Рішення № 68159944, 03.08.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 року Справа № 915/649/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 дов. №01/53-987 від 30.12.2016,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 дов. б/н від 04.01.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго,

54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40;

54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 94

до відповідача: Дочірнього підприємства Торжок,

54002, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108

про: стягнення 6 635,30 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Миколаївобленерго звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просить суд стягнути з Дочірнього підприємства Торжок заборгованість в розмірі 6 635,30 грн., з якої:

- 1 512,20 грн. борг за перевищення договірної величини електричної потужності у січні, лютому 2017,

- 62,38 грн. заборгованість за реактивну електричну енергію,

- 4 570,31 грн. пеня,

- 0,74 грн. інфляційні,

- 489,67 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 06.07.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 03.08.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 03.08.2017 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 69-70) відповідач визнає вимоги про стягнення боргу за перевищення договірної величини електричної потужності у січні, лютому 2017 в сумі 1 512,20 грн., а також про стягнення заборгованості за реактивну електричну енергію в сумі 62,38 грн. Заперечує проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих у звязку з несплатою рахунків за березень 2017, оскільки з 01.03.2017 обєкти використовує інший власник.

У відзиві відповідач також просив витребувати у позивача копію листа ДП Торжок № 03/11267 від 25.07.2017, інформацію щодо акту технічної перевірки від 01.03.2017, інформацію щодо договору (договорів), укладених з новим власником.

Представником позивача надані два акти контрольного огляду засобів обліку від 01.03.2017 (а.с. 74, 75), з яких вбачається, що проведена ліквідація точки обліку.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що у нього як у представника немає доказів укладення договору про постачання електроенергії з новим власником обєктів.

У відповідності до вимог ст.77 ГПК України у судовому засіданні 03.08.2017 оголошувалась перерва до 15 год. 30 хв.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

30.09.2009 року між Відкритим акціонерним товариством Миколаївобленерго в особі філії м. Миколаєва, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Миколаївобленерго (далі - позивач, Постачальник, Енергопостачальна організація), та Дочірнім підприємством Торжок (далі - відповідач, Споживач) укладено договір № 44/5682 про постачання електричної енергії (далі - Договір), який діє до теперішнього часу (а.с. 13-22).

Відповідно до п. 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 1505 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1 Договору)

Відповідно до п. 2.1 Договору під час виконання умов Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 року (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики № 910 від 17.10.2005 року) (далі ПКЕЕ).

Відповідно до п. 2.2.2 Договору Постачальник зобовязався постачати Споживачу електроенергію як різновид товару.

Відповідно до п. 1 додатку № 10 до Договору (а.с. 30) розрахунковим вважається період з 29 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку обєктів споживача і точок комерційного обліку фіксуються споживачем на звітну дату кожного місяця та оформлюються Актом про використану електричну енергію по наведеному у Додатку № 4 зразку у 2-х примірниках по одному для кожної сторони. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Відповідно до п. 2 додатку № 10 до Договору, споживач протягом розрахункового періоду здійснює 2 авансових платежі на наступний розрахунковий період у таких співвідношеннях:

- до 10 числа поточного місяця 60 %;

- до 20 числа поточного місяця 40 %.

В день надання Акту про використану електричну енергію постачальник надає споживачу рахунок на здійснення авансових платежів та рахунок вартості фактично спожитої електроенергії.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим, ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим, ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів.

Відповідно до абз. 1 п. 6.11 ПКЕЕ, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 року (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики № 910 від 17.10.2005 року) остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Відповідно до п. 6.33 ПКЕЕ та ОСОБА_2 обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між енергопостачальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 за № 93/6381 (далі - ОСОБА_2), Споживач повинен розраховуватись за перетікання реактивної електроенергії з Енергопостачальною організацією.

