Постанова № 68159598, 31.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2017 року Справа № 910/22548/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Корнілової Ж.О., Селіваненка В.П.,розглянувши матеріали касаційноїскаргидержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.17 та рішення господарського суду міста Києва від 24.10.16у справігосподарського суду міста Києва №910/22548/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Гарант"додержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"простягнення 4544,87грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - Яковченко Р.Г.,

У С Т А Н О В И В:

28.08.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Гарант" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 4 544,87грн. страхового відшкодування. Позовні вимоги на підставі ст.ст.9, 12, 22, 35-37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" та ст.ст.22, 993, 1166, 1191 ЦК України обгрунтовані тим, що здійснивши страхувальнику виплату страхового відшкодування, страховик в межах фактичних затрат отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику, якою є відповідач, оскільки винна у вчиненні ДТП особа на час цієї події працювала на посаді водія ДП "НЕК "Укренерго" та використовував пошкоджений автомобіль для виконання своїх трудових обов'язків.

Справа розглядалась судами неодноразово.

24.10.2016 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Цюкало Ю.В.), залишеним без змін 18.05.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Андрієнко В.В., Власов Ю.Л., Буравльов С.І.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Гарант" 4 544,87грн. страхового відшкодування та судові витрати. Судові рішення мотивовані доведеністю позовних вимог, а також тим, що доказів перерахування відповідачем спірної суми не надано. Тому враховуючи умови договору добровільного страхування наземного транспорту та встановлені у справі факти, попередні судові інстанції дійшли висновку про підставність вимог позивача.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що 17.07.2012 між товариством з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант" (страховик) та гр. ОСОБА_5 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06-R1/01-043-02054, об'єктом якого є автомобіль "Фольксваген", державний номер НОМЕР_1, який страховик прийняв на страхування на випадок заподіяння збитків, у тому числі, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

30.11.2012 на регульованому перехресті вул. Хорольської-вул. Двінської у м. Києві, автомобіль "Фіат" державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, рухаючись по другорядній дорозі не виконав вимоги дорожнього знаку "Дати дорогу", у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем "Фольксваген" д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5, що рухався по головній дорозі.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль "Фольксваген" д.н. НОМЕР_1 було пошкоджено, та заподіяно його власнику матеріальну шкоду.

30.11.2012 до позивача із заявою про страхове відшкодування звернувся громадянин ОСОБА_5, який є страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту №06-R1/01-043-02054 від 17.07.2012. Відповідно до звітів №1305 від 12.12.2012 та №1426 від 22.01.2013 вартість матеріального збитку, завданого автомобілю "Фольксваген" д.н. НОМЕР_1 приймається рівним вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин та складає 14 333,91грн.

На підставі заяви страхувальника, страхових актів №СТ/12/0693 від 17.12.2012 та №СТ/12/0693/1 від 25.01.2013, звітів №1305 від 12.12.2012 та №1426 від 22.01.2013 ТОВ "СК "Альфа-Гарант" згідно видаткових касових ордерів здійснило виплату страхового відшкодування у загальній сумі 18 878,78грн.

Матеріали справи свідчать, що ДП "НАЕК "Укренерго" застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб унаслідок експлуатації автомобіля "Фіат" державний номер НОМЕР_2, шляхом укладення з ПАТ "СК "Енергорезерв" поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/8320128.

Із матеріалів справи видно, що розглянувши вимогу позивача від 14.03.2013 №03/225 про сплату страхового відшкодування у сумі 18 878,78грн., ПАТ "СК "Енергорезерв" здійснили виплату страхового відшкодування на користь ТОВ "Альфа-Гарант" у сумі 14 333,91грн., що відповідає загальній вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу автомобіля "Фольксваген" д.н. НОМЕР_1, яка визначена звітами оцінювача №1305 від 12.12.2012 та №1426 від 22.01.2013.

Зазначаючи, що оскільки ПАТ "СК "Енергорезерв" виконали свій обов'язок щодо сплати вартості відновлювального ремонту за вирахуванням фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу згідно полісу №АВ/8320128, різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, здійсненою ПАТ "СК "Енергорезерв" підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Аналогічні положення закріплені у ст.25 Закону України "Про страхування".

Згідно пунктів 1, 3 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Системний аналіз викладених норм права дає підстави дійти висновку, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за завдані збитки особи.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Господарськими судами встановлено, що розмір шкоди в сумі 18 878,78грн., який позивач визначив у вимозі до ПАТ "СК "Енергорезерв", та частково сплачений останньою в сумі 14 333,91грн., охоплюється лімітом відповідальності за шкоду по майну відповідно до полісу АВ/8320128 (50 000,00грн.).

Частиною 2 статті 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно пунктів 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо.

Узявши до уваги викладені положення закону, врахувавши строк експлуатації автомобіля "Фольксваген" д.н. НОМЕР_1, який на час ДТП не перевищував вказаного у Методиці строку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки коефіцієнт фізичного зносу становить нуль, обгрунтованим є розрахунок страхового відшкодування позивача, у якому фізичний знос не вираховувався.

Статтею 1194 ЦК України визначено, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 1 статті 1172 ЦК України унормовано, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Узявши до уваги, що громадянин ОСОБА_6 на час ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах, суди попередніх інстанцій на підставі викладених положень закону, встановлених у справі фактів, які свідчать про наявність загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок та вина заподіювача шкоди), дійшли висновку про підставність позовних вимог щодо сплати страхового відшкодування у межах фактичних затрат, тому правильно постановили про задоволення позову.

Щодо тверджень заявника касаційної скарги, то вони не можуть бути визнані обгрунтованими та мотивованими з урахуванням ст.43 ГПК України, оскільки позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у межах обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страховиком шкоди цим третім особам. Тим більше, що з урахуванням конкретних обставин справи, до застрахованого автомобіля, зважаючи на положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, не застосовується коефіцієнт зносу замінених складових. Тому відповідач не звільняється від відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, при ухваленні яких правильно встановлені фактичні обставини справи на основі всебічного, повного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки вони спростовуються обставинами, установленими судами обох інстанцій та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами ст.111-7 ГПК України знаходиться за межами компетенції суду касаційної інстанції. Тому з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, підстав для задоволення вимог касаційної скарги та скасування постанови й рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.17 та рішення господарського суду міста Києва від 24.10.16 у справі №910/22548/15 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЖ.О. Корнілова СуддяВ.П. Селіваненко