Постанова № 68159842, 01.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року Справа № 904/6972/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Куровського С.В.

Поліщука В.Ю.

За участю представників: ліквідатора ТОВ "МІЛМ" арбітражного керуючого Усачова О.М. - адвоката Проскуріна Д.О., ТОВ "Фінансова компанія "ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ" - Вакуленко Г.В., гр. ОСОБА_5 - адвоката Залізка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛМ" арбітражного керуючого Усачова О.М. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 по справі № 904/6972/15 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛМ", -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2015 по справі № 904/6972/15 прийнято заяву ліквідатора (голови ліквідаційної комісії) ТОВ "МІЛМ" про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛМ" до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2015 по справі № 904/6972/15 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛМ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Доповідач -суддя Ткаченко Н.Г.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2015 по справі № 904/6972/15 визнано ТОВ "МІЛМ" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.

У вересні 2016, у межах справи про банкрутство ТОВ "МІЛМ" , кредитор - ТОВ "Фінансова компанія "ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ" звернувся до суду першої інстанції із заявою, з урахуванням доповнень до неї, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна від 09.08.2016, укладених між ліквідатором ТОВ "МІЛМ" Усачовим О.М. і гр. ОСОБА_7, та договорів купівлі-продажу майна від 11.08.2016, укладених між гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_5, за якими було відчужено майно боржника, посилаючись на вимоги ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 228 ЦК України.

Також, у вересні 2016 до господарського суду першої інстанції звернувся ліквідатор банкрута про визнання недійсними зазначених правочинів від 09.08.2016 і від 11.08.2016 та витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 по справі № 904/6972/15, зокрема, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.08.2016, який укладено між Усачовим О.М. та ОСОБА_7; визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.08.2016, який укладено між Усачовим О.М. та ОСОБА_7; визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.08.2016, який укладено між ОСОБА_7 та ОСОБА_5; визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.08.2016, який укладено між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Застосовано наслідки недійсності цих правочинів. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які прийняті державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., а саме, рішення індексний номер 30858520 від 09.08.2016 ; рішення індексний номер 30858580 від 09.08.2016; рішення індексний номер 30860087 від 09.08.2016; рішення індексний номер 30860616 від 09.08.2016; рішення індексний номер 30975839 від 17.08.2016 ;рішення індексний номер 30860215 від 09.08.2016; рішення індексний номер 30860650 від 09.08.2016; рішення індексний номер 30975113 від 17.08.2016. Скасовано державну реєстрацію права власності, а саме, номер запису про право власності 15823061, дата та час державної реєстрації: 09.08.2016 року 18:07:35; номер запису про право власності 15823591, дата та час державної реєстрації: 09.08.2016 року 19:46:31; номер запису про право власності 15947571, дата та час державної реєстрації: 11.08.2016 року 16:34:22; номер запису про право власності 15823254, дата та час державної реєстрації: 09.08.2016 року 18:09:14; номер запису про право власності 15823624, дата та час державної реєстрації: 09.08.2016 року 19:52:08; номер запису про право власності 15946910, дата та час державної реєстрації: 11.08.2016 року 16:33:05.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 по справі № 904/6972/15 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяв ліквідатора банкрута та ТОВ "Фінансова компанія "ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ" щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна від 09.08.2016 та від 11.08.2016.

В касаційних скаргах ліквідатор банкрута Усачов О.М. та ТОВ "Фінансова компанія "ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ" просять скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 по справі № 904/6972/15 посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, залишивши в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 по справі № 904/6972/15.

У відзиві гр. ОСОБА_5 проти поданих касаційних скарг заперечує та просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

У відзиві ТОВ "Фінансова компанія "ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ" підтримало касаційну скаргу ліквідатора Усачова О.М. та просило касаційну скаргу задовольнити, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2017, у зв'язку з відпусткою судді Поліщука В.Ю., визначений склад колегії суддів по розгляду даної справи : Ткаченко Н.Г./головуючий, доповідач/, Катеринчук Л.Й., Куровський С.В.

Ухвалою ВГСУ від 11.07.2017 розгляд справи було відкладено на 25.07.2017 на 11 год. 10 хв.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2017, у зв'язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й., визначений склад колегії суддів по розгляду даної справи : Ткаченко Н.Г./головуючий, доповідач/, Куровський С.В., Поліщука В.Ю.

