Рішення № 68153289, 03.08.2017, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/811/16-ц

2/559/53/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Жуковської О.Ю.,

секретаря Остапчук О.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В:

позивачка ОСОБА_2 просить усунути перешкоди у користуванні майном (власністю) шляхом демонтажу відповідачами: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 туалету (надвірної вбиральні) та засипанням вигрібної ями, що прилягають до її будинку за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 28 липня 1997 року вона уклала договір купівлі-продажу, відповідно до якого придбала одноповерховий цегляний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 108,5 кв.м. та складається з двох кімнат житловою площею 20,0 кв.м., підсобних приміщень і приналежних до нього господарських будівель та споруд.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 14.10.2004, вона є власником земельної ділянки площею 0,0146 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення (використання) земельної ділянки для обслуговування жилого будинку. Впритул до стіни будинку, на відстані 30 см. розміщений надвірний туалет ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, який знаходиться в жахливому стані, що створює антисанітарні умови та робить нестерпним проживання. Це підтверджується актом перевірки дотримання санітарного законодавства від 04.04.2012 ДЗ «Рівненська обласна санепідемстанція» та повідомленням ДЗ «Рівненська обласна санепідемстанція» від 06.07.2012. Факт перебування туалету у власності відповідачів, їх вина у незаконному розміщенні туалету та відмова його демонтувати не потребує доказування, оскільки дані факти встановлені рішенням апеляційного суду Рівненської області від 21.08.2012.

Умови проживання, у яких опинилась вона та її сім»я через дії відповідачів є вкрай нестерпними та незадовільними, що позбавляє права повноцінно, належним чином та на власний розсуд користуватись власним майном, а також загрожують здоров»ю позивачки та членів її сім»ї. Вважає, що відповідачі порушують її конституційне право на вільне користування приватною власністю. У добровільному порядку усунути перешкоди у користуванні майном відповідачі відмовляються.

У судовому засіданні 06.06.2017 позивачка та її представник повністю підтримали позовні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві. Крім заявлених у позовній заяві вимог, просили стягнути з відповідачів витрати за подання оголошення у пресі про виклик відповідачів до суду.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їхній представник позовні вимоги не визнали, оскільки вважають їх безпідставними. Представник відповідачів зазначила, що всі ці обставини досліджували з 2012 року.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні показала, що проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 з1986 року. Позивачка купувала приміщення у 1997 році. Це було не житлове приміщення, а хлів і до нього примикав туалет. Позивачка це знала і знала, що туалет перенести немає куди. У неї п»ять членів сім»ї, живуть у напівпідвальному приміщенні, де провести каналізацію неможливо. Земля, по якій можна було б провести каналізацію, належить позивачці. ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку площею 0,0146 га, яка була у користванні всіх відповідачів і про це вони дізнались лише після того, як вона подала позов до суду. По даному факту триває кримінальне провадження. Туалет чистий, його постійно прибирають. Просить у позові відмовити.

Відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що у 2006 році купила частину будинку за адресою: АДРЕСА_2. Там були сарай та туалет. Потім з»ясувалось, що все приватизовано. Туалет перенести неможливо, навколо будинки. Можна перенести за 1,5 м від будинку, але там провулок, ніхто дозволу не дає. Хотіли провести каналізацію, але не можуть оформити документи на землю. Коли ОСОБА_2 купувала нежитлове приміщення, то туалет там уже був і вона про це знала. Вона забрала кусок землі і вийшло так, що немає кудою прокласти каналізаційну трубу. Туалет чистий, пофарбований, як мавзолей. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши докази, суд прийшов до наступного.

Відповідно до положень ст.11 та ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 28 липня 1997 року ОСОБА_2 купила в ОСОБА_9 належний їй на праві приватної власності одноповерховий цегляний житловий будинок по АДРЕСА_1 який розташований на земельній ділянці площею 108, 5 кв.м (а.с. 4).

Згідно державного акту НОМЕР_1 від 14.10.2004 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0146 га, яка розташована по АДРЕСА_1, на підставі рішення Дубенської міської ради від 29 листопада 2002 року № 234. Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування жилого будинку (а.с. 9).

Актом перевірки дотримання санітарного законодавства від 04.04.2012 ДЗ «Рівненська обласна санепідемстанція» встановлено, що впритул до стіни житлового будинку ОСОБА_2 знаходиться надвірна вбиральня з вигрібом, яка перебуває у власності ОСОБА_10, що не відповідає вимогам ДБН 360-92. Про це зазначено в повідомленні ДЗ «Рівненська обласна санепідемстанція» від 06.07.2012 (а.с. 13, 14).

