Рішення № 68160147, 01.08.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2017 р. Справа № 909/606/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б.П. , секретар судового засідання Михайлюк А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного акціонерного товариства " Страхова Компанія "АХА Страхування", вул. Іллінська ,8 , м. Київ ,04070 ( вул. М. Кібальчича ,2А, м. Київ , 02218 )

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія " Галицька ", вул. Василіянок , 22 , м. Івано-Франківськ ,76018

про стягнення страхового відшкодування в сумі 9311,54 грн.

за участю :

Від позивача: не з'явились

Від відповідача : ОСОБА_1, (довіреність № 150/2017 від 12.05.17) - представник

ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство " Страхова Компанія "АХА Страхування"

звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія " Галицька " про стягнення страхового відшкодування в сумі 9311,54 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 09.07.2016 р. об 10:50 год. в м. Хмільник по вул. Столярчука сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault- Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3.

Автомобіль «Renault- Dusteг», реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП був застрахований в ПрАТ «СК «АХА Страхування» згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №15/12/2014 від 15.12.2014 р.

05 серпня 2016 року позивач, згідно платіжного доручення №259801 здійснила виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Renault- Dusteг», реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 10311,54 грн., в результаті чого набув права зворотної вимоги до ПрАТ СК Галицька, яким згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/6080745 о застраховано цивільно-правову відповідальності винної у ДТП особи.

Свою позицію обґрунтовує положеннями ст. 528, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 ЗУ Про страхування, ст. 22, 35 ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив , що позивачем в позовній заяві помилково вказано, що згідно страхового полісу № АЕ/8203058 від 03.06.2016 р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів франшиза становить 1000,00 грн., в той час, коли її розмір становить 2000,00 грн., у зв'язку з чим , визнає позовні вимоги частково в сумі 8311,54 грн., яка відповідно сплачена ним згідно платіжного доручення №8137 від 18.07.2017 р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання від 25.07.2017 р. про розгляд справи без участі уповноваженого представника .

В зазначеному клопотанні позивач повідомив також, що відповідач згідно з платіжним дорученням №8137 від 18.07.2017р. сплатив страхове відшкодування в розмірі 8311,54 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 1000,00 грн.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши інші зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд встановив таке.

09.07.2016 р. об 10:50 год. в м. Хмільник по вул. Столярчука сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault- Dusteг», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3.

Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13.09.2016 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, внаслідок якого були заподіяні механічні пошкодження автомобілю Renault (д.р.н. АА7812РІ ).

Автомобіль «Renault- Dusteг», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_2 на момент ДТП був застрахований в ПрАТ «СК «АХА Страхування» згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту №15/12/2014 від 15.12.2014 р.

05 серпня 2016 року позивач, згідно платіжного доручення №259801 здійснила виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Renault- Dusteг», реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 10311,54 грн., в результаті чого набув права зворотної вимоги до ПрАТ СК Галицька, яким згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/6080745 застраховано цивільно-правову відповідальності винної у ДТП особи.

Згідно з полісом обов'язкового страхування №АЕ/8203058 від 03.06.2017 р., цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу марки ВАЗ ( д.р.н. АС9357ВН) застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька". Пунктом 4 передбачено страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, що становить 100 000,00 грн. без франшизи. Строк дії даного договору з04.06.2016 р. до 03.06.2017 р.

Після порушення провадження у даній справі відповідач склав страховий акт та розрахунок на виплату страхового відшкодування ( №ГСК000002412-01М) і згідно з платіжним дорученням №8137 від 18.07.2017р. сплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 8 311,54 грн.

Позивач у клопотанні вих. №СУ/3162/7 від 25.07.2017р. ( вх.№11756/17 від 25.07.17 р. підтвердив факт надходження від відповідача вказаних коштів. Однак заяви про зменшення позовних вимог не подав.

Як передбачено п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 10 636,43 грн., а тому предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній. За таких обставин провадження у справі в цій частині слід припинити.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (ч. 2 ст. 80 ГПК України).

Отже, спірним залишається питання щодо стягнення з відповідача 1000,00 грн. При його вирішенні суд враховує положення ст. 174 ГК України, відповідно до якої господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Положення статті 993 ЦК передбачає право страховика вимагати стягнення збитків з особи, винної у заподіянні шкоди страхувальникові. У даному випадку існує основне зобов'язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою, відповідальною за збитки, з іншого. Однак тут відбувається зміна осіб у зобов'язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особі на підставі закону: страховик заміняє собою; страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки. Отже, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому права вимоги передаються в тім же обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником.

Право вимоги переходить до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

Страховику мають бути передані всі документи та докази щодо події. Страхувальник (вигодонабувач) повинен повідомити йому також всі відомості, необхідні для здійснення страховиком можливості права вимоги. Відповідно особа, відповідальна за збитки, може пред'являти страховику будь-які вимоги та заперечення, що він міг би мати проти самого страхувальника.

Оскільки, потерпіла особа звернулася за виплатою страхового відшкодування до страховика, який несе відповідальність за договором добровільного страхування наземного транспорту, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту і відповідно, не зверталася до страховика, з яким винуватець, при настанні страхового випадку уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, Позивач повинен був діяти відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до частини 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства, а ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» також передбачено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Виходячи з наведеного, при розгляді цієї справи суду необхідно керуватися вимогами спеціального Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» {надалі Закон №1961-ІУ).

Порядок виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється спеціальним нормативно-правовим актом, а саме Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і страховик має діяти у спосіб та в порядку визначеному цим Законом.

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону № 1961-ІУ, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Зокрема відшкодування вартості пошкодженого майна на суму заявлених вимог має бути підтверджено у визначеному законом порядку, а саме відповідно до вимог абзацу десятого ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з абзацом третім пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рахунку № СФВ-К-5Г812 від 02 серпня 2016 року, складеного ТОВ «ОСОБА_4 Вінниця» вартість ремонту автомобіля «Renault- Dusteг», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 10311,54 грн.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за

правилами цього пункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно страхового полісу № АЕ/8203058 від 03.06.2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи франшиза становить 2000,00грн.

При здійсненні позивачем розрахунку страхового відшкодування останнім застосовано франшизу в сумі 1000,00 грн., що є помилковим.

Тобто , сума страхового відшкодування відповідача повинна становити 8311,54 грн. ( 10311,54 грн. - 2000,00 грн.) .

Згідно платіжного доручення №8137 від 18.06.2017 р. відповідач здійснив виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 8311,54 грн. .

З врахуванням вищенаведеного , суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 1000,00 грн.

При розподілі судового збору слід враховувати відмову в позові в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 1000, 000 грн. А тому судовий збір в розмірі 171,83 грн. належить залишити за позивачем.

Щодо іншої частини судового збору, то відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" страхового відшкодування у розмірі 8 311,54 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" страхового відшкодування у розмірі 1000,00 грн.

Судовий збір у розмірі 171,83 грн. (сто сімдесят одна гривня 83 коп.) залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.17

Суддя Гриняк Б.П.