На підставі Договору та додатку № 5 до нього Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (далі Додаток № 5) Енергопостачальна організація відпустила споживачу реактивної електричної енергії в кількості і на умовах, вказаних в Договорі.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору, Додатку № 5 до нього Відповідач спожив реактивної енергії за лютий-березень 2017 у кількості 20276 кВар.год на суму 1316,19 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.п. 2.3.4 Договору та п. 6.11 ПКЕЕ відповідач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з додатком № 5 до Договору, яким визначено, що оплата за перетікання реактивної електричної енергії здійснюється споживачем протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів.

Отримавши рахунки № 44/5682/2/2 від 28.02.2017 (а.с. 42), № 44/5682/3/2 від 04.04.2017 (а.с. 45), оплату за спожиту реактивну електроенергію відповідач здійснив частково у розмірі 1 253,81 грн., чим порушив договірні зобов'язання.

В судовому засіданні 03.08.2017 відповідач суму боргу в розмірі 62,38 грн. визнав.

Отже, заборгованість по реактивній електроенергії за період лютий-березень 2017 становить 62,38 грн.

Умовами п. 2.3.2 Договору споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору Порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності.

Пунктом 4.3 ПКЕЕ передбачено, що граничні величини споживання електричної потужності для споживача визначаються постачальником електричної енергії за регульованим тарифом у порядку, передбаченому законодавством України та зазначеному у договорі про постачання електричної енергії між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Гранична величина споживання електричної потужності визначається окремо для кожного об'єкта споживача з приєднаною потужністю 150 кВт та більше і середньомісячним споживанням 50000 кВт.год. та більше (за підсумком минулого року).

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, п. 4.1 ПКЕЕ та п. 14 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою КМУ № 441 від 24.03.1999, споживач зобов'язаний не перевищувати у години контролю максимального навантаження об'єднаної енергосистеми України граничну величину споживання електричної потужності, доведену цьому споживачу відповідно до умов договору.

Так згідно до умов Договору відповідач взяв на себе обов'язок дотримуватися рівня встановлених граничних величин споживання потужності та відповідно до п. 4.2.2 Договору у разі їх перевищення споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Керуючись пунктом 4.6 ПКЕЕ та у відповідності до п. 5.3 Договору ПАТ Миколаївобленерго повідомленнями № 04-23/2-8657 від 08.12.2016, № 04-23/2-306 від 11.01.2017 (а.с. 48) відповідачу в точці обліку електроенергії за адресою м. Миколаїв, вул. М. Морська, 108 була встановлена договірна величина електричної потужності на період контролю в години ранкового та вечірнього максимуму навантаження енергосистеми на січень 2017 в обсязі: ранок 459 кВт, вечір - 453 кВт., на лютий 2017 в обсязі: ранок 453 кВт, вечір - 474 кВт.

Згідно з п. 4.6 ПКЕЕ вказані повідомлення є невід'ємними частинами Договору № 44/5682 від 30.09.2009.

27.01.2017 представниками позивача була здійснена перевірка обєкту споживача за адресою м. Миколаїв, вул. М. Морська, 108 на предмет додержання граничних договірних величин споживання електричної потужності у години максимального навантаження енергосистеми України.

В результаті цієї перевірки у споживача було виявлено порушення режиму споживання електричної енергії: у години ранкового максимуму навантаження енергосистеми (з 9.00 до 09.30 годин) споживач перевищив встановлену йому договором (повідомлення № 04-23/2-8657 від 08.12.2016) величину споживання електричної потужності, про що в порядку п. 6.15 ПКЕЕ був складений акт № 3/004120 від 27.01.2017 (а.с. 49) в присутності особи, відповідальної за електрогосподарство ОСОБА_3

Відповідачу на січень 2017 на години ранкового максимуму була встановлена величина потужності у розмірі 459 кВт, а зафіксована найбільша фактична величина потужності електроспоживання на момент перевірки склала 479,04 кВт., тому обсяг перевищення договірної величини електричної потужності склав 20,04 кВт.

У відповідності до ч.7 ст. 26 Закону України Про електроенергетику та п. 6.16 ПКЕЕ Відповідачу була нарахована двократна вартість перевищеної граничної величини електричної потужності, яка склала 573,95 грн.