Зазначені обставини досліджувались та викладені у рішенні Апеляційного суду Рівненської області від 21.08.2012, відповідно до якого скасовано рішення Дубенського міськрайонного суду від 20.06.2012 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, третя особа Дубенська міська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, позов задоволено і зобов»язано відповідачів перенести надвірний туалет на відстань 15 м від будинку ОСОБА_2 Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2013, відстрочено виконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 21.08.2012 до визначення місця перенесення надвірного туалету на відстань 15 м. від будинку ОСОБА_2 (а.с. 30-33).

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 04.09.2012, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 03.07.2013, відмовлено у позовних вимогах ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до Дубенської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку (справа № 1705/2376/2012).

Як свідчить повідомлення Дубенського відділу поліції НП ГУНП України в Рівненській області № 10265/208/10-2016 від 05.09.2016, у провадженні СВ Дубенського відділу поліції ГУНП перебувають матеріали досудового розслідування за заявою ОСОБА_3 від 13.12.2012 за фактом незаконного заволодіння частиною спільного подвір»я будинків АДРЕСА_3, проводиться досудове розслідування (а.с. 89).

У повідомленні Дубенської міської ради №07/02-2338 від 05.07.2016 зазначено, що спеціалістами управління архітектури, будівництва та земельних питань з вивчення ситуації на місцевості розглянуто звернення щодо визначення місця для перенесення надвірної вбиральні на відстань 15 м від житлового будинку АДРЕСА_1 За результатами розгляду встановлено, що, враховуючи значне обмеження земельної ділянки площею 274,3 кв. м., яка є у спільному користуванні, будь-яке запропоноване місце не буде відповідати державним санітарним нормам і правилам (а.с. 46).

Згідно договорів купівлі-продажу від 14.08.1986 та від 10.11.1987 ОСОБА_3 купила 2/9 та 1/9 частини одноповерхового, дерев"яного жилого будинку на АДРЕСА_1 розташованого на земельній ділянці розміром 274 кв. м., з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами (два сарії, убиральня) (а.с. 156-159).

За приписами ЦПК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав (ст. 3 ч. 1, ст. 15 ч. 1); цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору і зобов'язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування пред'явлених вимог лежить на позивачеві і таке не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст.10, 11, 57-61); про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 212-215).

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як зазначає позивачка ОСОБА_2, будучи власником земельної ділянки площею 0, 0146 га, вона не має можливості повноцінно, належним чином та на власний розсуд користуватись власним майном, оскільки, на земельній ділянці, в безпосередній близькості від її будинку знаходиться туалет відповідачів, який перебуває в незадовільному санітарному стані, а також його розташування суперечить санітарним нормам. Вирішити питання у добровільному порядку відповідачі не бажають і своїми протиправними діями (бездіяльністю) порушують її право на вільне користування приватною власністю.

Відповідачі зазначають, що будинок в якому проживає позивачка, який вона придбала в ОСОБА_9, раніше не був жилим і з дозволу міської ради, переведений в жилий. У подальшому позивачка набула права власності на земельну ділянку площею 0,0146 га по АДРЕСА_1, на підставі рішення Дубенської міської ради, при чому, межі земельної ділянки пройшли по сараях відповідачів. Оскільки сараї та туалет збудовані в 60-х роках, ніяких перешкод позивачці вони не чинять. Позивачка знала про туалет, коли купувала будинок, і знала, що перенести його не має можливості.

З огляду на вищенаведене, рішення про демонтаж відповідачами туалету не може бути реально виконаним, оскільки відсутня можливість перенести туалет у будь-яке інше місце, що сторонами і не оспорюється. Окрім того, при демонтажі вбиральні, відповідачі будуть позбавлені можливості користуватись туалетом, та змушені будуть проживати у житловому приміщенні, яке не буде відповідати санітарно-технічним і будівельним нормам.

Крім того, що рішення суду має бути законним і обґрунтованим, воно має бути справедливим і можливим для виконання.

Виходячи із об»єктивних обставин справи, виконуючи завдання цивільного судочинства, визначені ст.1 ЦПК України, дотримуючись конституційного положення, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов»язком держави, суд вважає, що підстав для задоволення позову немає, оскільки, відповідачі не здійснювали дій які стали порушувати права позивачки як власника житла та земельної ділянки.

Крім того, між правом позивачки вільно користуватись земельною ділянкою, яку вона придбала разом із туалетом, і особистими немайновими правами численних відповідачів та членів їх сімей, має бути дотриманий баланс. Так, суд вважає неспіврозмірним позбавлення людей права відправляти природні потреби заради того, щоб туалет під будинком не заважав позивачці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 158, 213, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд з моменту його проголошення (отримання копії стороною, яка не була присутня під час його проголошення).

Суддя: