Рішення № 68186112, 25.07.2017, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/863/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд

в складі: головуючого - судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі - Ніколайчук А.В. за участю учасників процесу

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2017 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом вказавши, що у 2012 році уклав з ОСОБА_2, договори купівлі-продажу товару, відповідно до якого позивач продав останньому товар, а саме, дорослий трикотаж і фартушки, на суму 68 408 грн. та дитячий трикотаж і фартушки на суму 98131 грн. .Відповідач повернув частину товару на суму 11910 грн. та 24520 грн., однак залишок боргу за даними договорами залишився несплаченим.

14 січня 2014 року між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість і борг, що виник із договорів купівлі-продажу, було змінено позиковим зобов'язанням. Одночасно 14.01.2017 року відповідач надав позивачу розписку у якій зобов'язався повернути борг у розмірі 73611 грн.

17 лютого 2014 року відповідач надав позивачу розписку у якій зобов'язався повернути кошти позивачу у сумі 130 109 грн., що еквівалентно 14456 дол. США (з розрахунку 9 грн. за 1 дол. США).

Відповідач повернув лише 800 дол. США, тому позивач просить стягнути з останнього 13 656 дол. США, що еквівалентно 37025,50 грн. боргу.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задоволити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов визнали частково. Відповідач пояснив суду, що визнає суму заборгованості згідно боргової розписки у розмірі 13656 дол.США.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що у 2012 році ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договора купівлі-продажу товару, відповідно до яких позивач продав останньому товар, а саме дорослий трикотаж і фартушки на суму 68 408 грн. та дитячий трикотаж і фартушки на суму 98131 грн..Відповідач повернув частину товару на суму 11910 грн. та 24520 грн., однак залишок боргу за даними договорами залишився несплаченим, що підтверджується власноруч написаними розписками ОСОБА_2 від 14 січня 2014 року.

Фактично 14 січня 2014 року між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість і борг, що виник із договорів купівлі-продажу, було змінено позиковим зобов'язанням про що відповідач надав позивачу розписки у яких зобов'язався повернути борг у розмірі 130109 грн.

17 лютого 2014 року відповідач надав позивачу розписку у якій зобов'язався повернути кошти позивачу у сумі 130 109 грн., що еквівалентно 14456 дол. США (з розрахунку 9 грн. за 1 дол. США). Відповідач повернув лише 800 дол. США, що визнається сторонами у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Крім цього, згідно ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Суд вважає, що волевиявлення відповідача підтверджується укладеним договором позики та власноруч написаною розпискою.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч.1 ст.626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 2 липня 2014 року № 6-79цс14, від 16 вересня 2015 року № 6-190цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (правова позиція Верховного Суду України, яка висловлена в постановах від 4 липня 2011 року № 3-62гс11, від 7 жовтня 2014 року № 3-133гс14).

Встановлено, що в грошовому зобов'язанні ОСОБА_2 визначено еквівалент в іноземній валюті, а саме в доларах США, у зв'язку з чим до цих правовідносин підлягає застосуванню норма ч. 2ст. 533 ЦК України.

З врахуванням наведених вище аргументів суд рахує, що відповідачем не представлено доказів, що спростовують вимогу позивача про стягнення коштів за договором позики.

Суд вважає, що позивач має право на повернення основного боргу, що еквівалентний 13656 дол. США, що еквівалентно 352625,23 грн. (відповідно до офіційного курсу валют, встановленого НБУ станом на 25 липня 2017 року - 25,822 грн. за один долар США.) тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та такими, що знайшли підтвердження у судовому засіданні тому сума заборгованості підлягає до стягнення.

Крім цього суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування коштами у розмірі 191816,58 грн. не підлягають до задоволення так, як проценти в порядку ст.1048 ЦК України стягуються лише у випадку зазначеному у договорі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають задоволенню пропорційно до задоволених позовних вимог та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3526,25 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 8, 10, 11, 60, 212 - 215, 224 - 226 ЦПК України, ст.ст. 625, 1046, 1049 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 352625,23 грн., судовий збір у розмірі 3526,25 грн., всього стягнути 356151 (триста п'ятдесят шість тисяч сто п'ятдесят одна) грн.48 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду 27 липня 2017 року.

Суддя С. Стефанишин