Рішення № 68159927, 01.08.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року Справа № 915/675/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 довіреність №3/юр від 03.12.2016,

представника відповідача: ОСОБА_3 довіреність №2872/36 від 05.12.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Військової частини 3039 Національної гвардії України

(54003, м.Миколаїв, вул.1-а Госпітальна (Кісіора), буд.2),

до відповідача: Міського комунального підприємства Миколаївводоканал

(54055, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.161),

про: стягнення заборгованості у сумі 8039,45 грн., з яких: 4635,28 грн. пеня, 2944,15 грн. збитки від інфляції та 460,02 грн. 3% річних, -

в с т а н о в и в:

Військова частина 3039 Національної гвардії України звернулась до суду з позовними вимогами про стягнення з Міського комунального підприємства Миколаївводоканал заборгованості за Договором про надання послуг із забезпечення безпеки №09/02-2017-н від 09.02.2017 у сумі 8039,45 грн., з яких: 4635,28 грн. пені, 2944,15 грн. збитків від інфляції та 460,02 грн. - 3% річних.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача умов Договору про надання послуг із забезпечення безпеки №09/02-2017-н від 09.02.2017.

27.07.2017 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов вих.№528/юр. від 25.07.2017 (а.с.24-25), в якому відповідач не погоджується з розрахунком інфляційних збитків наданих позивачем та надав суду контррозрахунок збитків від інфляції та просить зменшити їх розмір на підставі наданого розрахунку.

Крім того, 27.07.2017 відповідачем надано суду клопотання про зменшення розміру стягнення пені на 90% від зазначеної позивачем суми в порядку ст.ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України (а.с.28-30).

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові, у відзиві на позов та у клопотанні.

У судовому засіданні 01.08.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

09.02.2017 між Військовою частиною 3039 Національної гвардії України та Міським комунальним підприємством Миколаївводоканал укладено Договір про надання послуг із забезпечення безпеки №09/02-2017-н (надалі Договір №09/02-2017-н), за умовами якого виконавець (позивач у справі) надає власнику (відповідач у справі) у 2017 році послуги, а відповідач приймає та оплачує такі послуги: код за ДК 021:2015 75240000-0 послуги у сфері громадського порядку та громадської безпеки (послуги щодо охорони громадського порядку та громадської безпеки). Відповідно до Ліцензії АЕ №526790 від 13.01.2015 та коду (код 84.24) у сфері охорони громадського порядку та безпеки. Кількість послуг - 35040 людино-годин протягом 2017 року на 2 постах, а саме: вул.Янтарна, 324-є, м.Миколаїв (п.2.1.Договору №09/02-2017-н).

Відповідно до п.2.2. Договору №09/02-2017-н, позивач забезпечує громадський порядок та безпеку на обєктах, що належать відповідачу за адресою: м.Миколаїв, вул.Янтарна, 324-є, а також забезпечує пропускний режим в межах обєкта, а власник своєчасно здійснює оплату послуг виконавцю на умовах і в порядку встановлених цим Договором (додаток 2, що є невідємною частиною цього Договору).

Пунктами 4.1., 4.2. Договору №09/02-2017-н, сторони погодили, що ціна вартості послуг за фізичну охорону обєкта за цим договором визначається на підставі дислокації (додаток 1) та розрахунку (додаток 2), що є невідємною частиною цього договору. Вартість однієї години забезпечення безпеки одним військовослужбовцем становить 30,00 грн. у т.ч. ПДВ 5,00 грн. Загальна сума договору становить 1036800,00 грн. (орієнтовно).

У відповідності до п.4.4. Договору №09/02-2017-н, оплата за надані послуги відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони, здійснюється після предявлення виконавцем рахунку, акту виконаних робіт та табелю робочого часу (на кожного військовослужбовця), підписаного сторонами, щомісячно, на протязі 20 банківських днів місяця, наступного за звітним, а також по закінченні терміну дії цього договору.

Згідно п.4.5. Договору №09/02-2017-н, оплата за надання послуг згідно з цим договором здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, у національній валюті України.

Строк дії договору сторони узгодили у п.12.1. Договору №09/02-2017-н, з дати його укладання та діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання договірних зобовязань між сторонами.

Факт надання позивачем послуг із забезпечення безпеки обєкта відповідача за Договором №09/02-2017-н підтверджується підписаними з обох сторін актами про надані послуги за лютий квітень 2017 року (№6 від 02.03.2017, №8 від 03.04.2017 та №10 від 05.05.2017).