01.02.2017 відповідачу було направлено поштове відправлення на

юридичну адресу з повідомленням про перевищення граничної величини

споживання електричної потужності у січні 2017 № 04-23/2-1073 від 01.02.2017 з

рахунком № 44/5682/1/1 від 01.02.2017 (а.с. 52).

Рахунок № 44/5682/1/1 за перевищення договірної величини електричної потужності у січні 2017 відповідачем оплачений не був.

Вдруге 16.02.2017 представниками позивача була здійснена перевірка обєкту споживача за адресою м. Миколаїв, вул. М. Морська, 108 на предмет додержання граничних договірних величин споживання електричної потужності у години максимального навантаження енергосистеми України.

В результаті цієї перевірки 31.01.2017 у споживача було виявлено порушення режиму споживання електричної енергії: у години ранкового максимуму навантаження енергосистеми (з 10.00 до 10.30 годин) споживач перевищив встановлену йому договором (повідомлення № 04-23/2-306 від 11.01.2017) величину споживання електричної потужності, про що в порядку п. 6.15 ПКЕЕ був складений акт № 3/004132 від 16.02.2017 (а.с. 53) в присутності особи, відповідальної за електрогосподарство ОСОБА_3

Відповідачу на лютий 2017 на години ранкового максимуму була встановлена величина потужності у розмірі 453 кВт, а зафіксована найбільша фактична величина потужності електроспоживання на момент перевірки склала 485,76 кВт., тому обсяг перевищення договірної величини електричної потужності склав 32,76 кВт.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України Про електроенергетику та п. 6.16 ПКЕЕ відповідачу була нарахована двократна вартість перевищеної граничної

величини електричної потужності, яка склала 938,25 грн.

28.02.2017 представнику відповідача було вручене повідомлення про перевищення граничної величини споживання електричної потужності у лютому 2017 № 04-23/2-2146 від 28.02.2017 з рахунком № 44/5682/2/1 від 28.02.2017 (а.с. 56).

Рахунок № 44/5682/2/1 за перевищення договірної величини електричної потужності у лютому 2017 відповідачем оплачений не був.

Відповідач в судому засідання 03.08.2017 борг за перевищення договірної величини електричної потужності у січні, лютому 2017 в розмірі 1 512,20 грн. визнав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 1 512,20 грн. боргу за перевищення договірної величини електричної потужності у січні, лютому 2017 року є обґрунтованими.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем були порушені строки оплати рахунків за спожиту активну електричну енергію та за послуги з перетікання реактивної електроенергії по рахункам лютого-березня 2017 року, у звязку з чим позивачем за період з 06.03.2017 по 29.03.2017 нарахована відповідачу пеня у сумі 4 570,31 грн., 3 % річних за вказаний період у сумі 489,67 грн.

Пеня у сумі 4 570,31 грн. нарахована:

-з 06.03.2017 по 07.03.2017 на суму заборгованості 1 272,02 грн. (по неоплаченому рахунку № 44/5682/3/2/П1 від 28.02.2017) була нарахована пеня у сумі 0,98 грн.,

-з 07.03.2017 по 10.03.2017 на суму заборгованості 1 290,23 грн. (по неоплаченим рахункам № 44/5682/3/2/П1 від 28.02.2017, № 44/5682/2/2 від 28.02.2017) була нарахована пеня у сумі 2,97 грн.,

-з 10.03.2017 по 20.03.2017 на суму заборгованості 230 522,54 грн. (по неоплаченим рахункам № 44/5682/3/2/П1 від 28.02.2017, № 44/5682/2/2 від 28.02.2017, № 44/5682/3/1/П1 від 28.02.2017) була нарахована пеня у сумі 1 768,39 грн.

