Постанова № 68187650, 08.08.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

08 серпня 2017 року Справа № 814/1222/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю

"Миколаївський глиноземний завод", вул. Набережна, 64,

с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286

до

Миколаївської митниці ДФС,

вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017

про

визнання протиправними та скасування рішення від 29.03.2017 р. № UA504010/2017/000004/1, картки відмови від 29.03.2017 р. № UA504010/2017/00012, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернувся з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.03.2017 р. № UA504010/2017/000004/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи митному пропуску товарів від 29.03.2017 р. № UA504010/2017/00012, зобов’язання відповідача скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області про повернення надмірно сплачених ПДВ у сумі 3617366,66 грн. за ввізного мита в сумі 942759,09 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що під час декларування митної вартості імпортованого товару, визначив його вартість відповідно до ціни договору, а митний орган безпідставно здійснив коригування митної вартості товару в бік збільшення. Всі необхідні документи були надані. Відтак, сума надмірно сплачених ПДВ і ввізного мита підлягає поверненню.

Відповідач не надав письмових заперечень проти позову.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач про дату і час розгляду справи повідомлений 28.07.2017 р., у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

З'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

03.12.2015 р. між позивачем та АТ "Единая торговая компания" (Російська Федерація) укладено контракт № RF/RD/02-16/15-520 на орієнтовну загальну суму 10000000,00 доларів США. Продавець зобов'язався продати, а покупець купити товар: натр їдкий (гідроксид натрію). Ціна за одиницю товару вказується в специфікаціях.

Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 контракту, Продавець зобов'язаний поставити товар на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці згідно з ІНКОТЕРМС-2010, при цьому, ціна на товар також визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці (згідно з ІНКОТЕРМС-2010), та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.

В подальшому сторонами була підписана додаткова угода від 28.11.2016 р. та специфікація до контракту від 22.02.2017 р. № 3.

По надходженню на територію України товару, позивач подав електронну митну декларацію від 21.03.2017 р. № 504010000/2017/000910, в якій вартість за 1 т соди склала 367,58 доларів США.

На підтвердження митної вартості товару, заявленої за ціною контракту, позивач надав: контракт від 03.12.2015 р. № RF/RD/02-16/15-520, специфікацію від 22.02.2017 р. № 3, інвойс, накладну, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи), декларацію про походження товару.

Відповідач направив на адресу позивача електронне повідомлення від 21.03.2017 р. про необхідність надання додаткових документів відповідно до ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України (далі – МК України).

На вимогу митниці позивачем було надано інформацію біржових котирувань, а також повідомлено, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів не надаються, оскільки надано інформацію біржових організацій; платіжний документ про оплату товару неможливо надати, оскільки згідно п. 5.1 контракту оплата здійснюється протягом 18 календарних днів з моменту відвантаження; формування ціни шляхом її зменшення на 16,17 доларів США є результатом комерційних переговорів, що передбачено п. 2.2 контракту; страхування товару не здійснювалось; витрати на транспортування товару включені в його вартість; договори з третіми особа не укладались, оскільки позивач є кінцевим споживачем.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості партій товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.03.2017 р. № UA504010/2017/000004/1, яким збільшено митну вартість товару до 549,80 доларів США за 1 т.

Митну вартість товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості – за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, зокрема за ціною товару, який ввозився на митну територію України за митною декларацією від 16.03.2017 р. № UA807010/2017/300719.

Крім того, винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.03.2017 р. № UA504010/2017/00012 з підстав порушення ст. 257 МК України.

