Постанова № 68159715, 03.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 року Справа № 924/1171/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Алеєвої І.В.розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову від 27.03.2017 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№924/1171/16 господарського суду Хмельницької областіза позовомПершого заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Старокостянтинівської районної радидо за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6пророзірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2015 р.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - не з'явились

Від Генеральної прокуратури України - Доценко Г.О.

У зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Бакуліна С.В., Алєєва І.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.08.2017).

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Старокостянтинівської районної ради звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5; 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2015.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.01.2017 №924/1171/16 (суддя Субботіна Л.О.) позов задоволено, розірвано договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна спільної власності територіальних громад сіл Старокостянтиніського району, а саме нежитлового приміщення, площею 30,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 01.04.2015 між Старокостянтиніською районною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 у складі: Мельник О.В., Бучинської Г.Б., Грязнова В.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ФОП ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.774, 783 Цивільного кодексу України.

Представник Генеральної прокуратури у судовому засіданні проти касаційної скарги заперечив, просив рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Представники сторін та третіх осіб у судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 23.05.2007 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23698374 від 28.08.2009 нежитлова будівля, що знаходиться по АДРЕСА_1 належить до комунальної форми власності, власниками якої є територіальні громади сіл Старокостянтинівського району в особі Старокостянтинівської районної ради.

01.04.2015 між Старокостянтинівською районною радою та ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди №15 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна спільної власності територіальних громад сіл Старокостянтинівського району, згідно п.1.2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення площею 30,4 м.кв., розташоване за адресою АДРЕСА_1 для розміщення торговельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів.

Згідно п. 3.1.1 договору орендар зобов'язаний використовувати орендовані приміщення (майно) відповідно до їх призначення, визначеного умовами договору.

Відповідно до п. 3.2.4 договору орендар має право здавати об'єкт, що орендується, у суборенду за згодою орендодавця.

Орендодавець має право контролювати наявність, стан, напрямки та ефективність використання майна/приміщень, переданих в оренду, виступати з ініціативою щодо внесення змін та доповнень до договору оренди або його розірвання в випадку погіршення стану орендованого майна внаслідок недбалого використання або невиконання умов договору оренди (п.п. 4.2.1, 4.2.2 договору).

Договір оренди діє з 01 квітня 2015 року до 31 березня 2018 року (п.7.1 договору).

Згідно п. 7.3 договору зміна або розірвання договору оренди можливе за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця. Одностороння відмова від виконання договору оренди та від внесення змін не допускається, крім випадків, обумовлених пунктами 4.2.2 цього договору.

Договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством України (п.7.4 договору).

01.04.2015 між сторонами договору підписано акт приймання - передачі нежитлового приміщення, за яким частина приміщення площею 30,40 м.кв., розташована за адресою: АДРЕСА_1 передана в оренду відповідачу.

02.06.2016 між ФОП ОСОБА_4 (орендар) та ФОП ОСОБА_5 (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення, згідно п.п.1.1, 1.2 якого орендар передає, а суборендар приймає в суборенду частину нежитлового приміщення першого поверху торгового центру площею 30,4 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 для провадження господарської діяльності. Відповідно до п.3.2 договору строк суборенди починається з 02.06.2016 та закінчується 30.12.2018.

02.06.2016 між орендарем та суборендарем підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, за яким вказане приміщення передано в суборенду ОСОБА_5

В матеріалах справи наявний також договір про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 02.06.2016, укладений між ФОП ОСОБА_4 (орендар) та ФОП ОСОБА_5 (суборендар), згідно п. 1.1 якого орендар та суборендар прийшли до згоди розірвати договір оренди від 02.06.2016, у зв'язку з наявністю порушень вимог чинного законодавства при укладенні договору суборенди нежитлового приміщення та його невідповідності волевиявленню сторін, а також акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 02.06.2016 від ФОП ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_4

02.06.2016 між ФОП ОСОБА_4 (сторона 1) та ОСОБА_6 (сторона 2) укладено договір №2 про спільну діяльність, згідно п.1.1 якого сторона 1 та сторона 2 уклали даний договір про те, що сторони об'єднують своє майно, грошові кошти та трудові внески, ділові зв'язки та репутацію тощо та спільно діють для отримання прибутку від здійснення господарської діяльності, пов'язаної із роздрібною торгівлею комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах, наданням послуг відпочинку та розваг, надання інших послуг, а також іншої господарської діяльності, яка не заборонена чинним законодавством.

