Рішення № 68159967, 03.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2017Справа № 910/9103/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ"

до Дочірнього підприємства "Аромат" в особі відокремленого підрозділу - Філія "Лактіс"

про стягнення 3 935,93 грн.

за участю представників:

від позивача:Шкаровська Д.В.- представник за довіреністю б/н від 12.05.2017 р. від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" (далі - ТОВ "Лізоформ", позивач) з позовом до Дочірнього підприємства "Аромат" в особі відокремленого підрозділу - Філія "Лактіс" (далі - ДП "Аромат", відповідач) про стягнення 3 935,93 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 31246 від 11.04.2016 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Лізоформ" просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 3 000,00 грн., пеню у сумі 478,52 грн., інфляційні втрати у сумі 365,41 грн. та 3 % річних у сумі 92,00 грн., а всього - 3 935,93 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Позиція відповідача щодо заявленого позову суду невідома.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 11.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Аромат" в особі філії "Лактіс" (покупець) був укладений договір поставки № 31246 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, зазначений у специфікації та/або накладній, а покупець прийняти його та оплатити на умовах, зазначених в договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору факт передачі товару від постачальника покупцю підтверджується підписаними видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору товар поставляється окремими партіями на підставі замовлення покупця, яке передається в письмовій формі, по факсу, електронною поштою. Замовлення складається покупцем на підставі цього договору з обов'язковим зазначенням асортименту і кількості товару та місця передачі товару.

Асортимент, кількість та ціна товару, що має бути поставлена покупцю, відображаються у підписаній сторонами специфікації та/або видатковій накладній (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 2.4 договору постачальник здійснює поставку товару на адресу покупця (в межах України) на умовах DDP (доставка товару постачальникому пункт зазначений покупцем) відповідно до правил Інкотермс 2010 протягом 5 робочих днів з моменту отримання замовлення товару. Право власності на товар і всі ризики втрати, псування або загибелі товару, переходять від постачальника до покупця з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної на товар (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору сума цього договору складає суму всіх видаткових накладних на товар поставлений згідно договору. Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування коштів на розархунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту постачання товару (п. 4.2). Покупець здійснює оплату за поставлений товар, з урахуванням цін зазначених в специфікації та/або накладній на кожну партію окремо (п. 4.4).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчаної оплати покупцем поставленого товару, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої суми поставленого товару за кожний день невиконання своїх зобов'язань.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання представниками сторін та діє до 31.12.2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно договору (п. 8.1 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу товар загальною вартістю 3 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2298 від 11.04.2016, копія якої долучена до матеріалів справи.

Зі свого боку відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару у порядку, визначеному договором, не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 3 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 478,52 грн., нараховану за прострочення грошового зобов'язання.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі наведених правових норм, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що у позивача в силу п. 5.2 договору виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки, а саме - пені за порушення грошового зобов'язання.

Разом з тим, при визначенні періоду прострочення зобов'язання, суд враховує передбачений законом порядок обчислення строків.

Згідно з ч. 2 ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 р. у справі № 3-204гс14).

Також у пункті 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", Вищий господарський суд України роз'яснив, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу і не більше 6-ти місяців з дня порушення зобов'язання.

Водночас, враховуючи, що 1, 2 та 9 травня у 2016 році були святковими днями, а 3 травня 2016 р. - вихідним днем, і вони не були банківськими днями, прострочення виконання зобов'язання за договором поставки почалось з 27.05.2016 р. (на наступний банківський день, що слідує за 30-м банківським днем, передбаченим для сплати вартості товару за договором). Отже, у даному випадку період нарахування пені є правомірним з 27.05.2016 р. по 23.11.2016 р. (дата вказана позивачем).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Лізоформ" про стягнення пені є правомірними, проте, з огляду на здійснений судом перерахунок підлягають частковому задоволенню в розмірі 467,05 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у сумі 365,41 грн. та 3 % річних у сумі 92,00 грн. суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно. Але, як вже зазначалось нарахування матеріальних втрат повинно розпочинатись з 27.05.2016 р.

Провівши власний перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат з 27.05.2016 р. по 30.05.2017 р. (дата вказана позивачем), суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 365,41 грн. та 3 % річних у сумі 90,99 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати за позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 32 - 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" до Дочірнього підприємства "Аромат" в особі відокремленого підрозділу - Філія "Лактіс" про стягнення 3 935,93 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Аромат" в особі відокремленого підрозділу - Філія "Лактіс" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10, ідентифікаційний код 30737268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 1, кімната 5, ідентифікаційний код 34937637) основну заборгованість у сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.; пеню у сумі 467 (чотириста шістдесят сім) грн. 05 коп.; інфляційну складову боргу у сумі 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 41 коп., 3 % річних у сумі 90 (дев'яносто) грн. 99 коп.; витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 594 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 93 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 3 серпня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 8 серпня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.