Постанова № 68159710, 01.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року Справа № 910/22952/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддів:Селіваненка В.П. Палія В.В.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Корпорейшн"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 910/22952/16 Господарського суду м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Корпорейшн"доПриватного акціонерного товариства "Міжнародний медіа центр-СТБ"простягнення 128 000 грн. компенсації за порушення виключних майнових суміжних правв судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаЯсінська Н.В.- - відповідачаКорнієнко М.К.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Корпорейшн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Міжнародний медіа центр-СТБ", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 128 000 грн. компенсації за порушення виключних майнових суміжних прав та судові витрати (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом).

Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив виключні майнові суміжні права позивача шляхом використання фонограми "ІНФОРМАЦІЯ_1" у складі аудіовізуального твору - програми "Зважені та щасливі - 5 сезон, 18 випуск", який розміщений на потужностях інтернет-ресурсу stb.ua, без достатніх правових підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 (головуючий Доманська М.Л., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М.), у даній справі в позові відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані недоведеністю факту порушення майнового суміжного права позивача шляхом використання його фонограми.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Корпорейшн" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального законодавства, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неповністю встановили усі обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Приватне акціонерне товариство "Міжнародний медіа центр-СТБ" не скористалось правом, наданим статтею 1112 ГПК України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 11.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сони Мьюзик Ентертейнмент" (ліцензіаром) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Корпорейшн" (ліцензіатом) було укладено договір № 147-Д, за умовами якого ліцензіар надає за винагороду (роялті), а ліцензіат набуває на умовах виключної ліцензії право використання фонограм (виключно звукові записи виконання музичних творів (з текстом або без тексту), по відношенню до яких ліцензіар вправі на території України розпоряджатися виключним правом (виключними майновими суміжними правами) на такі фонограми), які вказані у додатку № 2 до Договору № 147-Д, кожним із вказаних нижче способів використання, які включають право здійснювати самостійно та/або дозволити третім особам здійснювати по відношенню до таких фонограм виключно у відповідності до додатку № 2 і з метою їх використання у складі передач (аудіовізуальний твір та/або інший аудіовізуальний продукт, виготовлений за замовленням та/або за рахунок телеканалу, та/або призначений для використання/був використаний телеканалом) на телеканалах (телерадіокомпанія, зареєстрована компетентним органом України як суб'єкт інформаційної діяльності у відповідності із законодавством України) в межах території і протягом строку таким чином:

включення фонограми в склад передачі, тобто суміщення фонограми з аудіовізуальним рядом передачі (синхронізація);

технічна переробка/адаптація фонограми з метою їх включення у склад передачі і подальшого використання у складі передачі відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 Договору № 147-Д;

відтворення фонограм у складі передачі виключно для цілей виробництва передачі;

подальше використання фонограми у складі передачі виключно з метою (а) сповіщення передачі для загального відома по телебаченню (включаючи кабельне телебачення) у складі телеканалу (сповіщення по телебаченню), (б) доведення передачі у складі телеканалу до загального відома на офіційному власному сайті телеканалу, без права завантаження і зберігання передачі кінцевим користувачем.

ліцензіату надається право використовувати фонограми у складі передач і на телеканалах, перелік яких вказується у додатку № 2 до Договору № 147-Д (пункт 2.1 Договору № 147-Д).

У пунктах 2.10, 6.1 договору № 147-Д зазначено, що відповідно до положень статті 1254 Цивільного кодексу Російської Федерації і враховуючи винятковий характер наданої за Договором № 147-Д ліцензії, ліцензіат має право самостійно без отримання яких-небудь додаткових дозволів від ліцензіара захищати порушені права на фонограми в межах території всіма способами, передбаченими чинним законодавством території та/або Російської Федерації і міжнародного права, у тому числі, але не обмежуючись, звертатися в суди з метою стягнення відповідної компенсації за порушення прав на фонограми. Ліцензіат зобов'язаний повідомляти ліцензіара про кожний йому відомий випадок порушення прав на фонограми на території. Договір № 147-Д вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє протягом строку, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до додатку № 2 до договору № 147-Д ТОВ "Сони Мьюзик Энтертенмент" передало позивачу права, зокрема, на фонограму "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавці: ІНФОРМАЦІЯ_2).

До матеріалів справи долучено документальне підтвердження набуття ТОВ "Сони Мьюзик Ентертенмент" виключної ліцензії на спірну фонограму від Компанії, а саме: договір від 01.04.2012; додаткову угоду від 18.09.2014 № б/н до договору від 01.04.2012.

