Рішення № 68159712, 01.08.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2017 р. Справа № 909/604/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б.П. , секретар судового засідання Михайлюк А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства " Страхова Компанія "АХА Страхування" , вул. Іллінська ,8 , м. Київ ,04070 ( вул.М. Кібальчича , 2 А , м. Київ , 02218 )

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія " Галицька ", вул. Василіянок , 22 , м. Івано-Франківськ ,76018

про стягнення страхового відшкодування в сумі 2248,10 грн.

за участю :

Від позивача: не з"явились;

Від відповідача : ОСОБА_1 (довіреність № 150/2017 від 12.05.2017 р. ) - представник ;

ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство " Страхова Компанія "АХА Страхування"

звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія " Галицька " про стягнення страхового відшкодування в сумі 2248,10 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №001а5ц5 від 22.12.2014 р. позивач виплатив страхувальнику, страхове відшкодування в розмірі 2 758,10 грн., в результаті чого набув права зворотної вимоги до ПрАТ СК Галицька, яким згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8874614 застраховано цивільно-правову відповідальності винної у ДТП особи. Свою позицію обґрунтовує положеннями ст. 528, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 ЗУ Про страхування, ст. 22, 35 ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надіслав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника ( вх. №11753/17 від 25.07.2017 р.), в якому зокрема повідомив про сплату відповідачем суми боргу в розмірі 1996,29 грн., у зв'язку з чим стягнення підлягає 251,81 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив факт сплати суми боргу в розмірі 1996,29 грн., в частині стягнення 251,81 грн. проти позову заперечив, вказуючи на те, що вказана сума становить фізичний знос транспортного засобу, обов'язок щодо відшкодування якого не встановлено законодавством про обов'язкове страхування, та добровільно, на власний розсуд, було взято на себе СК "АХА Страхування" у договорі добровільного страхування наземного транспорту №001а5ц5 від 22.12.2014 р.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши інші зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд встановив таке.

22.06.2015 р. між Приватним акціонерним товариством " Страхова компанія "АХА Страхування" ( надалі позивач) та публічне акціонерне товариство " Миронівський Хлібопродукт" укладено Сертифікат №235 до Генерального Договору добровільного страхування наземного транспорту за №001а5ц5, відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб MERCEDES-BENS ( д.р.н. АІ8591ЕА).

07.07.2016 р. о 14:00 год. в смт. Солоне, вул. Кірова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MERCEDES-BENS ( д.р.н. АІ8591ЕА), яким керував водій ОСОБА_2 ( власник автомобіля - Публічне акціонерне товариство "Миронівський Хлібопродукт" та автомобіля Renault ( д.р.н. АА 6368ОК) , яким керував водій ОСОБА_3 ( власник автомобіля - ДП Савсервіс Столиця), внаслідок чого пошкоджено автомобіль MERCEDES-BENS ( д.р.н. АІ8591ЕА), що застрахований у ПРАТ "СК АХА Страхування" , згідно Сертифікату №001а5ц5/235.

Згідно Довідки №95347356 про ДТП та Постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03.08.2016 р., дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 10.1 ПДР України ( ст. 124 КпАП України).

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування , страхового акту № АХА2142799 від 10.08.2016 р. та умов Сертифікату № 001а5ц5/235 від 22.06.2015 р., розмір страхового відшкодування склав 2 758,10 грн., яке ПрАТ " СК " АХА Страхування" сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу.

Після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 1996,29 грн. Позивач у письмових поясненнях підтвердив факт надходження від відповідача вказаних коштів. Однак заяви про зменшення позовних вимог не подав.

Як передбачено п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 1996,29 грн., а тому предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній. За таких обставин провадження у справі в цій частині слід припинити.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (ч. 2 ст. 80 ГПК України).

Отже, спірним залишається питання щодо стягнення з відповідача 251,81 грн. При його вирішенні суд враховує положення ст. 174 ГК України, відповідно до якої господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).

За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 354 ГК України). Вказане положення кореспондується з ст. 979 ЦК України.

Частиною 1 ст. 355 ГК України передбачено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Положення статті 993 ЦК передбачає право страховика вимагати стягнення збитків з особи, винної у заподіянні шкоди страхувальникові. У даному випадку існує основне зобов'язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою, відповідальною за збитки, - з іншого. Однак тут відбувається зміна осіб у зобов'язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особі на підставі закону: страховик заміняє собою; страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки. Отже, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому права вимоги передаються в тім же обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником.