На підставі вказаних актів, позивачем були виставлені відповідачу рахунки за виконані роботи за лютий квітень 2017 року (рахунок №10 від 02.03.2017, рахунок №14 від 03.04.2017 та рахунок №17 від 05.05.2017) на загальну суму 256320,00 грн., які відповідачем були сплачені не своєчасно.

Вказані обставини стали підставою виставлення позивачем рахунків на оплату штрафних санкцій за невиконання умов договору, а саме: рахунок №16 від 10.06.2017, рахунок №23 від 31.05.2017 та рахунок №27 від 06.06.2017, які були врученні відповідачу разом із супровідними претензіями та детальним розрахунком, що підтверджується відмітками відповідача про отримання зазначених документів вище на листах-претензіях.

Відповідачем вимоги позивача задоволені не були.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми, позивач просить стягнути з відповідача 2944,15 збитків від інфляції.

В свою чергу відповідач надав контррозрахунок щодо стягнення з нього збитків від інфляції у сумі 1632,28 грн., з яким позивач у судовому засіданні не погодився.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок збитків від інфляції, суд дійшов наступних висновків.

Згідно абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 Про затвердження ОСОБА_1 розрахунку базового індексу споживчих цін).

Отже при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобовязання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

Крім того, відповідно до «Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» викладених у листі №62-97р. від 03.04.1997, сума, яку внесено з 1-го до 15-го дня включно відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця. Якщо суму внесено з 16-го до 31-го дня включно місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку позивача збитки від інфляції за зобовязаннями по рахунку №10 від 02.03.2017 нараховані ним починаючи з 06.04.2017 по 29.05.2017, тобто з того місяця, в якому відповідач мав здійснити оплату. Аналогічна ситуація і по рахунку №14 від 03.04.2017, оплата по якому мала бути здійснена до 04.05.2017, а збитки від інфляції нараховані за період з 05.05.2017 по 11.06.2017.

Враховуючи, що позивачем нараховані інфляційні за періоди прострочення виконання відповідачем зобовязання, які не дорівнюють календарному місяцю, то суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

По рахунку №10 від 02.03.2017 зобовязання з оплати є порушеним з 06.04.2017; погашення заборгованості відбулось 24.05.2017 та 30.05.2017. Таким чином, правомірним є нарахування збитків від інфляції за травень 2017 року, оскільки погшанення заборгованості відповідачем відбулось у другій половині травня, що передбачає індексування заборгованості за цей місяць. Сума боргу на початок періоду складала 80640,00 грн.; індекс інфляції за травень склав 101,3 %, т.ч. збитки від інфляції за травень становлять 1048,32 грн. (80640,00 х 101,3 % - 80640,00).

В частині стягнення збитків від інфляції у сумі 1895,83 грн. слід відмовити.

Також керуючись ст.625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 460,02 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який відповідачем не заперечений, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.7.3.1. Договору №09/02-2017-н, у разі несвоєчасної (неповної) оплати наданих охоронних послуг відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період надання охоронних послуг, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно зазначеного пункту Договору, за несвоєчасну оплату послуг позивач нарахував відповідачу пеню по кожному рахунку окремо в загальній сумі 4635,28 грн.

Перевіривши розрахунок пені, який відповідачем не заперечений, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру стягнення пені за вих.№529/юр. від 25.07.2017, в якому він посилається на наступне.

