Постанова № 68187444, 23.03.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року м. Київ № 810/1517/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл"

до Офісу великих платників податків ДФС

про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення - рішення від 29.02.2016 № 0000603903.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.01.2017 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" задоволено частково, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі від 25.01.2017 Вищий адміністративний суд зазначив, що судами попередніх інстанцій «…не було належним чином встановлено чи була позивачем завчасно подана заява та відповідні документи на реєстрацію наступної книги ОРО та причини знаходження книги ОРО протягом тривалого часу на реєстрації у контролюючого органу…».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 справу прийнято до провадження і призначено до судового розгляду.

Під час судового розгляду, Київським апеляційним адміністративним судом було замінено неналежного відповідача Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників на належного - Офіс великих платників податків ДФС, у зв'язку зі зміною офіційної назви відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення пункту 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (далі - Положення № 637), а саме несвоєчасне оприбуткування готівки починаючи з 25.09.2015 по 01.10.2015 включно у розмірі 713 530,83 грн. є необґрунтованими та нічим не підтверджені.

Так, позивачем наголошено, що зазначена сума була вчасно оприбуткована, оскільки до фіскальної пам'яті, яка входить до складу РРО заноситься підсумкова інформація про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або безготівковій формі, а наприкінці зміни роздруковується Z-звіт, в якому відображається та підтверджується повне та своєчасне оприбуткування готівки.

Позивач зауважує, що наявність роздрукованого Z-звіту підтверджує повне та своєчасне оприбуткування готівки, оскільки зазначена у ньому сума коштів занесена до фіскальної пам'яті. Також запис даних до відповідних розділів книги ОРО здійснюється саме з роздрукованого Z-звіту, а не з будь-яких інших джерел.

Крім того, позивачем зазначено, що несвоєчасне виконання запису в Книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) за наявності роздрукованого Z-звіту, можна трактувати як порушення порядку ведення КОРО, однак це не можна розцінювати як неоприбуткування чи несвоєчасне оприбуткування готівки. Адже об'єктивною стороною такого правопорушення, як неоприбуткування готівки, є приховування виручки, тоді як проведення готівкових коштів через РРО із роздрукуванням Z-звіту є свідченням їх занесення до фіскальної памяті, що виключає приховування відповідної суми виручки.

Також позивач зазначив, що контролюючим органом при перевірці не перевірено, чи містить попередня КОРО (№ 3000003802 Р/2) записи за період з 25.09.2015 по 01.10.2015 та зазначив, що КОРО № 3000003802 Р/3 була довго на реєстрації.

Враховуючи викладене, позивач вважає висновки Акта фактичної перевірки безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим, прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення - рішення є незаконними та підлягає скасуванню.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача в судове засідання призначене на 23.03.2017 не з'явився, водночас, в цей день, через канцелярію суду було подано заяву, в якій представник позивача просив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Водночас, в матеріалах справи, містяться письмові заперечення проти позову, в яких відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача та наполягає, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. В обґрунтування доводів заперечень посилається на обставини, викладені в Акті перевірки та додатках до нього.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як встановлено судом, ТОВ "Стейт Оіл" є юридичною особою, що зареєстрована 10.10.2014 та на час спірних господарських операцій, як платник податків перебувало на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 18).

11.02.2016 працівниками контролюючого органу на підставі направлень на перевірку від 04.02.2016 № 0399 та № 0400 була проведена фактична перевірка АЗС, що розташована за адресою: вул. Тельмана, 26, м. Бориспіль, Київська область, суб'єкта господарської діяльності ТОВ «Стейт-Оіл» (код за ЄДРПОУ 39436796), перевірка проведена на підставі статті 80 Податкового кодексу України, Законів Укрїни від 06.07.1995р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 01.06.2000р. № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Указу Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637.

Перевірку здійснено у присутності начальника структурного підрозділу ОСОБА_2, за результатами якої 11.02.2017 складений Акт фактичної перевірки, який 16.02.2016 зареєстрований за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання за № 0014/28-10/39-30/39436796 (а.с. 42).

Висновком зазначеного Акта було встановленно, порушення позивачем положень пункту 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 зі змінами та доповненнями (далі - Положення № 637), а також пункту 2, абзацу 4 пункту 6 глави 4 розділу ІІ Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 №417, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за №1618/24150.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що в ході проведення перевірки було встановлено, «… не оприбуткування готівки в останню закінчену (використану) книгу обліку розрахункових операцій за період з 25.09.2015 по 01.10.2015 (згідно пояснень начальника структурного підрозділу АЗК ОСОБА_2 - в ній не було місця) та несвоєчасне оприбуткування готівки в поточній Книзі ОРО № 3000003802 р/3 (зареєстрована 02.10.2015 ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області), так як облікові записи у ній з 25.09.2015 зроблено після реєстрації її в ДПІ з 02.10.2015 року на підставі фіскальних звітних чеків РРО (Z-звітів), а саме: № 0823 за 25.09.2015 на суму 113 698,99 грн., № 0824 за 25.09.2015 на суму 128 949,44 грн., № 0825 за 27.09.2015 на суму 93 957,79 грн., № 0826 за 28.09.2015 на суму 75 114,94 грн., № 0827 за 29.09.2015 на суму 94 681,04 грн., № 0828 за 30.09.2015 на суму 103 629,55 грн. та № 0829 за 01.10.2015 на суму 103 499,08 грн.

Таким чином, встановлено неоприбуткування готівки в книгах обліку на загальну суму 713 530,83 грн. …».

На підставі висновків Акта перевірки, Міжрегіональним Головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.02.2016 № 0000603903 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 3 567 654,15 грн., згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення з норм регулювання обігу готівки" (а.с. 8).

Не погоджуючись з рішенням відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України в адміністративному порядку. Однак, за результатом розгляду скарги рішення відповідача залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с. 12-16).

Не погоджуючись з висновками відповідача та прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Положення № 637 це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України" (679-14), визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

У Пункті 1.2 глави 1 Положення № 637 зазначено, що у цьому Положенні нижчезазначені терміни вживаються в такому значенні:

готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна;

касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;

книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій;

книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до пункту 2.2 глави 2 Положення № 637, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 2.6 глави 2 Положення № 637 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Крім цього, відповідно до пункту 7.15 глави 7 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Відповідно до роз'яснення окремих вимог Положення № 637, наданого листом Національного банку України від 16.04.2010 № 11-110/2010-6116, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) або використанням розрахункової книжки (далі - РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 13.03.2014 № 21-5а14, аналіз положень пункту 9 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та підпункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320), свідчить, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати усю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на реєстраторі розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечити їхзберігання в книзі обліку розрахункових операцій. У разі недотримання суб'єктом господарювання при здійсненні діяльності пункту 9 статті 3 зазначеного Закону та підпункту 2.6 глави 2 вказаного Положення до нього за рішенням відповідних органів застосовуються штрафні (фінансові) санкції згідно з вимогами пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР та абзацу третього частини першої статті 1Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" відповідно.

Також суд зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 04.11.2015 у справі № 825/554/15-а та у постанові від 01.04.2014 у справі № 21-54а14 дійшов висновку, «…що пунктом 2.6 Положення від 15.12.2004 № 637 передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки (РК).

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Таким чином, для вирішення питання щодо дотримання порядку оприбуткування готівки суди повинні з'ясовувати, яким чином здійснена фіксація повної суми фактичних надходжень готівки (прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки), а також чи відображено в подальшому такі касові документи у відповідній книзі обліку.

Як встановлено судом, до перевірки працівником позивача було надано КОРО № 3000003802р/3, яка зареєстрована у Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області 02.10.2015 (номер установленого засобу контролю ВТ 487825), в той же час, перший запис про облік готівкових коштів в даній КОРО здійснено 25.09.2015.

При дослідженні зазначеної КОРО також було встановлено, що вона містить підклеєні фіскальні звітні чеки РРО (Z - звіти) на загальну суму 713 530 грн. 83 коп.: № 0823 за 25.09.2015 на суму 128 949,44 грн., № 0824 за 25.09.2015 на суму 128 949,44 грн., № 0825 за 27.09.2015 на суму 93 957,79грн., № 0826 за 28.09.2015 на суму 75 114,94 грн., № 0827 за 29.09.2015 на суму 94 681,04 грн., № 0828 за 30.09.2015 на суму 103 629,55 грн. та № 0829 за 01.10.2015 на суму 103 499,08 грн. та виконано відповідні записи про рух готівки та суми розрахунків за період з 25.09.2015 по 01.10.2015 (а.с. 43-45).

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України розроблено Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 № 417, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за № 1618/24150 (далі - Порядок № 417), що поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі та використовують розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Порядку № 417, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО).

Приписами абзацу 1 пункту 2 глави 1 розділу ІІ Порядку № 417 встановлено, що реєстрація книг ОРО здійснюється в органі доходів і зборів за основним місцем обліку суб'єкта господарювання як платника податків.

Пунктом 6 глави 4 розділу ІІ Порядку № 417 передбачено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема, підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО та щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

З аналізу викладених норм та обставин справи, суд дійшов висновку, що позивач не міг оприбутковувати готівку у визначений законом спосіб у період з 25.09.2015 по 01.10.2015, оскільки КОРО № 3000003802р/3 була зареєстрована 02.10.2015.

В той же час, позивач наполягав, що невчасне оприбуткування готівки відбулося у зв'язку з тим, що попередня КОРО №3000003802р/2 закінчилась та знаходиться в архіві у місті Києві, а поточна КОРО № 3000003802р/3 знаходилась протягом довгого періоду часу на реєстрації у контролюючого органу.

Для всебічного і повного зясування обставин справи та на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.01.2017 Київським окружним адміністративним судом в ухвалі від 08.02.2017 витребувано від позивача докази, коли саме було подано до податкового органу заяву та відповідні документи на реєстрацію наступної книги ОРО, та у відповідача, докази, коли саме позивач звернувся до відповідача із питанням щодо реєстрації книги ОРО.