-з 20.03.2017 по 29.03.2017 на суму заборгованості 405 261,74 грн. (по неоплаченим рахункам № 44/5682/3/2/П1 від 28.02.2017, № 44/5682/2/2 від 28.02.2017, № 44/5682/3/1/П1 від 28.02.2017, № 44/5682/3/1/П2 від 28.02.2017) була нарахована пеня у сумі 2 797,97 грн.

3 % річних за період з 06.03.2017 по 29.03.2017у сумі 489,67 грн. нараховані:

-з 06.03.2017 по 07.03.2017 на суму заборгованості 1 272,02 грн. (по неоплаченому рахунку № 44/5682/3/2/П1 від 28.02.2017) були нараховані 3% річних у сумі 0,10 грн.,

-з 07.03.2017 по 10.03.2017 на суму заборгованості 1 290,23 грн. (по неоплаченим рахункам № 44/5682/3/2/П1 від 28.02.2017, № 44/5682/2/2 від 28.02.2017) були нараховані 3% річних у сумі 0,32 грн.,

-з 10.03.2017 по 20.03.2017 на суму заборгованості 230 522,54 грн. (по неоплаченим рахункам № 44/5682/3/2/П1 від 28.02.2017, № 44/5682/2/2 від 28.02.2017, № 44/5682/3/1/П1 від 28.02.2017) були нараховані 3% річних у сумі 189,47 грн.,

-з 20.03.2017 по 29.03.2017 на суму заборгованості 405 261,74 грн. (по неоплаченим рахункам № 44/5682/3/2/П1 від 28.02.2017, № 44/5682/2/2 від 28.02.2017, № 44/5682/3/1/П1 від 28.02.2017, № 44/5682/3/1 П2 від 28.02.2017) були нараховані 3% річних у сумі 299,78 грн.

Крім того, у звязку з несплатою відповідачем рахунку № 44/5682/2/2 від 28.02.2017 позивачем нараховані інфляційні за період з березня по травень 2017 у сумі 0,74 грн.

Детальні розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних наявні у матеріалах справи (а.с. 57, 58, 59).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 5 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7 додатку № 10 до Договору та п. 4.2.1 Договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком платежів, постачальник електричної енергії проводить нарахування споживачу за весь час прострочення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування та 3 % річних від простроченої суми. При цьому, сума боргу за спожиту електроенергію повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобовязанню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних також здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору.

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 4 570,31 грн., 3 % річних в сумі 489,67 грн. та інфляційних в сумі 0,74 грн. є обґрунтованою.

Заперечення відповідача проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих у звязку з несплатою рахунків за березень 2017, відхиляються судом, оскільки умовами Договору передбачено нарахування пені, 3% річних та інфляційних, у тому числі, у звязку з несвоєчасною сплатою планових платежів.

Разом з тим, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги той факт, що з 01.03.2017 по теперішній час фактичне споживання електроенергії відповідачем не здійснюється, що підтверджено сторонами у справі, враховуючи, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у звязку з порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 44/5682 від 30.09.2009; нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, повязані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на 50 % до 2 285,16 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача, у звязку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 600,00 грн.

При цьому, судом враховано, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82, 82-1, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Торжок (54002, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108, р/р 2600530014582 в ВАТ ВІЕБІ Банк, МФО 326063, код ЄДРПОУ 32143382) на користь Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, поштова адреса: 54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 94, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260303011353 в МОУ АТ Ощадбанк, МФО 326461, код ЄДРПОУ 24789699, на поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ Приватбанк, МФО 326610)

- 1 512,20 грн. (одна тисяча пятсот дванадцять грн. 20 коп.) боргу за перевищення договірної величини електричної потужності у січні, лютому 2017 року.

- 62,38 грн. (шістдесят дві грн.. 38 коп.) заборгованості за реактивну електричну енергію за період лютий, березень 2017,

- 2 285,16 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят пять грн. 16 коп.) пені,

- 0,74 грн. (0 грн. 74 коп.) інфляційних,

- 489,67 грн. (чотириста вісімдесят девять грн. 67 коп.) 3 % річних,

- 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 08.08.2017

Суддя Н.О. Семенчук