Ухвала суду № 68150395, 02.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" серпня 2017 р. м. Київ К/800/20989/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Калашнікової О.В., Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова В.В. (далі - Уповноважена особа Фонду; АТ «Дельта Банк», Банк відповідно) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 27 лютого 2015 року № 007-03665-270215, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності правочину, яке оформлено наказом від 16 вересня 2015 року № 813;

скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 27 лютого 2015 року № 007-03665-270215, укладеного між ОСОБА_1 і АТ «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності правочину, яке оформлено наказом від 16 вересня 2015 року № 813;

визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо невключення інформації про ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників (Переліку вкладників), які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору № 007-03665-270215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США на суму 6000,00 доларів США, укладеного між ОСОБА_1 і АТ «Дельта Банк»;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників (Переліку вкладників), які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у тому числі шляхом подання інформації до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зміни до Загального реєстру вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з метою забезпечення виплати позивачу коштів за договором від 27 лютого 2015 року № 007-03665-270215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США на суму 6000,00 доларів CШA, що було укладено між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк».

зобов'язати Фонд включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників (Переліку вкладників) публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на підставі договору від 27 лютого 2015 року № 007-03665-270215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США на суму 6 000,00 доларів США, що було укладено між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржений наказ Уповноваженої особи Фонду за № 813 від 16 вересня 2015 року в частині визнання нікчемним її договору банківського вкладу з Банком є неправомірним, внаслідок чого її як вкладника Банку безпідставно позбавлено можливості отримання гарантованої суми відшкодування за своїм вкладом рахунок коштів Фонду.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 21 січня 2016 року позовні вимоги задовольнив.

Визнав протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 27 лютого 2015 року № 007-03665-270215, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності правочину, яке оформлено наказом від 16 вересня 2015 року № 813.

Скасував рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 27 лютого 2015 року № 007-03665-270215, укладеного між ОСОБА_1 АТ «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності правочину, яке оформлено наказом від 16 вересня 2015 року № 813.

Визнав протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо не включення інформації про ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників (Переліку вкладників), які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору № 007-03665-270215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США на суму 148920 грн. (екв. 6000,00 доларів США), що було укладено між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк».

Зобов'язав Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників (Переліку вкладників), які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у тому числі шляхом подання інформації до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зміни до Загального реєстру вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з метою забезпечення виплати ОСОБА_1 коштів за договором від 27 лютого 2015 року № 007-03665-270215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США на суму 148920 грн. (екв. 6000,00 доларів CШA), що було укладено між ОСОБА_1 і АТ «Дельта Банк».

Зобов'язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників (Переліку вкладників) публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору від 27 лютого 2015 року № 007-03665-270215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США на суму 148920 грн. (екв. 6000,00 доларів США), що було укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк».

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 червня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції і прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його постанову і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У своїх письмових запереченнях Уповноважена особа Фонду зазначив про те, що оскаржене судове рішення є законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

У справі встановлено, що 27 лютого 2015 року АТ «Дельта Банк» і ОСОБА_1 уклали договір № 007-03665-270215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США (далі - Договір банківського вкладу від 27 лютого 2015 року), за пунктами 1.6, 1.7, 1.8. якого Банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1. Додаткові внески коштів до суми вкладу не допускаються. Зарахування вкладу на рахунок позивача здійснюється з його власного відкритого у Банку поточного або вкладного (депозитного) рахунку, або готівкою через касу Банку вдень укладання сторонами Договору.

Того ж дня сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору банківського вкладу від 27 лютого 2015 року, відповідно до пункту 1 якої сторони досягли згоди щоб викласти пункт 1.8 Договору банківського вкладу від 27 лютого 2015 року в новій редакції, за якою зарахування вкладу на рахунок позивача може бути здійснено шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента.

