Ухвала суду № 68173380, 09.08.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/205/17

Провадження № 2/161/1166/17

У Х В А Л А

про відмову у закритті провадження у справі в частині позовних вимог

09 серпня 2017 року місто ОСОБА_1

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Подзірова А.О.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2,

за участю позивача-1 ОСОБА_3,

представника позивачів ОСОБА_4,

відповідача-3 ОСОБА_5,

представника відповідача-3 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_7 до Ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», ОСОБА_5, державного реєстратора Комунального підприємства «Волинське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_8, треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги, визнання протиправними та скасування рішення, дію державного реєстратора та скасування запису,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 (далі позивач-1, ОСОБА_3А.), ОСОБА_7 (далі позивач-2, ОСОБА_7М.) звернулися в суд з позовом до Ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі відповідач-1, банк, ПАТ «Банк Форум»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (далі відповідач-2, ТзОВ «ФК «Єврокредит»), ОСОБА_5 (далі відповідач-3, ФОП ОСОБА_5А.), державного реєстратора Комунального підприємства «Волинське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_8 (далі відповідач-4, реєстратор), треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить з урахування заяви про збільшення позовних вимог (т.2 а.с.84-94):

1) визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги №241-Ф та про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним між Акціонерним комерційним банком «Форум» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» від 05 жовтня 2016 року;

2) визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», та фізичною особою ОСОБА_5 від 06 жовтня 2016 року;

3) визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_8 від 28 лютого 2017 року 15:36:34, індексний номер 34074309 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно нежитлове приміщення, нотаріальну контору, загальною площею 149 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

4) визнати протиправними дії Державного реєстратора комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_8, що полягають у внесенні запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення від 28 лютого 2017 року 15:36:34, індексний номер 34074309 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно нежитлове приміщення, нотаріальну контору, загальною площею 149 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

5) скасувати запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо реєстрації за ОСОБА_5 прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та складається з нежитлового приміщення площею 149 кв.м, реєстраційний номер майна 1185101607101 шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 липня 2008 року між банком та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №0523/09/22-CLNv, згідно умов якого, банк відкрив відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 70 000,00 доларів США для придбання земельної ділянки і будівництва житла та надав ОСОБА_7 кредит у межах цієї кредитної лінії, за процентної ставкою за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних і кінцевим терміном повернення не пізніше 06 липня 2018 року.

З метою забезпечення виконання взятих на себе позивачем-1 зобовязань цього ж дня між АКБ «Форум» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_1, яким передано в іпотеку нежитлове приміщення, нотаріальна контора /літер А-2/ загальною площею 24,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Сенатора, 1/1.

05 жовтня 2016 року між АКБ «Форум» та ТзОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» було укладено договори про відступлення права вимоги №241-ф та про відступлення прав за іпотечним договором, за якими всі права первісного кредитора за кредитним договором та договором іпотеки перейшли до нового кредитора.

06 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір про відступлення прав за кредитним договором, а також за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №1507.

Позивач зазначає, що при укладені вищенаведених договорів відступлення прав вимоги не було враховано того факту, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2010 року кредитний договір №0523/09/22-CLNv від 09 липня 2008 року було розірвано, тому позивачі вважають що їх зобовязання за кредитним договором припинилися.

У заяві про збільшення позовних вимог (т.2 а.с.84-94) позивач звертає увагу на те, що з 13 червня 2014 року АКБ «Форум» перебуває в стадії ліквідації, а тому позбавлений права укладати угоди про відступлення права грошових вимог.

Також зазначають, що кредитодавцем за іпотекодержателем за змістом статті 1054 ЦК України може бути лише банк, або фінансова установа. Підприємець ОСОБА_5 не має такого статусу, а тому не може набути статусу кредитодавця за договорами про відступлення прав вимог.

Стосовно вимог до державного реєстратора посилається на те, що оскільки ОСОБА_5 неправомірно став іпотекодержателем, тому і запису про державну реєстрацію майна за ним є протиправними та підлягають скасування.

Додатково зазначає, що на момент проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_5 було наявне обтяження, яке накладено постановою державного виконавця від 17 вересня 2010 року, тому державний реєстратор не мав права проводити будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна.

Посилаючись на вищевикладені обставини просять суд задовольнити позовні вимоги повністю, з урахування заяви про збільшення позовних вимог (т.2 а.с.84-94).