Позовна заява позивача від 10.07.2017 містить вимоги про стягнення пені у сумі 4635,28 грн. за несвоєчасне виконання зобовязань по Договору №09/02-2017-н від 09.02.2017. Прострочення виконання зобовязань з оплати послуг позивача, здебільшого, виникли в звязку невідповідністю тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, а тому їх виникнення не залежало від МКП Миколаївводоканал і було зумовлено неповним та несвоєчасним виділенням з боку держави субвенцій. Тарифи зі послуги не переглядались НКРЕКП з 16.04.2015 (Постанова №1250 від 16.04.2015). Тарифи були переглянуті та встановлені тільки з 13.04.2017 та затверджені Постановою НКРЕКП №311 від 22.03.2017. Таким чином, МКП Миколаївводоканал з обєктивних причин не мало змоги своєчасно розрахуватися за отримані послуги за Договором, що є винятковими обставинами. До того ж, єдиним джерелом додаткового наповнення коштів МКП Миколаївводоканал є збільшення статутного капіталу за рішенням засновника - Миколаївської міської ради, окрема, для забезпечення діяльності підприємства рішенням №13/7 від 22.12.2016 збільшено на 30800000,00 грн. статутний капітал шляхом закріплення за ним майна (коштів). МКП Миколаївводоканал є стратегічно важливим та соціально значущим підприємством м.Миколаєва яке надає послуги з водопостачання та водовідведення майже всім категоріям споживачів міста. Відповідач зазначає, що основними споживачами таких послуг є категорія населення - 174782 особових рахунків станом на 01.05.2017. МКП Миколаївводоканал надає послуги з водопостачання та водовідведення 813 бюджетним установам та організаціям, а також 6845 підприємств, які знаходяться в м.Миколаєві. Станом на 01.07.2016, заборгованість споживачів МКП Миколаївводоканал складала 55155941,74 грн., левова частка якої це заборгованість населення, а саме 51932480,93 грн. До того ж, заборгованість бюджетних установ, організацій та підприємств складала 3208939,78 грн. Станом на 01.05.2017 заборгованість споживачів перед МКП Миколаївводоканал збільшилась до 63552341,26 грн. та до 60684548,67 грн. станом на 01.06.2017. До того ж, за даними звіту про фінансові результати за 2016 рік МКП Миколаївводоканал зазнало збитку від звичайної діяльності за звітній період у розмірі 48631000,00 грн. та непокритий збиток минулих років, за балансом на 31.12.2016, складає 104340000,00 грн. при тому, що статутний капітал становить 360001000,00 грн. (який формується виключно за рахунок внесків засновника зазначеного вище). Тобто, майже половина статутного капіталу охоплює збитки минулих періодів, а політика держави i основна складова в послузі з централізованого водопостачання та водовідведення електроенергія в т.ч. збільшення її вартості свідчить про потенційну загрозу банкрутства МКП Миколаївводоканал. У випадку оплати штрафних санкцій зачіпаються не лише майнові інтереси МКП Миколаївводоканал, а й інші інтереси, зокрема, можливість здійснення ремонтної компанії водопровідних і каналізаційних мереж, очисних споруд, необхідних для належного надання послуг населенню м.Миколаєва щороку. До того ж, на момент подачі позовної заяви та даного клопотання до суду МКП Миколаївводоканал не мало заборгованості за договором у частині сплати за отримані послуги. Порушення зобовязання МКП Миколаївводоканал за договором не потягло збитків для позивача, а нараховані 3% річних, інфляційні втрати та пеня частково компенсують можливі збитки, з урахуванням їх обґрунтування та уточнення з боку позивача.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Судом взято до уваги, що на момент подачі позову до суду відповідач не мав заборгованості за договором у частині сплати за отримані послуги.

Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача збитків від інфляції, 3% річних у певній мірі компенсує позивачу негативні наслідки повязані з порушенням відповідачем умов Договору про надання послуг із забезпечення безпеки №09/02-2017-н.

Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і за умови існування обєктивних підстав для зменшення розміру пені, вважає за необхідне зменшити розмір стягуваної пені до 500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до п.2.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір (в редакції Закону України №484-VІІІ від 22.05.2015) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до ст.4 Закону України Про судовий збір (в редакції Закону України №484-VІІІ від 22.05.2015), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При подачі даного позову відповідно до пункту п.2.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір позивач мав сплатити 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить з 01.01.2017 по 31.12.2017 1600,00 грн., позивачем сплачено 1684,00 грн., тобто більше, ніж встановлено діючим законодавством.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір №3674-VІ від 08.07.2011 (в редакції Закону України №484-VІІІ від 22.05.2015), у разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, надлишково сплачена сума судового збору повертається судом за клопотанням особи, яка його сплатила.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак, без урахування зменшення судом суми пені в порядку п.3 ч.1 ст.83 ГПК України (1600,00 х 76,42%).

Керуючись ст.ст.33, 44, 49, ст.ст.82, 821, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст.84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства Миколаївводоканал, 54055, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.161 (р/р 26009412783 в ПАТ Райффайзенбанк Аваль, МФО 380805, код ЄДРПОУ 31448144) на користь Військової частини 3039 Національної гвардії України, 54003, м.Миколаїв, вул.1-а Госпітальна (Кісіора), буд.2 (р/р 35228001000095 в ГУДКСУ Миколаївської області, код ЄДРПОУ 23313925) 500,00 грн. пені, 1048,32 грн. збитків від інфляції, 460,02 грн. - 3% річних та 1222,72 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 07 серпня 2017 року.

Суддя М.В.Мавродієва