Виключно для цілей цього договору сторони також домовилися, що умови пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» (затверджених рішенням Ради Директорів Банку 20 березня 2013 року (зі змінами і доповненнями, затвердженими 14 січня 2015 року) до відносин, що виникають на підставі цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.

27 лютого 2015 року на рахунок позивача № НОМЕР_1 (відкритий за Договором банківського вкладу від 27 лютого 2015 року) надійшли кошти в сумі 6000,00 дол. США. Кошти зараховано на вкладний рахунок позивача від іншої особи - ОСОБА_4 (клієнт Банку) на підставі платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 27 лютого 2015 року № 46570098.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 2 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 3 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.

На підставі наказу Уповноваженої особи Фонду від 29 травня 2015 року № 408 утворено Комісію з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», завданням якої було провести перевірку правочинів (договорів) неплатоспроможного Банку за вкладними операціями, які є нікчемними відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки виконаної роботи обговорено на засіданні Комісії, про що складено протокол від 15 вересня 2015 року, затверджений Уповноваженою особою Фонду.

За цим протоколом Комісія вирішила, серед іншого, затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Перелік таких правочинів (договорів) наведено в Додатку №1 (відповідно до виписки з Додатку №1 в цьому переліку є Договір банківського вкладу (депозиту) від 27 лютого 2015 року).

Відповідно до цього ж протоколу Уповноваженій особі Фонду, з-поміж іншого, запропоновано видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні (депозитні) рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно з пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та щодо застосування наслідків такої нікчемності.

За наказом Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. від 16 вересня 2015 року № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» до договорів банківського вкладу (депозиту), які визнано нікчемними на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а з-поміж них - Договір банківського вкладу від 27 лютого 2015 року, передбачено застосування наслідків нікчемності, які полягали у необхідності здійснення банківських проводок по поверненню коштів з депозитних рахунків, відкритих відповідно до таких договорів, на рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на ці вкладні рахунки. Перерахування коштів відповідно до цього наказу має здійснюватися в автоматизованому порядку, після чого особам, договори банку з якими визнано нікчемними, необхідно було направити повідомлення про нікчемність правочину відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

2 жовтня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову за № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Дельта Банк». На підставі цієї постанови виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 181 від 2 жовтня 2015 року «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якої Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова В.В. (на два роки з 5 жовтня 2015 року по 4 жовтня 2017 року включно), якому делеговано всі повноваження ліквідатора банку.

З прийняттям цього рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплату вкладникам їхніх вкладів в межах гарантованої суми відшкодування.

Позаяк Договір банківського вкладу від 27 лютого 2015 року за рішенням Уповноваженої особи Фонду визнано нікчемним, ОСОБА_1 не включена до переліку вкладників Банку, які мають право на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, у зв'язку з чим вона й звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач як вкладник Банку має право на відшкодування свого вкладу за рахунок коштів Фонду. На думку суду, рішення Уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності Договору банківського вкладу від 27 лютого 2015 року ґрунтується на неправильному застосуванні норм закону, оскільки за встановлених обставин висновок відповідача про укладення договору з порушенням вимог законодавства і внутрішніх документів Банку, а також про надання переваг окремому кредитору є безпідставним.

Суд апеляційної інстанції, натомість вважає, що Уповноважена особа Фонду правомірно визнав Договір банківського вкладу від 27 лютого 2015 року нікчемним з підстав, встановлених пунктом 7 частини третьої Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на тому, що внаслідок укладення цього правочину ОСОБА_4 (згодом як кредитор Банку) отримала необґрунтовану перевагу перед іншими кредиторами щодо задоволення своїх кредиторських вимог в цьому Банку. Така «перевага» стала можливою завдяки укладенню Договору банківського вкладу від 27 лютого 2015 року у спосіб, що суперечить внутрішнім документам Банку та вимогам законодавства у цій сфері правовідносин.

При прийнятті цієї ухвали колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з такого.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI; тут в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних відносин).

За частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 26 Закону № 4452-VI у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті здійснюється в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день початку ліквідації банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Стосовно порядку визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то відповідно до частини першої статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

За частиною другою цієї статті Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; <…> 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

За частиною першою статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Пунктом другим частини першої статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що під виведенням неплатоспроможного банку з ринку слід розуміти заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону.

За частиною першою статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Частинами третьою-п'ятою цієї статті передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує один місяць. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 3-5 частини другої статті 39 цього Закону, тимчасова адміністрація може бути продовжена на строк до одного місяця. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 1 і 2 частини другої статті 39 цього Закону, строк тимчасової адміністрації може бути продовжений на п'ять днів з припиненням не пізніше дня отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Щодо наслідків запровадження тимчасової адміністрації, то відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; <…> 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; <…> 11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

За частиною четвертою статті 37 Закону № 4452-VI на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: <…> 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; <…>.

Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: <…> 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; <…>.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 44 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

За частиною другою статті 49 Закону № 4452-VI протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; <…> 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 49 Закону № 4452-VI реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини восьмої статті 49 Закону № 4452-VI вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

У пункті 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

З огляду на вищенаведене констатуємо, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (з урахуванням положень частини другої статті 26 Закону № 4452-VI). Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Вкладником, згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Отже, передбачені Законом № 4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського вкладу.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 Цивільного кодексу України).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (стаття 1058 Цивільного кодексу України).

На рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу (стаття 1062 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.6 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Для вкладників - фізичних осіб банк зобов'язаний установлювати однакові типові умови договору банківського вкладу (депозиту) відповідного виду, крім випадків, передбачених законодавством України.

За змістом пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 10.1 Інструкції якщо фізична особа не має рахунків у цьому банку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку: фізична особа має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу <…> між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок; на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).

Судячи зі змісту наведених вище положень Інструкції при відкритті вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи (вкладника) кошти на нього зараховуються від особи, яка укладає договір (у будь-який спосіб: готівкою через касу банку або шляхом безготівкового перерахунку). Заборону на зарахування на вкладний (депозитний) рахунок коштів від третіх осіб (не сторін за договором) передбачено також пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Дельта Банк», затверджених Радою Директорів АТ «Дельта Банк» 20 березня 2013 року (з наступними змінами).

У цій справі, встановлено, що Банк укладав з ОСОБА_1 Договір банківського вкладу (депозиту) від 27 лютого 2015 року, відтак умови такого договору (який в розумінні статті 633 Цивільного кодексу України є публічним) не можуть суперечити вимогам законодавства і внутрішнім документам Банку. Поряд з тим встановлено, що позивача не включено до Переліку вкладників Банку у зв'язку з визнанням цього Договору нікчемним на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

За змістом пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI підставою нікчемності правочину є, зокрема, те, що його укладення має на меті надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до пункту 5-4 статті 2 Закону № 4452-VI кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів до банку визначено у статті 52 Закону № 4452-VI. Зокрема за змістом частини першої цієї статті кредиторами четвертої черги, вимоги яких підлягають задоволенню за рахунок коштів, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, є вкладники - фізичні особи (у тому числі фізичні особи - підприємці), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Беручи до уваги зміст положень пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI для визнання правочину нікчемним, відтак і для вирішення питання про правомірність оскарженого рішення відповідача, необхідно, поряд зі встановленням й надання правової оцінки факту перерахування коштів на банківський депозитний рахунок вкладника, також з'ясувати те, до чого призвело вчинення такого правочину (укладення договору) з огляду як на обставини, за яких (чи під час яких) такий правочин вчинено, так на і на учасників цих правовідносин.