Ухвалою ВГСУ від 25.07.2017 розгляд справи було відкладено на 01.08.2017 на 11 год. 50 хв.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ліквідатора банкрута, ТОВ "Фінансова компанія "ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ", гр. ОСОБА_5- адвоката Залізка В.П., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що нерухоме майно боржника, за спірними договорами купівлі - продажу вибуло із власності боржника незаконно, що підтверджується повідомленням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про відсутність будь-якої реєстрації у суді справи № 200/208456/16-ц за участю ТОВ "Мілм" до ПАТ "Кредобанк", треті особи - ТОВ "Приватні інвестиції", Усачов О.М. щодо визнання правочинів недійсними, скасування записів на визнання права власності щодо майна боржника за адресою : АДРЕСА_1; що спірні договори від 09.08.2016 та від 11.08.2016 від імені Усачова О.М. підписані не ним самим, а підробленим підписом від його імені, що підтверджено висновком Науково-дослідної лабораторії судових експертиз щодо експертного почеркознавчого дослідження № 90/16 від 29.12.2016; що громадянка ОСОБА_7 на території Дніпропетровської області зареєстрована не була і така особа не зміналась з реєстраційного обліку та відсутність реєстраційного номеру облікової картки платника податків в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, що підтверджено повідомленнями Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ГУ ДМС України у Дніпропетровській області та ДФС України.

Ухвала суду першої інстанції від 07.02.2017 мотивована тим, що спірне майно за договорами купівлі-продажу вибуло із власності ТОВ "Мілм" та перейшло у власність гр. ОСОБА_5, що є останнім набувачем, а також звільнено від обтяження іпотекою незаконно, в порушення вимог Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ЦК України та на підставі підроблених документів, а відтак, суд першої інстанції визнав спірні договори купівлі-продажу нерухомого майна від 09.08.2016 та від 11.08.2016 недійсними, застосувавши реституцію та скасувавши державну реєстрацію права власності на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 203, ст. 2015 та ст. 228 ЦК України та ст. ст. 26, 27, 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень".

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Постанова апеляційного господарського суду від 22.03.2017, якою зазначену вище ухвалу суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у визнанні недійсними договорів договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.08.2016 та 11.08.2016, обґрунтована тим, що судом першої інстанції не вірно поєднано всі підстави за яких визнанні спірні угоди недійсними, крім того судом першої інстанції помилково одночасно розглянуті заявлені вимоги як про витребування майна із чужого незаконного володіння так і про визнання недійсними спірних договорів із застосуванням реституції, тобто одночасне застосування вимог як ст. 216 ЦК України, так і ст. 388 ЦК України.

Згідно ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження по даній справі про банкрутство ТОВ "МІЛМ" здійснюється за Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній після 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Ч. 2 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави( ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом , у вересні 2016 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Усачов О.М. звернувся до суду із заявою про визнання правочинів від 09.08.2016 та від 11.08.2016 недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація), посилаючись на те, що належне боржнику майно вибуло з його володіння на підставі підробленого документу - заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.07.2016 по справі №200/208456/16-ц та в послідуючому на підставі спірних договорів, продано зазначене нерухоме майно боржника за заниженою ціною.

Також, у вересні 2016 до суду звернувся заставний кредитор - ТОВ "Фінансова компанія "ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ" із заявою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна від 09.08.2016, укладених між Усачовим О.М. і гр. ОСОБА_7, та договорів купівлі-продажу майна від 11.08.2016, укладених між гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_5, як такі, що порушують публічний порядок із застосуванням наслідків недійсності цих правочинів, на підставі ст. 228 ЦК України.

Відтак, з урахуванням наведених вище вимог закону, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки наслідками визнання недійсними спірних правочинів на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - є повернення майна до ліквідаційної маси боржника, тоді як визнання недійсними цих договорів, як таких, що порушують публічний порядок згідно ст. 228 ЦК України, то одержане стороною за цими угодами стягується в дохід держави, а тому відсутні правові підстави для задоволення цих заяв про визнання спірних договорів від 09.08.2016, 11.08.2016 недійсними, на підставі як ст. 20 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" так і на підставі ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За загальним правилом, встановленим нормою статті 216 ЦК України, наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Отже, захист прав особи, яка вважає себе власником майна можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відтак, добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно і наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Таким чином, Дніпропетровський апеляційний господарський суд повно та всебічно, з дотриманням вимог ст. ст. 99, 101, 43 ГПК України, перевіривши матеріали, давши належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні заяв ліквідатора Усачова ОМ. та ТОВ " Фінансова компанія "Приватні інвестиції", з підстав, викладених у апеляційній постанові від 22.03.2017.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 по справі № 904/6972/15 постановлена у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові апеляційного суду по справі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що подальшому за наявності підстав і у передбачений законом спосіб, сторони не позбавлені можливості звернутись до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117- 1119, 11110 -11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛМ" арбітражного керуючого Усачова О.М. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 по справі № 904/6972/15 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Куровський С.В.

Поліщук В.Ю.