07 липня 2017 року відповідачем-3 ОСОБА_5 було подано клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до державного реєстратора. Клопотання обґрунтоване тим, що позивачі оскаржують рішення та дії державного реєстратора як субєкта владних повноважень. З посиланням на правову позицію Верховного суду України від 25 квітня 2017 року, відповідач вважає що вказані вимоги підсудні адміністративним судам та просить суд закрити провадження в цій частині.

Позивач-1 та представник позивачів у судовому засіданні заперечили клопотання та пояснили, що ними оскаржуються рішення та дії державного реєстратора з підстав неналежності ОСОБА_5 як нового іпотекодержателя у звязку з недійсності правочинів про відступлення права вимоги.

Відповідач-3 та його представник, відповідач-4 клопотання підтримали та просили суд його задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з наступних підстав.

Суд зазначає, що існує декілька правових позицій Верховного суду України з приводу підсудності спорів до державних реєстраторів нерухомого майна, і всі вони в силу вимогу статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України повинні враховуватися судом.

Так, відповідач-3 посилається на правову позицію Верховного суду України, яка викладену у постанові від 25 квітня 2017 року №21-3197а16 та зводиться до наступного.

За правилами статті 1 КАС цей Кодекс визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 3 КАС).

У справі, що розглядається, касаційний суд, закриваючи провадження у справі, дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли у звязку з невиконанням умов цивільно-правової угоди з підстав порушення господарських зобовязань, тобто цей спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин і має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Водночас Вищий адміністративний суд України залишив поза увагою те, що у рамках цієї справи виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду. Позовні вимоги Товариства ґрунтуються на протиправності дій Держреєстратора-2 як субєкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у звязку з недотриманням ним вимог Порядку, а саме проведення державної реєстрації права власності на спірне майно за відсутності: завіреної в установленому порядку копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові; документа, що підтверджує її отримання іпотекодавцем та боржником по кредитних зобовязаннях; документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником по кредитних зобовязаннях зазначених вимог. Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії Держреєстратора-2, який у межах спірних правовідносин діє як субєкт владних повноважень.

Таким чином, у звязку з неправильним застосуванням статей 3, 17 КАС і безпідставним закриттям провадження у справі суд касаційної інстанції не виконав своєї функції касаційного перегляду судових рішень, а отже, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2016 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий касаційний розгляд.

Одночасно, існує правова позиція Верховного суду України від 14 червня 2016 року №21-41а16 яка зводиться до наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «субєкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини повязані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

З аналізу вищенаведених правових позицій Верховного суду України слідує, що вирішуючи питання підсудності вимог до державного реєстратора, суд повинен визначитись які матеріальні підстави для визнання спірних дій та рішень державного реєстратора зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог.

Якщо такими матеріальними підставами є невиконання договору або іншого правочину однієї з його сторін такий спір є приватно-правовим та підсудний цивільним (господарським) судам.

Якщо позивач зазначає в якості матеріальних підстав порушення державним реєстратором порядку проведення реєстрації, то такі вимоги підсудні адміністративним судам.

В розглядуваному випадку позивачі в якості матеріальних підстав для позовних вимог до державного реєстратора зазначають:

1) незаконність відступлення права вимоги за іпотечним договором, в результаті чого відповідач-3 неправомірно набув права вимоги на предмет іпотеки;

2) факт скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке стало підставою для проведення державної реєстрації;

3) факт наявності обтяження на предмет іпотеки, яке не дозволяло проводити будь-які реєстраційні дії між ними

4) набуття ОСОБА_5 права власності на спірний обєкт нерухомості в площі, більший ніж зазначено в іпотечному договорі.

На думку суду, взявши до уваги всі вищенаведені доводи позивачів, можливо дійти висновку, що між ними та відповідачами-1, 2 та 3 існує спір стосовно неналежної передачі права вимоги за іпотечним договором, який за своєї суттю є спором про право.

Більше того, статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Таким чином звертаючись з даним позовом, позивачі реалізують своє право на оскарження рішення про реєстрацію права власності за іпотекодержателем, посилаючись, в тому числі, на неналежність такого іпотекодержателя, що є безумовно спором про право.

Вимоги до державного реєстратора є похідними від вимог, які стосуються спору про право, а відтак, на думку суду, підсудні саме місцевому загальному суду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, позивачі в даному випадку зазначають матеріально-правові підстави для оскарження дій та рішень державного реєстратора, які одночасно стосуються виконання правочину (договору іпотеки), а також стосується порушення державним реєстратором встановленого порядку державної реєстрації.

На підставі наведеного, керуючись частиною другою статті 205 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до державного реєстратора відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на судове рішення за результатом розгляду справи.

Повний текст ухвали складений та підписаний 09.08.2017 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_10