Постанова № 68160769, 31.07.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017 року Справа № 904/4973/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Вечірко І.О., Кузнецової І.Л.

при секретарі судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №195/16 від 20.03.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №2/06 від 12.06.2017р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. у справі №904/4973/17

за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна", с. Лобойківка Петриківського району Дніпропетровської області

про стягнення 44538 грн 00 коп

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. у справі №904/4973/17 (суддя Загинайко Т.В.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване відсутністю підстав для стягнення спірних коштів в межах укладеного між сторонами договору.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, просило рішення від 22.06.2017р. у справі №904/4973/17 скасувати, прийняти нове рішення про повне задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на наступне

-суд не зазначив норми права, якими керувався при прийнятті рішення у справі;

-судом не надано оцінки доводам Позивача та Відповідачем не надано доказів закриття рахунку саме 28.08.2014р.;

-суд не застосував положення ст. 618 Цивільного кодексу України, безпідставно послався на рішення суду у справі №904/8355/14 та безпідставно звільнив ТОВ «Лагуна» від виконання зобовязання.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2017р. апеляційна скарга Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. у справі №904/4973/17 прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В. Розгляд справи призначений у судовому засіданні на 31.07.2017р.

31.07.2017р. у звязку з перебуванням у відпустці суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В. по справі здійснений автоматичний перерозподіл, за результатами якого справа передана до розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кузнецової І.Л., Вечірко І.О. та прийнята зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 31.07.2017р.

У судовому засіданні 31.07.2017р. представник Позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення про повне задоволення позову.

Повноважний представник Відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що у Позивача претензії щодо якості, кількості виконаних Позивачем робіт по договору, а також їх оплати, відсутні; сторонами належним чином виконані зобовязання за договором №76 та вони є припиненими; завершальні операції по рахунку, на який Позивачем помилково були перераховані спірні кошти, здійснені банком 27.08.2014р., рахунок закритий 28.08.2014р.; Відповідач не був власником рахунку на момент проведення платіжного переказу; вимоги Відповідача щодо перерахування спірних коштів на рахунок Позивача банком виконані не були, що було предметом дослідження у справі №904/8355/14; підстави вважати спірні кошти такими, що набуті Відповідачем, відсутні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 21.06.2014р. між Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" як замовником (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лагуна" як виконавцем (надалі Відповідач) був укладений договір №М76 строком дії до 05.11.2014р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами договірних зобовязань (пункт 5.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Відповідач зобовязався за завданням Позивача виконати роботи по перетяжці обшивки мяких меблів кафетерію ДВВС Метеор, а Позивач прийняти виконані роботи та оплатити їх. Факт виконання робіт фіксується в акті приймання передачі виконаних робіт, який підписується сторонами після їх виконання (п. 3.1. Договору).

Загальна сума договору вказується в кошторисі і становить: без ПДВ 36158 грн 00 коп, ПДВ 7231 грн 60 коп, з урахуванням ПДВ - 43389 грн 60 коп (пункт 4.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що сплата за цим договором здійснюється відповідно до рахунку виконавця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця до 10.09.2014р.

28.08.2014р. Відповідачем був виставлений Позивачу рахунок №80 на оплату 43389,60 грн. Розрахунковий рахунок Позивача для оплати відповідає зазначеному у розділі 9 Договору - №26004138345001 в КБ Приватбанк, МФО 305299 (а.с. 30).

Разом з тим, кошти у сумі 43389,60 грн були перераховані Позивачем на поточний рахунок Відповідача №26006001310757 в ПАТ Актабанк, МФО 307394, про що свідчать платіжні доручення: - від 28.08.2014р. №500 на суму 43000 грн 00 коп та від 28.09.2014р. №503 на суму 1538 грн 00 коп (а.с. 10, 11).

В подальшому, на виконання умов Договору Позивачем було перераховано Відповідачу грошові кошти за обумовленими в договорі реквізитами на загальну суму 44538 грн 00 коп, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.09.2014р. №570 на суму 19538 грн 00 коп та від 29.08.2014р. на суму 25000 грн 00 коп (а.с. 14, 15).

Актами приймання передачі виконаних робіт від 22.09.2014р. на суму 43389,60 грн та від 30.01.2015р. на суму 1148.40 грн підтверджується виконання та прийняття робіт на загальну суму 44538 грн 00 коп, що була, як зазначалось, оплачена Відповідачем. Акти підписані представниками сторін без зауважень, роботи є прийнятими та оплаченими, а договірні відносини сторін в силу розділу 5 Договору припиненими.

Разом з тим, Позивач вважає, що Відповідачем двічі отримано оплату за виконані роботи по Договору, грунтує свої вимоги на положеннях договору та ст. ст. 11, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 44538,00 грн.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із положеннями ст. 174 Господарського кодексу України господарські (цивільні) права та обовязки виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених закноном, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом вище, умовами договору, на якому позивач грунтує свої вимоги, на відповідача покладено обовязок виконати роботи, а на позивача прийняти та оплатити їх. У договорі відсутній обовязок відповідача щодо сплати будь-яких грошових коштів на адресу відповідача, тобто грошові зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що зобовязання сторін по Договору припинені виконанням, проведеним належним чином, а саме виконанням робіт та сплатою за них на визначений договором рахунок, проти чого сторони не заперечують.

Отже, підстави для стягнення з Відповідача спірних коштів як заборгованості за Договором відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні кошти в сумі 44538,00 грн Позивач перерахував на поточний рахунок Відповідача №26006001310757 в ПАТ Актабанк, МФО 307394, який не був передбачений ані умовами Договору, ані виставленим рахунком на оплату.

Для повернення спірних коштів Позивачу, Відповідач звернувся до Публічного акціонерного товариства Актабанк з платіжним дорученням від 02.09.2014р. №1 на суму 43000 грн 00 коп з призначенням платежу „Повернення помилково перерахованих коштів згідно платіжного доручення від 28.08.2014р. №500 та платіжним дорученням від 02.09.2014р. №2 на суму 1538 грн 00 коп з призначенням платежу: „Повернення помилково перерахованих коштів згідно платіжного доручення від 28.08.2014р. №503 (а.с. 64, 65). Отримувачем коштів зазначено Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (Позивача).

Банк платіжні доручення не виконав, надав відповідь про неможливість негайного перерахування коштів, оскільки постановою Правління Національного банку України №468/БТ від 07.08.2014р. введено тимчасові обмеження щодо діяльності Відповідача (факти, встановленні рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014р. у справі №904/8355/14, що залишено в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2015р., яка набрала чинності).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014р. у справі №904/8355/14, що залишено в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2015р., зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Актабанк" виконати платіжні доручення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна" на переказ коштів №1 від 02.09.2014р. на суму 43000,00 грн та №2 від 02.09.2014р. на суму 1538,00 грн.

Разом з тим, постановою державного виконавця Ковтун Д.В. від 25.02.2015р. відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа (наказу суду по справі №904/8355/14 від 09.02.2015р.) та у відкритті виконавчого провадження у звязку із відкликанням постановою правління Національного банку України банківської ліцензії та ліквідацією ПАТ «АКТАБАНК».

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Відповідачем були вжиті законні заходи, спрямовані на повернення Позивачу помилково перерахованих коштів відповідно до платіжних доручень від 28.08.2014р. №500 на суму 43000 грн 00 коп та від 28.09.2014р. №503 на суму 1538 грн 00 коп.

Позивачем не доведено набуття Відповідачем спірних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2014р. Відповідачем було подано до ПАТ «Актабанк» заяву про закриття поточного рахунку юридичної особи та здійснено оплату комісії за закриття рахунку.

Відповідно до п. 20.1 Постанови Правління НБУ від 12.11.2003р. №492 «Про затвердження інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах (далі Інструкція) поточні рахунки клієнтів банків закриваються, в тому числі, на підставі заяви клієнта.

Згідно п.20.6 Інструкції банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта, тощо).

Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.

Отже, відповідно до положень п. 20.6 Інструкції датою закриття поточного рахунку Відповідача у ПАТ «АКТАБАНК» мало бути 28.08.2014р. Грошові кошти в сумі 44538,00 грн, перераховані згідно платіжних доручень №№ 500, 503, були зараховані банком на рахунок Відповідача, який мав бути закритий, а банківські операції по ньому припинені. Разом з тим, Відповідач був обмежений у праві розпоряджатися зарахованими на його рахунок спірними грошовими коштами у звязку із введенням тимчасових обмежень, а в подальшому і ліквідаційної процедури у відношенні ПАТ «АКТАБАНК».

Відповідно до ст. 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобовязання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавця.

Разом з тим, зобовязання за Договором Відповідачем виконано самостійно належним чином. Повернення спірних грошових коштів не входить до обсягу зобовязань Відповідача по Договору, тому Відповідач не є відповідальним за невиконання банком платіжних доручень.

Посилання апелянта на застосування до спірних відносин ст. 618 Цивільного кодексу України є безпідставним.

У відповідності до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно приписів частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Статтею 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено, що кожному гарантується право на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи наведене, Позивач не був позбавлений права на захист свого порушеного права, зокрема, в межах ліквідаційної процедури ПАТ «Актабанк».

Підстави для задоволення позову відсутні. Рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. у справі №904/4973/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. у справі № 904/4973/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 07.08.2017р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.О. Вечірко

Суддя І.Л. Кузнецова