Рішення № 68151321, 04.08.2017, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/1961/17

Провадження 2/279/1385/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2017 р. Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Снігір В.М., за участі секретаря Каленської І.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м.Коростені Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування", третьої особи - Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов`язання видати довідку, -

встановив:

30.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області із вищевказаним позовом та просить суд зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Коростенський завод хімічного машинобудування" видати довідку відповідно до постанови КМУ № 1210 від 23.11.2011 "Про порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з врахуванням постанови ЦК УПРС від 07.05.1986 № 524-156, постанови РМ УРСР від 10.06.1986 № 207-7, постанови Держкомпраці СРСР № 95/4-132 від 22.04.1982 та розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 64.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Працював на Коростенському заводі ім.50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, правонаступником якого є ПАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування" і був відряджений до зони відчуження м. Чорнобиль, де безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків зазначеної катастрофи з 06.01.1987 по 25.01.1987.

Позивач ОСОБА_1 просив задоволити позов, а справу розглянути за його відсутності, про що подав до суду заяву.

Представник відповідача - ПАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування" заперечив щодо завдоолення судом позову подав до суду .

Представник третьої особи - Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України не заперечив щодо задоволення судом позову, розгляд справи просив провести без його участі, про що подав до суду заяву.

За таких обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється .

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, є інвалідом ІІ групи. Інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

ОСОБА_1 працював на Коростенському заводі ім.50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, правонаступником якого є ПАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування" і був відряджений до зони відчуження м. Чорнобиль, де безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків зазначеної катастрофи з 06.01.1987 по 25.01.1987.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 був безпосередньо зайнятий у роботах, передбачених постановами КПРС, РМ СРСР і ВЦСПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378 і постановою РМ СРСР і ВЦСПС від 05 червня 1986 року № 665-195.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення встановлено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 (порядок виплати премії визначено Розпорядженням РМ СРСР №1512-р від 24.06.1986 року) запроваджувалась одноразова премія за рахунок коштів, що виділялись Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР і розпорядження Міненерго СРСР для заохочення працівників підприємств, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Розмір премії, що виплачувалась одному працівнику, не повинен був перевищувати 400 крб.

Статтею 3 Закону України «Про правонаступництво України» передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України.

У пункті 6 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 року, встановлено, що в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 1 червня 1986 року №207-7 (не більш як 400 крб. на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.

Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.1992 р. № 09-3751, якщо підприємством була невірно нарахована заробітна плата за роботу в зоні відчуження, то підприємство на підставі первинних документів має провести перерахунок заробітної плати згідно із законодавством, розраховану таким чином заробітну плату не індексують і не виплачують, а лише враховують при обчисленні пенсії.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

З наведених положень вбачається, що невидача запитуваної довідки породжує у позивача невизначеність щодо можливості в подальшому реалізувати право отримання належного йому розміру пенсійного забезпечення. Підставою для відмови у видачі вказаної довідки, з боку відповідача, не може слугувати відсутність необхідних первинних документів щодо оплати праці позивача у період його перебування у зоні відчуження, так як вини в тому позивача не має.

Статтею 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що видача довідок про період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами.

Так, Міністерство праці та соціальної політики України в своєму листі від 06 березня 2012 року № 544/20/132-12 надало роз'яснення, а саме: «...Відомості про встановлення умов і розмірів оплати праці та умов їхнього запровадження по конкретних особах можуть мати, а отже й надавати виключно підприємства, установи, організації (далі - підприємства), де працювали ці особи, або їхні правонаступники.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1 й 12 Закону України «Про оплату праці» право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат.

Суд вважає, що прийняте відповідачем рішення про відмову видачі ОСОБА_1 довідки встановленого зразка за роботу в зоні відчуження неправомірне, направлене на звуження його права на соціальний захист, а підстави, на яких приймалось рішення відповідачем,- необґрунтовані.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).

Так, відповідно до підпункту 3 п.1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7 (порядок виплати премії визначено Розпорядженням РМ СРСР від 24 червня 1986 року № 1512-р) затверджувалась одноразова премія за рахунок коштів, що виділялись Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР і розпорядження Міненерго СРСР для заохочення працівників підприємств, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Розмір премії, що виплачувалась одному працівнику, не повинен був перевищувати 400 крб., яка враховується при призначенні пенсії.

Пунктом 6 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок ЧК, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 встановлено, що в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 (не більш як 400 крб. на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Рада Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року N 207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року N 665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Рада СРСР, Рада Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС» передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100% тарифної ставки (посадового окладу).

Виходячи з пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Рада СРСР, Рада Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07 травня 1986 року, пунктів 1,4 постанови Рада Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05 червня 1986 року, пункту 1 постанови Рада Міністрів УРСР і Української республіканської Рада професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадиться з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці, підвищеної у два рази.

Суд вважає, що видача довідок про період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами. Це прямо передбачено ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно наказу Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 N 644 якщо особа відпрацювала в зоні відчуження менше календарного місяця і пенсію призначають із заробітку, отриманого за фактично відпрацьований час у зоні відчуження, то слід видавати довідку встановленого зразка.

Отже, обовязок щодо видачі довідок про заробітну плату особам, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС лежить на підприємстві, установі, організації з яким особа перебувала у трудових відносинах під час виконання таких робіт.

Факт перебування позивача ОСОБА_1 у трудових стосунках з 06.01.1987 по 25.01. 1987 підприємством, яким на час розгляду справи в суді є ПрАТ «Коростенський зафод хімічного машинобудування» є беззаперечним і таким, що підтверджується дослідженими письмовими матеріалами справи.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Згідно ст. ст. 10, 60 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихст. 61 цього Кодексу (підстави звільнення від доказування).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак, такими, що підлягають задоволенню .

З відповідача підлягає стягненню судовий збір на підставі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" на користь держави.

Керуючись ст.ст..1,3,10,11,15,57,60,64,88,209,212-215,218, ЦПК України; ст.ст..15,16, ЦК України, Законом України « Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», суд

вирішив:

Позов задоволити .

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Коростенський завод хімічного машинобудування" видати ОСОБА_1 довідку встановленого зразка відповідно до постанови КМУ № 1210 від 23.11.2011 "Про порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням постанови ЦК УПРС від 07.05.1986 № 524-156, постанови РМ УРСР від 10.06.1986 № 207-7, постанови Держкомпраці СРСР № 95/4-132 від 22.04.1982 та розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 64.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" на користь держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.( Отримувач коштів Коростенське УДКСУ, Код отримувача ( код за ЄДРПОУ 37909251), Банк отримувача ГУДКСУ у Житомирській області,Код банку отримувача 811039, Рахунок отримувача 31215206700006, Код класифікації доходів бюджету 22030101).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.М. Снігір