Рішення № 68153464, 27.07.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8692/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі - Корнійчук А.В.

з участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФЕ ГРУП-А" до ОСОБА_3 про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних, -

в с т а н о в и в:

Тз ОВ "КОФЕ ГРУП-А" звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних . Свої вимоги обґрунтовують тим, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.06.2014р. по справі №918/1954/13, яке набрало законної сили стягнуто борг з ОСОБА_3 в сумі 158062,80 грн.- основного боргу та 25057,61 грн. пені.

03.09.2014 р. Господарським судом Рівненської області видано наказ №918/1954/13, який було подано на примусове виконання до Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції . 22 грудня 2015 року відділ ДВС Рівненського міського управління юстиції повернув TOB «КОФГ ГРУП-А» наказ Господарського суду Рівненської області від 03.09.2014р. №918/1954/13 у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_3 майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Таким чином, заборгованість за договорами в сумі 158062, 80 грн. відповідачем не погашена, а рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2014р. по справі №918/1954/13 залишається не виконаним.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індекс} інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Просили стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОФЕ ГРУП-А» три проценти річних в сумі 9561,72 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 108550,93 грн. За період з 26.06.2014р. по 30.06.2016р. та понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримав позов в межах доводів позовної заяви та просив задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 позов не визнав. Підтримав подані до суду заперечення згідно яких вважають , що у ФОП ОСОБА_3 не виникало обов'язку, щодо сплати позивачу суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних, оскільки , позивачем жодної вимоги, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, до ФОП ОСОБА_3, під час здійснення нею підприємницької діяльності не заявлялося. Доказів про наявність таких вимог матеріали справи не містять. За таких обставин, Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.06.2014 року у справі № 918/1954/13, вже було вирішено питання, щодо стягнення заборгованості яка виникла у суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_3, за господарськими договорами на які посилається позивач. У дані господарській справі, позивач не скористався своїм правом на пред'явлення вимоги передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України.

Окрім того, відповідно до ст. 121-4 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Позивачу відомо, що 05 серпня 2014 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3. Тобто, фізична особа-підприємець вибула із виконавчого провадження, однак жодних рішень, передбачених ст. 121-4 ГПК України, щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, не приймалось.

Враховуючи викладене, відповідач не може нести майнову відповідальність за майново-господарськими зобов'язаннями які не виникли у фізичної особи - підприємця до моменту припинення її діяльності.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

У даній цивільній справі, спір виник у зв'язку із тривалим, на думку позивача, невиконанням рішення господарського суду Рівненської області від 25.06.2014 року у справі № 918/1954/13, у відповідності до якого з ФОП ОСОБА_3 стягнуто суму заборгованості.

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15.

Враховуючи зазначене вище, вважають, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задовлення.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.06.2014р. по справі №918/1954/13, яке набрало законної сили, з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Кофе-Груп-А» стягнуто борг в сумі 158062,80 грн.- основного боргу та 25057,61 грн. пені.

03 вересня 2014 року Господарським судом Рівненської області видано наказ №918/1954/13, який було пред'явлено на примусове виконання до відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції. 22 грудня 2015 року відділ ДВС Рівненського міського управління юстиції повернув TOB «КОФЕ- ГРУП-А» наказ Господарського суду Рівненської області від 03.09.2014р. №918/1954/13 у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_3 майна, на яке може бути звернуто стягнення, заборгованість за договорами в сумі 158062.80 грн. відповідачем не погашена, а рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2014р. по справі №918/1954/13 залишається не виконаним.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.06.2014 року встановлено, що 22.01.2013р., 22.03.2013р. між Товариством та ФОП ОСОБА_3 укладалися договори купівлі-продажу, а отже між ними виникли зобов'язальні правовідносини.

Згідно з ч.ч. 1 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення зобов'язання є договори та інші правочини.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, вимоги ст.ст. 510, 524, 533-535, 625 ЦК України, у даному випадку має місце грошове зобов'язання, яке виникло між ТзОВ «КОФЕ-ГРУП-А» та ОСОБА_3. з приводу невиконання умов договорів купівлі-продажу в результаті чого виникла заборгованість, що визнано рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.06.2014р., на загальну суму 158 062,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги ТзОВ «КОФЕ-ГРУП-А» в частині стягнення з ОСОБА_3 . 3% річних та інфляційних втрат в розмірах: 9561,72 грн.- 3% річних та 108550,93 грн. інфляційних втрат, враховуючи, що правильність проведеного розрахунку вказаних сум відповідачем не оспорюється, порушень нормативних актів при розрахунку судом не встановлено.

Доводи представника відповідача суд до уваги не приймає, оскільки вони є безпідставними.

Таким чином підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «КОФЕ-ГРУП-А» заборгованість в загальній сумі 118 112,65 грн.

В порядку ст. 88 ЦПК понесені позивачем судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на їх користь в сумі 1803,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 82, 88, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФЕ ГРУП-А задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ТОВ "КОФЕ ГРУП-А" заборгованість в сумі 118 112 (сто вісімнадцять тисяч сто дванадцять) грн. 65 коп. та понесені судові витрати в сумі 1803 (одна тисяча вісісот три) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.В.Панас