Ухвала суду № 68181593, 02.08.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/4631/17 Провадження № 22-ц/795/1545/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Логвіна Т. В. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Лакізи Г.П., Харечко Л.К.при секретарі:Покладі Д.В.за участю:представника відповідача - ОСОБА_5, позивача ОСОБА_6, її представника - ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на ухвалу судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 31 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності,

в с т а н о в и в:

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 31.05.2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та призначено справу до судового розгляду.

В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 31.05.2017 року та постановити нову ухвалу, якою повернути позовну заяву ОСОБА_6 для подання до належного суду. Доводи апеляційної скарги зазначають, що відкриття провадження у даній справі відбулось з недотриманням правил підсудності. Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 вказує, що предметом спору є шість об'єктів торговельної діяльності, які розташовані в м.Чернігові на земельних ділянках:по АДРЕСА_2; по АДРЕСА_3; по АДРЕСА_4; по АДРЕСА_5; по АДРЕСА_6, АДРЕСА_7. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відносно вказаних шести об'єктів позивачем заявлено позовні вимоги про виділ їх зі спільної часткової власності відповідача. З посиланням на роз'яснення п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі № 3 від 01.03.2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", а також на статті: 181, 358, 364, 370, 372, 376 ЦК України, доводи апеляційної скарги стверджують, що даний спір стосується майна, розташованого на конкретних земельних ділянках, і таким чином, є спором з приводу нерухомого майна. За даних обставин доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржувана ухвала від 31.05.2017 року постановлена без дотримання вимог статті 114 ЦПК України. Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 зазначає, що більша, основна, як за розміром, так і за своєю грошовою оцінкою частина спірного майна, а саме, торгівельні об'єкти за адресами: АДРЕСА_7; АДРЕСА_4; АДРЕСА_6 розташовані на території Новозаводського району м.Чернігова, тому дана справа не є підсудною Деснянському районному суду м.Чернігова, а повинна розглядатись Новозаводським районним судом м.Чернігова.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить відхилити апеляційну скаргу у зв'язку з її необґрунтованістю та залишити без змін оскаржувану ухвалу судді суду першої інстанції від 31.05.2017 року, оскільки підсудність даної цивільної справи визначена правильно.

В судове засідання апеляційного суду відповідач, представник третьої особи, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.68,69), не з'явились. Згідно приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів п.1 ч.1 статті 312 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції від 31.05.2017 року,- залишенню без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень п.1 ч.1 статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Приписами ч.1 статті 114 ЦПК України, яка регламентує виключну підсудність, встановлено, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до ч.1 статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Положення ч.2 статті 181 ЦК України визначають, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.3-16), позивач ОСОБА_6 у травні 2017 року звернулась до Деснянського районного суду м.Чернігова з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У вимогах заявленого позову ОСОБА_6 просила виділити їй зі спільної часткової власності з відповідачем наступне майно: торгівельні павільйони по АДРЕСА_7 та три зупинкових комплекси по АДРЕСА_2, по АДРЕСА_3, по АДРЕСА_4, визнавши за нею право власності на вказане майно.

Як вбачається із витягу з рішення Чернігівської міської ради від 21.11.2007 року (а.с.5), фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 було погоджено місце розташування об'єкту та надано згоду на розроблення проекту відведення на земельні ділянки для розташування зупинкових комплексів по: АДРЕСА_8 (парна сторона); АДРЕСА_9 (парна сторона); АДРЕСА_2 (парна сторона); АДРЕСА_12, кінцева; АДРЕСА_11 (кінцева зупинка); АДРЕСА_13; АДРЕСА_4 (непарна сторона); АДРЕСА_3; АДРЕСА_5 (біля обласної лікарні).

Згідно витягу із рішення Чернігівської міської ради від 29.09.2016 року (а.с.6), у зв'язку із закінченням терміну дії договорів оренди земельних ділянок, ОСОБА_8 було поновлено договори оренди вказаних земельних ділянок, строком до 31.05.2017 року, для розташування зупинкових комплексів (землі житлової та громадської забудови).

