Рішення № 68155934, 04.08.2017, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/849/17

РІШЕННЯ

іменем України

"04" серпня 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі Заблоцькій М.М.,

за участю відповідачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказував, що 20 лютого 2006 року між ним та відповідачкою був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав останній кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, який встановив на рівні 2 400 грн., а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним - 36 % річних від розміру заборгованості та в подвоєному розмірі на прострочену заборгованість.

З січня 2013 року сторонами узгоджено єдину процентну ставку - 30 % річних від розміру заборгованості, з вересня 2014 року ставку збільшено до 34,8 % річних, з квітня 2015 року ставку збільшено до 43,2 % річних та змінено порядок (формулу) нарахування процентів.

Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є обов'язок останньої сплачувати неустойку (в остаточному варіанті - пеню в розмірі 0,24 % від суми боргу (щоденно) + 50 грн. (в разі виникнення прострочки понад місяць - +100 грн. на місяць)).

Крім цього в разі порушення позичальником взятих на себе зобов'язань банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.

Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним виконувала не належним чином в зв'язку з чим станом на 28 лютого 2017 року виникла заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 10 635,64 грн., в тому числі:

- заборгованість по кредиту - 360,92 грн.;

- заборгованість по процентам - 7 474,72 грн.;

- нарахованої пені в розмірі 2 800 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказуючи на неправильність наданих розрахунків, а також відсутність боргу в зв'язку з повним та належним виконанням нею умов кредитного договору.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представника позивача, оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей для її вирішення по суті.

Заслухавши пояснення відповідачки ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 20 лютого 2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») уклав у письмовій формі з ОСОБА_1 договір про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної карти №SAMDN22000005566845 в якому сторони узгодили всі його умови.

Договір діє з моменту його укладення до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до договору банк надав ОСОБА_1 кредит за тарифним планом кредитних карток «Універсальна» у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту в розмірі 2 000 грн., а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 3 % на місяць від розміру заборгованості (36 % річних).

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачка прийняла не прописані в договорі умови про внесення плати (процентів) в подвоєному розмірі на прострочену заборгованість.

З січня 2013 року тарифний план змінено на «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», встановлено єдину процентну ставку в розмірі 2,5 % на місяць (30 % річних).

Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником встановлено обов'язок останньої сплачувати неустойку (в остаточному варіанті - пеню в розмірі 0,24 % від суми боргу (щоденно) + 50 грн. (в разі виникнення прострочки понад місяць - +100 грн. на місяць)).

Крім цього в разі порушення позичальником взятих на себе зобов'язань, банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.

З пояснень відповідачки та матеріалів справи вбачається, що незважаючи на відсутність окремого письмового договору з вищевказаними змінами, остання прийняла ці умови, продовжувала користуватися кредитом та вносила плату, сплачувала неустойку, запропоновану банком.

Водночас з вересня 2014 року розмір процентної ставки збільшено до 2,9 % на місяць (34,8 % річних), а з квітня 2015 року - до 3,6 % на місяць (43,2 % річних). Також змінено порядок (формулу) нарахування процентів.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З матеріалів справи вбачається те, що позичальник дійсно порушила умови договору в частині вчасного повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним.

В зв'язку з цим станом на 28 лютого 2017 року виникла заборгованість по кредитному договору, зокрема заборгованість по кредиту в розмірі 360,92 грн., що підтверджується розрахунком боргу. Жодних доказів, що б спростували цю обставину (наявність та розмір заборгованості) відповідачкою надано не було.

Крім того позивачем нараховано заборгованість по процентам в розмірі 7 474,72 грн., виходячи з процентної ставки, яка неодноразово змінювалася банком: з 20 лютого 2006 року - 3 % на місяць (36 % річних), на прострочену заборгованість - 6 % на місяць (72 % річних), з 01 січня 2013 року - 2,5 % на місяць (30 % річних), з 01 вересня 2014 року - 2,9 % на місяць (34,8 % річних); з 01 квітня 2015 року - 3,6 % на місяць (43,2 % річних). Також змінювався порядок (формула) нарахування процентів.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки, дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Судом встановлено, що зміна базової процентної ставки за користування кредитними коштами відбулася в тому числі відповідно до наказів від 18 серпня 2014 року № СП-2014-6915682 (до 34,8 % річних) та від 18 лютого 2015 року № СП-2015-6552838 (до 43,2 % річних). При цьому нові тарифи із підвищеною ставкою підлягають застосуванню лише для витрат, зроблених після введення в дію нових тарифів.

Банком проігноровано вимогу суду про надання повної виписки по рахунку позичальника.

Проте згідно розрахунку боргу з вересня 2014 року жодних витрат по картрахунку позичальником здіснено не було, остання продовжувала користуватися виключно кредитними коштами, отриманими до вказаної дати.

Разом з тим позивачем не надано доказів щодо своєчасного повідомлення відповідачки про зміну розміру фіксованої процентної ставки відповідно до положень п.п. 1.1, 4.5, 5.2 договору.

За таких обставин проценти за весь період користування кредитом мали бути нараховані, виходячи з процентних ставок, що діяли до 01 вересня 2014 року та, згідно матеріалів справи, були узгоджені сторонами - з 20 лютого 2006 року року - 3 % на місяць (36 % річних), на прострочену заборгованість - 6 % на місяць (72 % річних), з 01 січня 2013 року - 2,5 % на місяць (30 % річних).

З цих же підстав не підлягав зміні порядок (формула) нарахування процентів.

При цьому суд погоджується з розрахунком заборгованості по процентам, наданим позивачем станом на 29 серпня 2014 року, оскільки іншого жодною зі сторін не доведено.

Тому перерахунку підлягає розрахунок заборгованості по процентам за період з 01 вересня 2014 року по 28 лютого 2017 року. Таким чином заборгованість по процентам станом на 28 лютого 2017 року (в межах заявлених позовних вимог) становить 284,31 грн., з яких:

10,30 грн. (нараховані проценти станом на 29 серпня 2014 року);

274,01 грн. (нараховані проценти за період з 01 вересня 2014 року по 28 лютого 2017 року, виходячи з незмінного розміру заборгованості за тілом кредиту, включаючи прострочену, за періоди, вказані позивачем у розрахунку, помноженої на процентну ставку - 30 % річних, з подальшим діленням набутих сум на 360 (п. 1.1 договору) та множенням на кількість днів, протягом якого здійснюється нарахування процентів (911 днів)).

Що стосується нарахованої неустойки, то суд виходить з того, що нарахування банком пені проводилося з порушенням умов договору, а саме не за ставками, узгодженими сторонами під час укладення договору, а за змінюваними ставками (аналогічно порядку нарахування процентів).

Крім цього згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Аналогічні правові висновки виклав й Верховний Суд України в своїх постановах, зокрема від 03 вересня 2014 року по справі №6-100цс14 та від 04 листопада 2015 року по справі №6-1120цс15 в яких зазначав, що згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

З матеріалів справи вбачається, що нарахована позивачем неустойка (пеня) є надто завищеною, перевищує загальний розмір боргу, що суперечить самій компенсаційній суті неустойки та засадам цивільного судочинства, а саме справедливості, добросовісності та розумності.

Тому суд з врахуванням цих обставин та ступеню виконання позичальником зобов'язань вважає можливим зменшити розмір пені до обґрунтованого та розумного розміру, співвідносного з розміром боргу, що повністю виконає компенсаційну функцію неустойки, а саме до 600 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню (згідно розміру задоволених вимог) понесені останнім судові витрати, а саме 187,36 грн. судового збору (1 600 грн. (сплачений судовий збір) х 11,71 % (відсоток задоволених позовних вимог)).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за договором про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної карти №SAMDN22000005566845 від 20 лютого 2006 року, що утворилася станом на 28 лютого 2017 року, а саме заборгованість по строковому та простроченому кредиту в розмірі 360 (триста шістдесят) гривень 92 копійки, заборгованість по процентам за користування кредитом - 284 (двісті вісімдесят чотири) гривні 31 копійка, неустойку (пеню) за порушення умов договору в розмірі 600 (шістсот) гривень, а всього в загальному розмірі 1 245 (одна тисяча двісті сорок п'ять) гривень 23 копійки, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), а також в повернення 187 (сто вісімдесят сім) гривень 36 копійок судового збору, перерахувавши вказану суму на цей же рахунок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В. Вуїв