом передбачено виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Однак, з додатку 26 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова № 1294) вбачається, що одноразова допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, тому відповідно до вимог наказу № 719 МВС України вона не може бути врахована при обчисленні винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Згідно інформації, зазначеній в довідці про доходи за період з 30 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року від 27.07.2017 № 59/65, яка видана Марківським районним відділом ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Позивачу у серпні 2014 року нараховано: 274,12 грн., з яких 70,96 грн. – посадового окладу, 8,38 грн. – оклад за військовим званням, 27,78 грн. – надбавку за вислугу років, 53,56 грн. – надбавку за виконання, 102,80 грн. – премія, 10,64 грн. – надбавка за службу; вересні 2014 року нараховано: 4806,91 грн. з яких 1100,00 грн. – посадового окладу, 130,00 грн. – оклад за військовим званням, 430,50 грн. – надбавку за вислугу років, 830,25 грн. – надбавку за виконання, 2151,16 грн. – премія, 165,00 грн. – надбавка за службу; жовтні 2014 року нараховано: 4806,91 грн. з яких 1100,00 грн. – посадового окладу, 130,00 грн. – оклад за військовим званням, 430,50 грн. – надбавку за вислугу років, 830,25 грн. – надбавку за виконання, 2151,16 грн. – премія, 165,00 грн. – надбавка за службу; листопаді 2014 року нараховано: 6952,48 грн. з яких 1100,00 грн. – посадового окладу, 130,00 грн. – оклад за військовим званням, 430,50 грн. – надбавку за вислугу років, 830,25 грн. – надбавку за виконання, 796,73 грн. – премія, 165,00 грн. – надбавка за службу, 3500,00 – матеріальна допомога на оздоровлення; грудні 2014 року нараховано: 5823,11 грн. з яких 1100,00 грн. – посадового окладу, 130,00 грн. – оклад за військовим званням, 430,50 грн. – надбавку за вислугу років, 830,25 грн. – надбавку за виконання, 3167,36 грн. – премія, 165,00 грн. – надбавка за службу. Всього за період з 30 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року загальна сума доходу становить 22663,53 грн. (а.с.42).

Згідно інформації, зазначеній у довідці від 27.07.2017 №59/63 Позивач в період з 09.10.2014 по 07.11.2014 перебував у невідбутій частині чергової відпустки за 2014 рік. В період з 30.08.2014 по 31.12.2014 Мартинюк не перебував на лікарняних (а.с.41).

Позивачем надано свій розрахунок позовних вимог з урахуванням розміру грошового забезпечення, тривалості його участі в АТО (а.с.5).

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 “Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція), установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Враховуючи, що відповідно до наказів першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 25.06.2015 №176, від 17.11.2015 №321, від 19.12.2015 №353, в період з 30.08.2014 31.12.2014 (період, що заявлений для стягнення) Позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області, тому винагорода Позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись саме з вказаного періоду.

Згідно інформації, зазначеній у довідці від 27.07.2017 №59/65 винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за 2014 рік не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.42).

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь Позивача за 2014 рік повинен становити: за серпень 2014 року – 274,12 грн. – за 2 дні безпосередньої участі в АТО з 30.08.2014; за вересень 2014 року – 4806,91 грн. – за 30 днів безпосередньої участі в АТО; за жовтень 2014 року – 1240,49 грн. – за 8 днів безпосередньої участі в АТО, оскільки з 09.10.2014 по 07.11.2014 перебував у черговій відпустці; за листопад 2014 року – 2646,90 грн. за 23 дня безпосередньої участі в АТО, оскільки з 09.10.2014 по 07.11.2014 перебував у черговій відпустці; за грудень 2014 року – 5823,11 грн. за 31 день безпосередньої участі в АТО. Всього розмір становить – 14791,53 грн.

Позивачем, виконаний розрахунок позовних вимог з урахуванням розміру грошового забезпечення та тривалості його участі в АТО за період з 30.08.2014 по 31.12.2014 у загальному розмірі 17474,88 грн. (а.с.5), однак з урахуванням вище викладеного, суд вважає обґрунтованою суму винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 30.08.2014 по 31.12.2014 у розмірі 14791,53 грн.

В своїх заперечення Відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 був виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому Відповідач по справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за період з серпня по грудень 2014 року.

Суд вважає, що посилання Відповідача на відсутність у ліквідаційної комісії видатків на виплату Позивачеві винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції є безпідставним, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Даний висновок суду підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, а саме рішенням Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Кечко проти України” (п.26).

Згідно ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

Пунктом 1 Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” передбачено, що Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Інших правових доводів заперечення Відповідача не містять.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, однак, у зв'язку з тим, що Позивач не врахував в своєму розрахунку, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до обчислення винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях, тому розмір винагороди, що підлягає стягненню дорівнює 14791,53 грн. У зв’язку з цим вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється у зв’язку з їх відсутністю.

Керуючись статтями 2, 8, 10, 11, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.

Стягнути з Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08670838, місцезнаходження: 92400, Луганська область, Марківський район, смт.Марківка, вул.Леніна, буд.27) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 92400, Луганська область, Марківський район, смт.Марківка, квартал 50 років СРСР (на теперішній час квартал Молодіжний)АДРЕСА_1) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 30 серпня по 31 грудня 2014 року у загальному розмірі 14791 (чотирнадцять тисяч сімсот дев’яносто одна) гривня 53 копійок з відрахуванням податків та обов’язкових платежів до бюджетів всіх рівнів.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.