В адміністративному позові позивач зазначив, що на підставі рішення від 29.03.2017 р. № UA504010/2017/000004/1 всього було оформлено 29 митних декларацій: від 31.03.2017 р. № UA504010/2017/001024, від 31.03.2017 р. № UA504010/2017/001026, від 31.03.2017 р. № UA504010/2017/001040, від 31.03.2017 р. № UA504010/2017/001046, від 31.03.2017 р. № UA504010/2017/001047, від 01.04.2017 р. № UA504010/2017/001051, від 01.04.2017 р. № UA504010/2017/001052, від 01.04.2017 р. № UA504010/2017/001053, від 02.04.2017 р. № UA504010/2017/001065, від 02.04.2017 р. № UA504010/2017/001066, від 02.04.2017 р. № UA504010/2017/001067, від 03.04.2017 р. № UA504010/2017/001075, від 04.04.2017 р. № UA504010/2017/001080, від 04.04.2017 р. № UA504010/2017/001081, від 04.04.2017 р. № UA504010/2017/001082, від 04.04.2017 р. № UA504010/2017/001083, від 04.04.2017 р. № UA504010/2017/001084, від 04.04.2017 р. № UA504010/2017/001085, від 05.04.2017 р. № UA504010/2017/001092, від 05.04.2017 р. № UA504010/2017/001095, від 06.04.2017 р. № UA504010/2017/001108, від 06.04.2017 р. № UA504010/2017/001109, від 06.04.2017 р. № UA504010/2017/001110, від 07.04.2017 р. № UA504010/2017/001124, від 07.04.2017 р. № UA504010/2017/001125, від 07.04.2017 р. № UA504010/2017/001126, від 07.04.2017 р. № UA504010/2017/001127, від 12.04.2017 р. № UA504010/2017/001181, від 18.04.2017 р. № UA504010/2017/001246, в яких ціна ввезеного позивачем товару була визначена відповідно до прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості.

Суд критично оцінює позицію відповідача з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в органу доходів і зборів інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що право прийняття рішення про коригування митної вартості виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву в повноті та достовірності відомостей про митну вартість товару і в разі обґрунтування неможливості визначення митної вартості за наявними документами.

У рішенні про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, підстави відмови в прийнятті визначеної декларантом митної вартості не обґрунтовані.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 53 МК України передбачає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 МК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" також передбачено, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Суд зазначає, що суб’єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у тому числі визначенні ціни договору, за виключенням цін на товар, ціни на який підлягають державному регулюванню. Жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов’язку сторін зовнішньоекономічного контракту зазначати в договорі відомості про знижку та обґрунтовувати її розмір. Розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення, щодо вартості товарів немає. Розмір цін за одиницю товару згідно контракту відповідає розміру ціни в інвойсі. Надані позивачем документи не містять ознак підробки.

Наявність у базі даних митниці інформації про декларування та ввезення в Україну аналогічного товару за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутності інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару позивача, оскільки з бази даних не вбачається умов договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристики, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок тощо), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі й свободи договору.

Аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що, оскільки позивачем подано достатній пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару.

Правову позицію з даного питання було викладено в постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 р. за позовом ЗАТ "ВО "Конті" до Східної митниці в Донецькій області, в якому було зазначено: "ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості".

Суд звертає увагу на те, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, який належить до виключної компетенції відповідача, полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Відповідачем не доведена неможливість визначення митної вартості товару за основним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови в здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Оскільки переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контракту відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, то суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області про повернення надмірно сплачених ПДВ у сумі 3617366,66 грн. за ввізного мита в сумі 942759,09 грн. суд зазначає наступне:

Згідно ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України та Податкового Кодексу України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Суд встановив, що в результаті прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів позивачем надміру сплачено податок на додану вартість у сумі 3617366,66 грн. та ввізне мито в сумі 942759,09 грн. (зазначені в графі 47 як суми гарантії (спосіб платежу 55) відповідних митних декларацій про випуск товарів.

У постанові від 12.04.2016 р. по справі № 813/7851/13-а Верховний Суд України дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання митного органу надати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів до казначейської служби.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є обґрунтованими і належать задоволенню в повному обсязі.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжні доручення про сплату судового збору в сумі 69997,84 грн., що й підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 29.03.2017 р. № UA504010/2017/000004/1.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці ДФС від 29.03.2017 р. № UA504010/2017/00012.

4. Зобов’язати Миколаївську митницю ДФС скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області про повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (ідентифікаційний код 33133003) надмірно сплачених коштів у сумі 4559855,75 грн., у тому числі: податку на додану вартість у сумі 3617366,66 грн. і ввізного мита в сумі 942759,09 грн., шляхом перерахування зазначених коштів на поточний банківський рахунок ТОВ "МГЗ" № 26006003276300 в ПАТ "ІНГ Банк Україна", м. Київ, МФО 300539, код ЄДРПОУ 33133003.

5. Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (ідентифікаційний код 33133003) судовий збір у сумі 69997,84 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська