Рішення № 68160162, 02.08.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/84/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2017 справа № 908/1403/17

за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, місто Київ, пр. Перемоги, 15 км) в особі Центральної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (49064, м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 41)

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1

про стягнення 2659,20 грн. основного боргу за договором № 7706 від 01.10.2014, 50,96 грн. пені, 6,08 грн. 3% річних

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Старченко С.П., довіреність № 80/071-9/18047 від 29.12.2016;

від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 10.07.2017 звернулось Державне підприємство "Український державний центр радіочастот в особі Центральної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2659,20 грн. основного боргу за договором № 7706 від 01.10.2014, 50,96 грн. пені, 6,08 грн. 3% річних. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, видачею дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів № 7706 від 01.10.2014, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2659,20 грн. за період квітень-листопад 2016 року. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення пеня та 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 527, 530, 610, 615, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 230, 231, 232 ГК України.

Ухвалою суду від 11.07.2017 порушено провадження у справі № 908/1403/17, присвоєно справі номер провадження 18/84/17, судове засідання призначене на 02.08.2017. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними у справі документальними доказами та закінчений 02.08.2017, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач 01.08.2017 подав до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 11.07.2017; представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, правом надати відзив на позов не скористався, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Згідно п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. Ухвалу від 11.07.2017 про порушення провадження у справі відповідач отримав 15.07.2017, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції, та мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень за їх наявності.

Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 02.08.2017 за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" (виконавець, позивач у справі) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (замовник, відповідач у справі) 01.10.2014 уклали договір № 7706 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, видачею дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів (надалі - договір),

Додатковою угодою від 05.02.2015 у виконавця змінено назву філії та банківські реквізити: на Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" Центральна філія Державного підприємства "Український державний центр радіочастот".

Згідно п. 1.1 договору предметом цього договору є, зокрема, проведення виконавцем радіочастотного моніторингу та забезпечення ЕМС РЕЗ та ВП, а також виявлення та усунення ненавмисних радіозавад роботі РЕЗ Замовника.

Пунктом 2.1.3 договору визначено, що виконавець зобов'язується протягом всього терміну дії цього договору проводити заходи щодо забезпечення ЕМС РЕЗ та ВП, які використовує замовник з РЕЗ та ВП інших користувачів.

Згідно п. 2.2.2 договору замовник зобов'язується своєчасно сплачувати на користь виконавця плату за виконання робіт, передбачених цим договором.

Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість робіт, передбачених за цим договором, розраховується згідно з «Тарифами на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язаними з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу», затвердженими у встановленому законодавством порядку. Розрахунки між виконавцем і замовником по оплаті робіт, не передбачених тарифами, проводяться відповідно Протоколу узгодження договірної ціни шляхом перерахування суми, що виставлена в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця. Податок на додану вартість розраховується згідно законодавству України.

Як зазначено у п. 3.3 договору вартість робіт з радіочастотного моніторингу РЕЗ та ВП сплачується замовником щомісячно у 15-денний термін з дня виставлення рахунку та акту виконаних робіт виконавцем. Днем виставлення рахунку вважається дата вказана в рахунку.

Відповідно до пункту 3.5 договору у разі ненадходження рахунку та акту виконаних робіт за виконані роботи до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, замовник зобов'язаний одержати такий рахунок і акт виконаних робіт самостійно у виконавця в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Пунктом 3.7 договору визначено, що виконання робіт підтверджується відповідним актом виконаних робіт, який замовник зобов'язаний повернути до кінця поточного місяця, залежно від строків оплати замовником рахунків по договору, або в цей же строк подати мотивовані заперечення щодо акту. У випадку неподання таких заперечень у вказаний строк, роботи вважаються виконаними, а акт - підписаним.

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір укладений на період один календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками осіб, вважається продовженим на кожний наступний період тривалістю в один календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.

На час розгляду справи договір є діючим.

На підставі договору позивачем виконано роботи з радіочастотного моніторингу у квітні-листопаді 2016 року, що підтверджується актами про виконання робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) та рахунками № 1697 від 26.04.2016, № 1869 від 27.05.2016, № 2043 від 24.06.2016, № 2213 від 27.07.2016, № 3552 від 29.08.2016, № 3730 від 27.09.2016, № 3864 від 25.10.2016 та № 3989 від 28.11.2016 на суму 332,40 грн. кожний, всього на суму 2659,20 грн.

Підтвердження отримання відповідачем особисто щомісячно актів та рахунків суду не надано; представлені докази надсилання позивачем 03.02.2017 відповідачу рахунків разом з листом № ф23/35.2/181 від 02.02.2017, який ним отриманий 09.02.2017; отже на підставі п. 3.5 та п. 3.7 договору роботи вважаються виконаними позивачем, акти виконаних робіт - підписаними.

Позивачем 01.06.2017 надіслано відповідачу лист № ф23/35.2/586 від 30.05.2017 з рахунками та актами за квітень-листопад 2016 року на суму 2659,20 грн., в якому просив сплатити заборгованість та повернути на його адресу по одному затвердженому примірнику акту. Відповіді на зазначений лист позивачем не отримано, суму боргу відповідачем не сплачено.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасного та повного розрахунку за виконані позивачем роботи, внаслідок чого заборгованість за договором № 7706 від 01.10.2014 склала 2659,20 грн., стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 2659,20 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За своєю правовою природою договір № 7706 від 01.10.2014 є змішаним договором, який містить елементи договорів надання послуг та підряду.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави (Глава 63) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати виконаних робіт на суму 2659,20 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 2659,20 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, посилаючись на пункт 4.3 договору, просив стягнути суму пені у розмірі 50,96 грн. за період прострочення з 06.06.2017 по 03.07.2017.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.3 договору у випадку затримки з вини замовника переказу грошей на банківський рахунок виконавця понад один місяць, після закінчення розрахункового періоду, замовник за проведені роботи сплачує на користь виконавця грошові кошти з урахуванням пені за прострочення платежу. Розмір пені становить 1 (один) % за кожен день від суми простроченого платежу. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 50,96 грн. за період з 06.06.2017 по 03.07.2017 є невірним з огляду на наступне.

Як встановлено, договір № 7706 від 01.10.2014 містить умову про нарахування пені за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором за кожен день від простроченого платежу (п. 4.3). Сторонами не узгоджено відповідної умови, яка розцінюється судом як встановлення договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, отже нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунку заявленої до стягнення пені, здійсненого позивачем, вбачається, що пеню нараховано за несплату рахунків за період з 06.06.2017 по 03.07.2017 по кожному рахунку. Однак, враховуючи п. 3.3 договору про те, що вартість робіт сплачується замовником щомісячно у 15-денний термін з дня виставлення рахунку та акту виконаних робіт виконавцем, днем виставлення рахунку вважається дата вказана в рахунку, а також визначений позивачем період прострочення (з 06.06.2017 по 03.07.2017), підлягає до стягнення сума пені тільки за рахунком № 3989 від 28.11.2016 і лише за період з 06.06.2017 по 13.06.2017. Пеня, що підлягає до стягнення, складає 1,82 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення пені за вказаний позивачем період задовольняються в частині стягнення 1,82 грн., в частині стягнення 49,14 грн. пені у позові відмовляється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6,08 грн. за період з 06.06.2017 по 03.07.2017.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним вірно, а заявлену вимогу про стягнення 6,08 грн. за вказаний позивачем період обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені та 3% річних відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, місто Київ, пр. Перемоги, 15 км, ідентифікаційний код 01181756) в особі Центральної філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (49064, м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 41, ідентифікаційний код 21908235) 2659,20 (дві тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять грн. 20 коп.) основного боргу, 1,82 грн. (одну грн. 82 коп.) пені, 6,08 грн. (шість грн. 08 коп.) 3% річних, 1571,05 грн. (одну тисячу п'ятсот сімдесят одну грн. 05 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 07 серпня 2017 року.

Суддя В.В. Носівець