Право вимоги переходить до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

Страховику мають бути передані всі документи та докази щодо події. Страхувальник (вигодонабувач) повинен повідомити йому також всі відомості, необхідні для здійснення страховиком можливості права вимоги. Відповідно особа, відповідальна за збитки, може пред'являти страховику будь-які вимоги та заперечення, що він міг би мати проти самого страхувальника.

Оскільки, потерпіла особа звернулася за виплатою страхового відшкодування до страховика, який несе відповідальність за договором добровільного страхування наземного транспорту, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту і відповідно, не зверталася до страховика, з яким винуватець, при настанні страхового випадку уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, Позивач повинен був діяти відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до частини 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства, а ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» також передбачено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Виходячи з наведеного, при розгляді цієї справи суду необхідно керуватися вимогами спеціального Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» {надалі Закон №1961-ІУ).

Згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів посвідченого полісом №АІ/8874614 автомобіль марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 був застрахований в ПрАТ СК «Галицька», страхувальником згідно даного договору є ДП " Севсервіс Столиця".

Порядок виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється спеціальним нормативно-правовим актом, а саме Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і страховик має діяти у спосіб та в порядку визначеному цим Законом.

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону № 1961-ІУ, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Зокрема відшкодування вартості пошкодженого майна на суму заявлених вимог має бути підтверджено у визначеному законом порядку, а саме відповідно до вимог абзацу десятого ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Належно оцінена шкода в розумінні вищенаведеного Закону визначена аварійним комісаром, оцінювачем або експертом вартість відновлювального ремонту пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу на дату настання страхового випадку підставі Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 10.09.2003 №1440 і Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 ( в редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 р. № 1335/5/1159) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.08.2009 р. за № 724/16740 (надалі Методика). Цією Методикою встановлено, що при визначені вартості відновлювального ремонту передбачено складання Звіту або висновку експерта, Протоколу огляду транспортного засобу, калькуляції відновлювального ремонту та фототаблиць пошкодженого транспортного засобу.

Згідно з абзацом третім пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Пунктом 2.4. Методики передбачено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається, як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Статтею 29 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Проте, договором добровільного страхування наземного транспорту №001а5ц5 від 22.12.2014 р., згідно якого позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 2758,10 грн., власнику автомобіля марки " MERCEDES BENZ ATEGO", реєстраційний номер НОМЕР_2 не передбачено зняття коефіцієнта фізичного зносу автомобіля.

Таку саму правову позицію, щодо виплати страхового відшкодування з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля викладено в постанові Вищого господарського суду України справа №909/1011/15 від 29.06.2016 р. зокрема: «Страховик за договором обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зобов'язаний відшкодувати завдані застрахованим транспортним засобом збитки, пов'язані з відновлювальним ремонтом, лише з урахуванням зносу».

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при пошкодженні транспортного засобу не може перевищувати вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рахунку на оплату №727 від 07.07.2016 р. виданого ПП " Океан" , вартість запчастин для ремонту складає 4938,30 грн.. а матеріалів та робіт складає 1024,80 грн.

Таким чином вартість запчастин для ремонту 4938,30 грн. - коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 70% = 1418,49 грн. ( вартість запчастин з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу).

Отже, 1418,49 грн. ( вартість запчастин з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу) + 1024,80 грн. ( вартість матеріалів та робіт ) - 510,00 грн. ( франшиза) = 1996,29 грн.

Разом з тим, позивач відповідно до клопотання вих. №СУ/3113/7 від 25.07.2017 р.(вх. №11753/17 від 25.07.2017 р.) підтвердив факт сплати відповідачем страхового відшкодування в розмірі 1996,29 грн.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про від мову в задоволенні позову в частині стягнення 251,81 грн.

При розподілі судового збору слід враховувати відмову в позові в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 251,81 грн., а тому судовий збір в розмірі 174,26 грн. належить залишити за позивачем.

Щодо іншої частини судового збору, то відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 43, 49, ст. 82 -85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" страхового відшкодування у розмірі 1996,29 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" страхового відшкодування у розмірі 251,81 грн.

Судовий збір у розмірі 174,26 грн. ( сто сімдесят чотири гривні 26 коп. ) залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.17

Суддя Гриняк Б.П.