Відповідно до витягу із рішення Чернігівської міської ради від 26.09.2014 року (а.с.7), у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 було поновлено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_7 строком до 26.09.2019 року для експлуатації торгівельних павільйонів з полегшених конструкцій (землі житлової та громадської забудови).

У вимогах заявленого позову ОСОБА_6 просила виділити їй зі спільної часткової власності з відповідачем наступне майно: торгівельні павільйони по АДРЕСА_7 та три зупинкових комплекси по АДРЕСА_2, по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_4, визнавши за нею право власності на вказане майно.

Приписами ч.2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" регламентовано, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Частинами 3,4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Виходячи із правового аналізу вказаної норми закону, тимчасові споруди не є об'єктом нерухомості, і їх розміщення здійснюється у окремому порядку.

''Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності'' затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.20111року за №1330/20068. Пунктом 2.1.''Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності'' визначено, що підставою для розміщення ТС (тимчасових споруд) є паспорт прив'язки ТС.

В ході апеляційного перегляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що спірні споруди, про які йдеться мова у вимогах заявленого позову, є розміщеними, а не збудованими на вказаних земельних ділянках, у відповідності до ''Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності'', на підставі паспортів прив'язки. Таким чином, предметом спору у даній справі є тимчасові споруди, які відповідно до вищезазначених приписів закону не мають статусу нерухомого майна.

Приймаючи до уваги вищенаведене, доводи апеляційної скарги відносно того, що при визначенні підсудності даної справи підлягає застосуванню стаття 114 ЦПК України, оскільки позов ОСОБА_6 виник з приводу нерухомого майна, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції від 31.05.2017 року у частині дотримання правил підсудності, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Доводи апеляційної скарги зазначають, що даний спір стосується майна, розташованого на земельних ділянках, орендованих відповідачем, тому вказаний спір виник з приводу нерухомого майна. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали від 31.05.2017 року, оскільки спірні зупинові комплекси не мають статусу нерухомого майна. Як вбачається із укладених відповідачем договорів оренди із Чернігівською міською радою, які були предметом дослідження в судовому засіданні апеляційного суду, земельні ділянки передані відповідачу у оренду для розташування зупинкових комплексів, які є тимчасовими спорудами. Крім того, умовами використання земельних ділянок заборонена самовільна забудова земельних ділянок. Статус спірних об'єктів, як тимчасових споруд, підтверджується також паспортами прив'язки вказаних об'єктів.

Твердження апеляційної скарги відносно того, що оскільки орендовані відповідачем земельні ділянки, на яких розташовані спірні об'єкти, на території Деснянського району м.Чернігова мають загальну площу 0,012 га, а на території Новозаводського району м.Чернігова орендовані відповідачем земельні ділянки мають загальну площу 0,0222 га, то відповідно до статті 114 ЦПК України дана справа не є підсудною Деснянському районному суду м.Чернігова, а повинна розглядатись Новозаводським районним судом м.Чернігова, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Оскільки орендовані відповідачем у Чернігівської міської ради вищезазначені земельні ділянки, на яких розташовані зупинові комплекси, не є предметом даного спору. При цьому необхідно зазначити, що спірні зупинкові комплекси не мають статусу нерухомого майна, відомості про них не можуть бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірні зупинові комплекси є тимчасовими спорудами, підставою для розміщення яких є паспорт прив'язки, відповідно до приписів пункту 2.1.''Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності''.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.05.2017 року (а.с.39-41), місцем проживання відповідача зазначено: 14027, АДРЕСА_1. За даних обставин, приймаючи до уваги, що даний позов виник не з приводу нерухомого майна, доводи апеляційної скарги відносно того, що дана справа не є підсудною Деснянському районному суду м.Чернігова, є необгрунтованими, і відповідно, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 31.05.2017 року.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції, постановленої з додержанням вимог закону.

Керуючись статтями: 303, 304, 307; п.1 ч.1 статті 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 відхилити.

Ухвалу судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: