Рішення № 68160091, 01.08.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р.Справа № 922/2191/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханичний завод", м. Зміїв Харківської області про стягнення 15147,04 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-16/2231 від 19.04.2017, після перерви не з'явився, ОСОБА_2 довіреність № 01-16/8794 від 22.11.2016

відповідача - ОСОБА_3, довіреність №157/2 від 24.07.2017, після перерви не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків (позивач) 03.07.2017 звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханичний завод", м. Зміїв Харківської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 11244,37 грн.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами Договором про постачання електричної енергії №10031 від 26.03.2004 в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії за період з березня 2017р. по травень 2017 р., у зв'язку із чим, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три проценти річних в розмірі 1907,16 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 9337,31 грн. В якості правових підстав позову, позивач вказує на норми ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 276 Господарського кодексу України. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.2017 було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2191/17 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 25.07.2017 об 11:20.

Позивач в призначене судове засідання 25.07.2017 з'явився, проте вимоги ухвали про порушення провадження у даній справі від 06.07.2017 не виконав, витребуваних судом документів до матеріалів справи не надав.

Відповідач в призначене судове засідання 25.07.2017 з'явився, проте вимоги ухвали про порушення провадження у даній справі від 06.07.2017 не виконав, витребуваних судом відзиву на позовну заяву та додаткові документи в обґрунтування своєї правової позиції до матеріалів справи не надав.

Враховуючи неподання сторонами витребуваних судом доказів, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх матеріалів справи та фактичних обставин спору, в судовому засіданні 25.07.2017 оголошено перерву до 01.08.2017 до 09:40год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

28.07.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №24133), в якій позивач, в порядку ст. 22 ГПК України збільшує розмір заявлених позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 2529,06 грн. (нараховані з березня 2017р. по червень 2017р.) та інфляційні нарахування в розмірі 12617,98 грн. (нараховані з лютого 2017р. по червень 2017р.).

01.08.2017, після перерви розгляд справи було продовжено.

Позивач в судовому засіданні повністю підтримав заявлені позовні вимоги з врахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. №24133 від 28.07.2017), яку просить суд прийняти до розгляду та задовольнити позов з її врахуванням.

Відповідач в судове засідання після перерви не з'явився, відзив на позовну заяву та додаткові документи в обґрунтування своєї правової позиції до матеріалів справи не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання, про що свідчить протокол судового засідання від 25.07.2017 за участю представника відповідача ОСОБА_3 (т.с. І а.с. 52).

Розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. №24133 від 28.07.2017), господарський суд зазначає про наступне.

Пунктом 4 ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що збільшення позовних вимог є правом позивача та не порушує процесуальних прав відповідача, тому господарський суд приймає до розгляду вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. №24133 від 28.07.2017) та подальший розгляд даної господарської справи продовжує з її врахуванням.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

У судовому засіданні 01.08.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду даної справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

26.03.2004 між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник, позивач) та Казенним підприємством "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" (споживач, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії №10031, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався постачати Споживачеві електричну енергію, а Споживач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі, передбачені даним Договором та додатками до нього (т.с. І а.с. 10-15).

Відповідно до умов п. 9.11. вказаний договір пролонгований на 2017 рік.

Згідно з умовами пункту 2.1.2. вищевказаного договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до Додатку № 1 "Договірні величини споживання" та Додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до пункту 2.2.5 договору, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Додатком № 2 до договору (а.с. 20-22) сторони погодили порядок розрахунків (для усіх споживачів, крім бюджетних установ (організацій) та крім споживачів, які живляться від ПС 35-110кВ та 330кВ).

Так, згідно з пунктом 5 Додатку № 2 остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

Розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (пункт 1 Додатку №2 до договору).

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки відповідача для отримання рахунку позивач направляє рахунок відповідачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим відповідачем з дня його відправлення.

Пунктом 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року (надалі - Правила) встановлює, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу вимог статті 714 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином та здійснив відпуск електричної енергії споживачу.

Втім відповідач за отриману електричну енергію вчасно не розрахувався, у зв'язку із чим заборгованість останнього станом на 01.07.2017 становить 15147,04 грн., з яких: 2529,06 грн. 3% річних та 12617,98 грн. інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, господарський суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з вимогами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, а також враховуючи встановлення факту прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання перед позивачем, позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 2529,06 грн. та інфляційних втрат в сумі 12617,98 грн., заявлені правомірно, вірно розраховані та підлягають задоволенню як обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі, що складаються з 1600,00 грн. судового збору, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, ст.ст. 47-49, 65, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" (63401, Харківська область, м. Зміїв, вул. Зміївська, 29, код ЄДРПОУ: 08326540) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ: 00131954, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_4 Аваль" м. Київ, МФО 380805) - 2529,06 грн. 3% річних за період з березня 2017р. по червень 2017р.; 12617,98 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2017р. по червень 2017р.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 07.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_5