Судами встановлено, що зазначені договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

У своєму позові позивач послався на те, що 24.11.2016 ним було виявлено факт незаконного використання, у тому числі без виплати винагороди, фонограми "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавці: ІНФОРМАЦІЯ_2), у складі аудіовізуального твору - програми "Зважені та щасливі - 5 сезон, 18 випуск", який розміщено на потужностях інтернет-ресурсу stb.ua, який належить ПАТ "Міжнародний медіа центр - СТБ" (відповідачу), що підтверджено відеозаписом на DVD-диску і актом огляду веб-сайту від 24.11.2016.

Позивач вважає, що відповідач використав вказану фонограму такими способами:

- фонограму "ІНФОРМАЦІЯ_1" відтворено без належного дозволу та сплати винагороди у складі аудіовізуального твору;

- спірну фонограму включено до складу аудіовізуального твору, тобто було здійснено поєднання фонограми з аудіовізуальним рядом (синхронізація), яка розміщена на потужностях інтернет-ресурсу stb.ua;

- відповідач допустив незаконну, без виплати винагороди, технічну переробку і адаптацію фонограми "ІНФОРМАЦІЯ_1" з метою включення останньої до складу аудіовізуального твору/передачі "Зважені та щасливі - 5 сезон, 18 випуск";

- відповідач здійснив незаконне, без сплати відповідної винагороди, розповсюдження спірної фонограми у складі аудіовізуального твору через потужності його інтернет-ресурсу.

Відповідач позов не визнав, посилаючись, зокрема, на те, що у розміщеному на Інтернет-сайті stb.ua аудіовізуальному творі - випуск 18 телевізійної передачі "Зважені та щасливі" 5 сезон - з вміщеною в ньому фонограмою не здійснювалася незаконна (без виплати винагороди) технічна переробка і адаптація фонограми. В той же час, проти факту розміщення в мережі Інтернет на сайті stb.ua вказаного аудіовізуального твору відповідач не заперечував ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача саме компенсації за порушення виключних майнових суміжних прав (а не винагороди за використання без дозволу об'єктів суміжних прав).

В основу судових рішень про відмову у позові судами попередніх інстанцій покладено висновки про недоведеність факту незаконного відтворення спірної фонограми у складі аудіовізуального твору/передачі "Зважені та щасливі - 5 сезон, 18 випуск". Такі висновки судів колегія вважає передчасними з наступних підстав.

У пункті 2 постанови № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18.05.2016 у справі № 922/51/15, господарські суди, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, оскільки відповідно до положень ст.ст. 2, 43, 54 ГПК господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону) позову.

Відповідно до пункту "б" статті 449 ЦК України фонограми є об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.

Частиною першою статті 452 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав є: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 452 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Статтею 40 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;

б) розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;

в) комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом;

г) публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;

д) будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

е) ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників з метою їх поширення серед публіки.

За приписом частини першої статті 1113 ЦК України за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фонограми (відеограми), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України (абзац перший частини другої статті 40 Закону).

У статті 50 Закону зазначено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право особи перешкоджати неправомірному використанню фонограм залежить від наявності у цієї особи майнових прав на названий об'єкт суміжних прав, до яких належить виключне право на використання своїх фонограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам їх використання.

Пунктом "г" частини другою статті 52 Закону встановлено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України (частина третя статті 52 Закону).

Окремо слід звернути увагу на положення міжнародних договорів, стороною яких є в тому числі Україна.

Так, у відповідності до положень Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми, прийнятий Дипломатичною конференцією 20.12.1996, зокрема, визначено наступне:

виробники фонограми мають виключне право дозволяти пряме або непряме відтворення своїх фонограм будь-яким способом і в будь-якій формі (стаття 11 "Право на відтворення");

виробники фонограм мають виключне право дозволяти доведення до загального відома своїх фонограм через дротові і недротові засоби зв'язку таким чином, що представники публіки можуть здійснювати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором (стаття 14 право зробити фонограми доступними).

Отже, рішення судів попередніх інстанцій не містять висновків щодо застосування до спірних правових відносин ст.ст. 449, 452, 1113 ЦК України, зазначених норм міжнародного договору, хоча вони регулюють спірні правовідносини у цій справі.

Крім того, зробивши висновки про те, що фонограма не є окремим об'єктом суміжних прав після її використання в складі аудіовізуального твору, суди належним чином не обґрунтували з якого моменту та на підставі яких матеріально-правових норм, на їх думку, припинилась правова охорона (в т.ч. право на судовий захист) власника суміжного права (власника фонограми). З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

У той же час, судами не враховано положення ст.ст. 1, 35, 40 Закону України "Про авторське право та суміжні права", ст.ст. 420, 449, 452 ЦК України, з яких випливає, що фонограма - це звукозапис, в першу чергу, виконання, та є окремим об'єктом суміжного права, суб'єкти щодо якої володіють у тому числі майновими правами.