Згідно п.п. 2.1.1, 2.2.2 вказаного договору сторона 1 зобов'язана надати стороні 2 по акту прийому-передачі приміщення, яке перебуває в користуванні сторони 1 на умовах оренди за адресою АДРЕСА_1, площею 30,4 кв.м. наступного дня після підписання даного договору. Сторона 2 зобов'язана використовувати майно, надане стороною 1, для проведення спільної діяльності у відповідності з його призначенням, визначеним умовами цього договору. Договір про спільну діяльність діє з 02.06.2016 до 31.03.2018 строком один рік та десять місяців (п.6.1 договору).

30.08.2016 уповноваженою головою Старокостянтинівської районної ради комісією було проведено перевірку цільового використання приміщення, переданого в оренду ФОП ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт від 30.08.2016 та встановлено, що ФОП ОСОБА_4 з 02.06.2016 здає в суборенду приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 30,4 м.кв. ОСОБА_5 Приміщення використовується для розміщення інтернет-клубу, працює цілодобово. Суборендар ОСОБА_5 надає приміщення ОСОБА_6, яка і розташувала в приміщенні інтернет-клуб. Комісією зроблено висновок, що орендоване приміщення за адресою АДРЕСА_1 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 здає в суборенду без дозволу власника. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 здає в оренду дане приміщення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 Строк дії договору суборенди більший, ніж договір оренди.

Листами № 494 від 19.10.2016р. та №511 від 02.11.2016 голова районної ради звертався до ФОП ОСОБА_4, в яких повідомляв про розірвання договору та необхідність звільнення орендованого приміщення. Однак, відповідач повідомив у заявах від 18.10.2016 та 02.11.2016, що згідно п.7.4. договору, договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором від 01.04.2015, оскільки останній без дозволу орендодавця передав майно в суборенду, а також що орендоване приміщення використовується не за цільовим призначенням, Перший заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Старокостянтинівської районної ради звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Згідно ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Підстави розірвання договору найму на вимогу наймодавця визначено у ст. 783 Цивільного кодексу України, згідно якої, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 1.1, 1.2, 3.1.1 договору оренди № 15 від 01.04.2015 передбачено, що орендоване нежитлове приміщення площею 30,4 м.кв., розташоване за адресою АДРЕСА_1 використовується для розміщення торговельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів. Орендар зобов'язаний використовувати орендовані приміщення (майно) відповідно до їх призначення, визначеного умовами договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення вищезгаданих умов договору орендарем було передано майно в користування ФОП ОСОБА_6, якою в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 було розташований інтернет-клуб, що підтверджується актом про встановлення цільового використання орендованого приміщення від 30.08.2016 та копіями матеріалів із кримінального провадження №12015340220000123, зокрема, і письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_6

Пунктом 3.2.4 договору оренди від 01.04.2015 передбачено, що орендар має право здавати об'єкт, що орендується, у суборенду за згодою орендодавця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що орендоване приміщення що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 площею 30.4 м.кв., було передано в користування іншій особі без згоди позивача.

З урахуванням викладеного, суди обгрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору оренди.

Посилання касатора на те, що він за договором про спільну діяльність від 02.06.2016 орендоване майно в користування ОСОБА_12 не передавав, не приймається до уваги, оскільки судами було встановлено, що пунктом 2.1.1. вказаного договору визначено обов'язок ФОП ОСОБА_4 надати ФОП ОСОБА_6 по акту прийому передачі приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 площею 30.4 м.кв., наступного дня після підписання даного договору, а пунктом 2.2.4 договору про спільну діяльність визначено обов'язок ФОП ОСОБА_6 у разі припинення дії даного договору, повернути ФОП ОСОБА_4 майно, надане для спільної діяльності в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в користування, з урахуванням фізичного зносу.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову від 27.03.2017 Рівненського апеляційного господарського суду у справі №924/1171/16 господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

І.Алеєва