23.03.2017 представником позивача через канцелярію суду були надані додаткові пояснення відповідно до яких, позивач пояснив, що немає можливості надати витребувані судом документи, оскільки документи, які знаходились на АЗС були вилучені під час обшуку в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015000000000117 від 10.06.2015.

Відповідач під час судового розгляду справи жодних документів суду не надав.

З даного приводу, суд зазначає, що згідно пункту 3 глави 1 розділу ІІ Порядок № 417 КОРО реєструється на кожний РРО або, якщо згідно із законодавством розрахунки можуть проводитися без застосування РРО, на окрему господарську одиницю.

Кількість книг ОРО, що реєструються одночасно, не обмежується.

Пунктом 8 глави 1 розділу ІІ Порядку реєстрації КОРО визначено, що перша книга ОРО на РРО реєструється одночасно з реєстрацією РРО.

Датою реєстрації першої книги ОРО на РРО є дата реєстрації РРО.

Підставою для реєстрації другої та наступних книг ОРО на РРО в органі доходів і зборів є надходження до цього органу реєстраційної заяви.

Реєстраційна заява має бути підписана керівником суб'єкта господарювання або фізичною особою - підприємцем із зазначенням дати подання.

Згідно п. 11 глави 1 розділу ІІ Порядку реєстрації КОРО у разі відсутності підстав для відмови в реєстрації книги ОРО посадова особа органу доходів і зборів не пізніше двох робочих днів з дня отримання заяви проводить реєстрацію книги ОРО шляхом внесення даних до інформаційної системи Міндоходів.

При реєстрації книги ОРО на господарську одиницю посадова особа органу доходів і зборів здійснює записи у відповідних рядках титульної сторінки книги ОРО (номер книги ОРО, сформований в інформаційній системі Міндоходів, дата реєстрації книги ОРО, найменування органу доходів і зборів, дані про посадову особу органу доходів і зборів).

Після реєстрації книги ОРО на РРО в органі доходів і зборів суб'єкт господарювання на титульну сторінку книги ОРО вносить запис щодо фіскального номера та найменування органу доходів і зборів, яким здійснено реєстрацію книги ОРО.

Пунктом 1 глави 4 розділу ІІ Порядку реєстрації КОРО передбачено, що суб'єкт господарювання повинен забезпечити використання книги ОРО у тій господарській одиниці, що зазначена на титульній сторінці книги при її реєстрації/перереєстрації, або з тим РРО, до якого така книга зареєстрована.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, з метою своєчасного оприбуткування готівкових коштів у день їх надходження у прошнурованій і належним чином зареєстрованій в органах державної податкової служби книзі обліку розрахункових операцій суб'єкту господарювання слід дотримуватися певної черговості дій. Насамперед, слід зареєструвати той реєстратор розрахункових операцій із книгою обліку розрахункових операцій, які будуть першими та отримають свій власний унікальний фіскальний номер, а після цього можна реєструвати наступні книги обліку розрахункових операцій, призначені для використання у тій самій господарській одиниці чи з тим самим реєстратором розрахункових операцій.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015 року №К/9991/20830/11.

При цьому, з метою уникнення ситуацій з несвоєчасною реєстрацією РРО чи КОРО законодавцем передбачена можливість суб'єкта господарювання за бажанням на одну господарську одиницю реєструвати декілька перших книг ОРО для використання в окремих місцях проведення розрахунків. Поряд з цим не заборонено зареєстровувати декілька наступних книг ОРО або завчасно подати заяву та вдіпоівдні документи на реєстрацію наступної книги ОРО.

Стосовно посилань позивача на вилучення документів під час обшуку, суд зазначає, що дана обставина не може бути доказом затримки відповідачем видачі зареєстрованої КОРО.

Крім того, суд зазначає, що поясненя позивача сприводу того, що відповідачем не перевірено тієї обставини чи була оприбуткована готівка з 25.09.215 по 01.10.2015 в попередній КОРО, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки, як вбачається з Додатку до Акта перевірки від 11.02.2016 «Пояснення», начальником структурного підрозділу ТОВ "Стейт Оіл" ОСОБА_3 були надані пояснення, що «… остання використана книга ОРО № 3000003802р/2 знаходиться в архіві (в місті Києві), Поточна книга ОРО № 3000003802р/3 зареєстрована 02.10.2015 року, записи зроблені з 25.09.2015 в цій книзі так як в попередній не було місця…».

Також суд зазначає, що позивач, мав право оскаржиті дії відповідача щодо реєстрації та видачі КОРО в судовому порядку, якщо важає їх протиправними, однак позивачем не надано суду, доказів такого оскарження.

Враховуючи норми Положення від 15.12.2004 № 637, Порядку від 28.08.2013 № 417, практику Верховного Суду України щодо застосування вказаного Положення (п. 2.6) та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем несвоєчасно було оприбутковано готівку у період з 25.09.2015 по 01.10.2015 включно, оскільки КОРО № 3000003802р/3 була зареєстрована позивачем у Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області лише 02.10.2015, у зв'язку з чим, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 567 654,15 грн.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Водночас, позивачем не було надано будь-яких доказів, спростовуючих доводи відповідача, а також не наведено жодних контраргументів на підтвердження протиправності прийнятих спірних рішень.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 167 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.