Суди попередніх інстанцій ототожнили поняття фонограми як запис виконання, що є окремим об'єктом суміжного права (незалежно від того, в якій формі та в який спосіб вона використана) та звуків аудіовізуального твору, тобто овацій, оплесків, імітації звуків тварин, явищ та інше, які не охороняються законодавством, оскільки не є об'єктами прав інтелектуальної власності.

Також із змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що одним з аргументів відсутності порушення майнових суміжних прав позивача зазначено відсутність використання фонограми способом публічного сповіщення в ефір телеканалу "СТБ", хоча зі змісту позовної заяви випливає те, що позивач просив суд стягнути компенсацію у зв'язку з незаконним використанням фонограми у складі окремого аудіовізуального твору (зокрема, способом відтворення), який був розміщений на потужностях інтернет-ресурсу відповідача stb.ua.

Відтворення твору, запис (звукозапис, відеозапис) і публічне сповіщення (доведення до загального відома) є окремими самостійними способами використання твору, і, ототожнивши їх та не визначившись у зв'язку з цим, яке саме порушення допущено відповідачем, господарські суди припустилися неповного дослідження обставин справи, які складають фактичну основу спірних правовідносин.

Крім того, суди обох інстанцій при вирішенні спору зробили висновки про те, що законом не передбачено такого способу використання фонограми, як розміщення її в мережі Інтернет не врахувавши наведене у п.46 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" № 12 від 17.10.2012, в якому роз'яснено, що сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору чи об'єкта суміжних прав, тотожного об'єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчать про факт порушення таких прав відповідачем за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності.

Слід також зазначити, що однією з підстав для відмови у позові суди у своїх рішеннях вказали те, що між відповідачем та Громадською організацією "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" укладено договір № 02/11/16-МТС від 01.02.2016, на підставі якого відповідач сплачує останньому роялті за використання фонограм шляхом публічного сповіщення.

Зробивши такий висновок, суди не звернули увагу на суть позовних вимог, відповідно до яких позивач посилався на порушення своїх суміжних прав шляхом: відтворення, синхронізації, переробки, розповсюдження фонограми в мережі Інтернет. При цьому суди не зазначили, чи охоплюються зазначені способи використання фонограми поняттям публічного сповіщення.

Слід водночас звернути увагу на те, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Висновки судів про те, що законом не передбачено такого способу використання фонограми, як синхронізація, колегія суддів вважає помилковими, оскільки суди не врахували, що "синхронізація" - це приведення двох або більше процесів до такого їх протікання, коли однакові або відповідні елементи процесів відбуваються з незмінним зрушенням в часі або одночасно.

В даному випадку обставини, на які посилається позивач, свідчить про те, що відповідач використав фонограму шляхом її поєднання з аудіовізуальним рядом (синхронізація), яка була розміщена на потужностях інтернет-ресурсу stb.ua. Суди попередніх інстанцій при цьому не врахували, що використання фонограми може бути частиною процесу синхронізації. Суди не послались на жодну норму матеріального права, яка виключала б можливість захисту виробником фонограми своїх майнових прав на об'єкт суміжних прав у разі його використання одночасно (або в послідовності) з іншим процесом (синхронно) з комерційною метою та публічно.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що чинне законодавство, а саме ст. 40 Закону України "Про авторське право і суміжні права", яка визначає майнові права виробників фонограм, серед іншого, передбачає, що до майнових прав виробників фонограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм у будь-якій формі і будь-яким способом. Отже, зміст цієї норми свідчить про те, що законодавчо визначені способи відтворення фонограми не є вичерпними.

Колегія вважає за необхідне також звернути увагу на процесуальні порушення, допущені судами при вирішенні даного спору.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач послався на те, що він добросовісно скористався фонограмою позивача, сплативши Громадській організації "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" винагороду за використання фонограм шляхом публічного сповіщення на підставі укладеного договору № 02/11/16-МТС від 01.02.2016.

Відповідно до статті 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Судами попередніх інстанцій не вирішено питання про залучення до участі у справі Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг", з якою відповідач уклав договір № 02/11/16-МТС від 01.02.2016 про виплату винагороди за публічне сповіщення в ефір фонограм, опублікованих для використання з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань, та не враховано, що спір у даній справі може зачіпати її права та обов'язки. Відомості про залучення вказаної особи до участі у справі в матеріалах справи відсутні.

Зробивши в рішеннях висновки про законність використання фонограми відповідачем у зв'язку з наданням дозволу на таке використання Громадською організацією "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" суди не надали правової оцінки, тому що позивачу належать виключні майнові права на фонограму на підставі ліцензійного договору № 147-Д від 11.11.2016, в т.ч. виключне право на її використання та виключне право дозволяти іншим особам її використання, виходячи з приписів ст. 426 ЦК України, ст.ст.1, 40 ЗУ "Про авторське право та суміжні права".

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 у справі № 910/22952/16 скасувати.

Справу № 910/22952/16 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і В. П. Селіваненко

В. В. Палій