Постанова № 68161099, 08.08.2017, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6284/17

Провадження № 2-а/219/455/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2017 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Брежнева О.А.

секретаря Котинської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднання управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою та просить визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 24 квітня 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок розміру пенсії та зарахування до страхового стажу період з 17 серпня 1983 року по 26 травня 1986 року згідно ст. 98 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ перерахунок пенсії проводиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі,а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку. Цей стаж підтверджують довідки, які були надані «Донецьким інститутом залізничного транспорту» Міністерства освіти і науки від 21 квітня 2017 року та 22 квітня 2017 року. Рішенням відповідача №128 від 05 травня 2017 року у зарахуванні страхового стажу за період з 17 серпня 1983 року по 26 травня 1986 року позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що довідки видані органами з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню немає підстав для врахування позивачу при перерахунку пенсії довідок, виданих 21 квітня 2017 року та 22 квітня 2017 року надані «Донецьким иснтитутом железнодорожного транспорта» Министерства образования и науки Донецкой народной республики. Оскільки це на думку відповідача суперечить вимогам ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», розпорядженню Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів на території яких орган державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження». Але ж інформація, яка закладена в спірних довідках, а саме інформація щодо страхового стажу роботи позивача в період з 17 серпня 1983 року по 26 травня 1986 року є правильною, оскільки вона стосується минулого періоду часу і подій того часу і не стосується ні тимчасової окупації, ні створених там незаконних органів, а прямо пов'язані із захистом соціальних, конституційних прав громадянина України. Просить позов задовольнити.

В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду разом зі своїм представником заяви про розгляд справи у їх відсутність, на позові наполягають.

Представник відповідача до судового засідання не з'явилась, була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило, надано лише заяву про розгляд справи у їх відсутність, просять відмовити у задоволені позову на підставі їх заперечень, проте самих заперечень представник відповідача до суду не надав.

За таких підстав суд вважає можливим на підставі пункту 2 частини 1 та частини 4 статті 128 КАС України розглянути справу за відсутності сторін по справі та на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Як встановлено у судовому засіданні, листом відповідач від 05 травня 2017 року за №128/К-01-01-04 (а.с.12) повідомив позивача про те, що ними розглянуто звернення позивача і про те, що будь-які запити, звернення, довідки чи документи, підготовлені або видані органами з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. Тому, надані ним довідки про роботу та заробітну плату повертаються без розгляду, оскільки є недійсними. У разі незгоди з відповіддю, вона може бути оскаржена в органах Пенсійного фонду вищого рівня або судовому порядку згідно діючого законодавства.

З копії трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 розпочатої 11 вересня 1974 року вбачається, що в ній дійсно є записи щодо його трудової діяльності за спірний період, а саме: запис №17 від 17 серпня 1983 року про прийняття завідуючим лабораторії; запис №18 від 26 травня 1986 року про звільнення в зв'язку з переведенням у Донецьке обласне управління професійно-технічної освіти по згоді між керівниками, п. 5 ст. 36 КЗпП України, окрім того далі також є записи, і є запис №19 від 27 травня 1986 року, в якому зазначено, що позивач прийнятий на посаду начальника виробничо-технічного відділу по переводу з Донецького обласного управління професійно-технічної освіти. Тобто запис під №19 підтверджує той факт, що записи під №17 та №18 дійсні, оскільки він підтверджує факт спочатку праці позивача у вищевказаному місці, а потім факт його звільнення з підстави переведення до іншої організації та його подальшої трудової діяльності.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ».

Питання подання документів для призначення (перерахунку) пенсій регулюються Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.

Органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 р., у тих випадках, коли в трудовій книжці немає відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; підрозділ, пункт, найменування або номер списку, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку.

Згідно зі ст. 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. НормиКонституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007р., зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 року №637 є необґрунтованим, оскільки вона підлягає застосуванню у випадках відсутності трудової книжки.

Як встановлено в судовому засіданні позивачем до Бахмутського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області був наданий оригінал трудової книжки, копія якої була засвідчена відповідачем.

Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на відсутність відомості про страховий стаж роботи на підставі наданих позивачем довідок, оскільки ці довідки не суперечать одна одній, так само як і записам трудової книжки позивача.

У рішення від 08 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністрівським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року № 816/4505/14 та в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Крім того, Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.

З огляду на вищевикладене, постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач не є законами, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії, або її перерахунок незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Відтак, з врахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач, відмовляючи своїм листом позивачеві у перерахунку пенсії та у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 17 серпня 1983 року по 26 травня 1986 року - діяв протиправно, порушуючи права та законні інтереси позивача у перерахунку йому пенсії та зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 17 серпня 1983 року по 26 травня 1986 року.

Відповідно до встановлених у справі обставин, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, зазначене вище рішення «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», суд приходить до висновку, що необхідно визнати неправомірними дії пенсійного фонду України Бахмутське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області про відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії та зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати розмір пенсії та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 17 серпня 1983 року по 26 травня 1986 року.

Що стосується позовних вимог позивача про скасування рішення Бахмутського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 05 травня 2017 року за №128 про відмову у перерахунку пенсії позивачу, то в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки відповідач не виносив ніякого письмового рішення щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу, а тому ці позовні вимоги безпідставні і задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що необхідно стягнути на користь позивача сплачений нею судовий збір у розмірі 580 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4-6, 8, 10-11, 94, 158-163, 167, 184-186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднання управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії пенсійного фонду України Бахмутське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області про відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії.

Зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати розмір пенсії та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 17 серпня 1983 року по 26 травня 1986 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст постанови суду виготовлено 04 серпня 2017 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Артемівський міськрайонний суд Донецької області до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.А . Брежнев