У справі встановлено, що позивач укладала з Банком Договір банківського вкладу від 27 лютого 2015 року від свого імені (про третіх осіб у ньому не йдеться). За умовами Договору банківського вкладу від 27 лютого 2015 року зарахування вкладу на рахунок вкладника є необхідною умовою, з якою пов'язується факт укладення цього договору. Суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на необхідність дотримання послідовності тих дій, яку встановлено Інструкцією при відкритті рахунку, позаяк за правилами пункту 10.1 цієї Інструкції позивач мала б самостійно внести свій вклад на відкритий їй рахунок. Також є підстави погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи коштів від третьої особи (не вкладника за Договором банківського вкладу від 27 лютого 2015 року) прямо суперечить положенням пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Дельта Банк», затверджених Радою Директорів 20 березня 2013 року. Банк як публічна установа, яка надає свої послуги невизначеному колу осіб, зобов'язаний здійснювати свою діяльність у відповідності з вимогами законодавства та на однакових (заздалегідь встановлених) для усіх правилах обслуговування. За цими правилами мали б діяти як сам банк, так і його клієнти, які, укладаючи певний правочин з банком, тим самим погоджуються з умовами надання банківських послуг, а також умовами договору банківського вкладу, які пропонує банк своїм клієнтам. Відступлення від правил, встановлених внутрішніми документами банку, за відсутності для цього підстав, може за певних обставин свідчити про непередбачені/необґрунтовані переваги для окремого клієнта.

У справі встановлено, що кошти на вкладний (депозитний) рахунок позивача, відкриття якого обумовлено Договором банківського вкладу від 27 лютого 2015 року, надійшли від іншого клієнта АТ «Дельта Банк», який (у зв'язку з визнанням Банку неплатоспроможним) потім став кредитором цього ж Банку.

Одним із аргументів відповідача, якими він обґрунтовує правомірність своїх дій та рішення, є те, що внаслідок укладення Договору банківського вкладу від 27 лютого 2015 року і додаткової угоди до нього ОСОБА_4 як один із кредиторів АТ «Дельта Банк» отримала можливість збільшити суму відшкодування за своїм вкладом у цьому Банку. Як висновується з пояснень відповідача, сума коштів, яку зараховано на депозитний рахунок позивача (відкритий позивачу за Договором банківського вкладу від 27 лютого 2015 року) надійшла від ОСОБА_4 з її банківського рахунку, раніше відкритому в цьому Банку (третя особа, яка не є стороною за Договором банківського вкладу від 27 лютого 2015 року). З початком процедури ліквідації Банку ОСОБА_4, отримавши статус кредитора, набуває право на задоволення заявлених нею кредиторських вимог (за своїми вкладами в Банку на ту суму, яка перевищує розмір гарантованої суми відшкодування).

Відповідач стверджує, що загальна сума кредиторських вимог зазначеного вкладника зменшилась у зв'язку з перерахуванням частини належних їй коштів на рахунок позивача. Тобто кошти, які опинились на депозитному рахунку позивача були частиною кредиторської заборгованості Банку перед ОСОБА_4 Внаслідок зарахування частини цих коштів позивачу загальна сума вкладу(-ів) ОСОБА_4 зменшилась, а частка її кредиторської заборгованості стала «вкладом», відшкодування якого має здійснюватися за рахунок коштів Фонду (а не за рахунок ліквідної маси Банку). У цьому, на думку відповідача, і полягає отримання кредитором не передбачених законодавством переваг у задоволенні своїх вимог, що в підсумку й слугувало підставою для визнання Договору банківського вкладу від 27 лютого 2015 року нікчемним і прийняття оскарженого наказу № 813 від 16 вересня 2015 року щодо застосування наслідків нікчемності.

У справі, що розглядається, суди не з'ясовували, чи дійсно у ОСОБА_4 (третьої особи, від якої на рахунок позивачки надійшли кошти на вкладний рахунок) був вклад (вклади) в АТ «Дельта Банк» і яка загальна сума коштів обліковується за цією особою; чи має ОСОБА_4 право на гарантовану суму відшкодування як вкладник Банку і чи зверталася вона до Уповноваженої особи Фонду з кредиторськими вимогами і на яку суму (зокрема чи 6000 дол. США, які за наказом відповідача, як він стверджує, повернено на її особовий рахунок у зв'язку з нікчемністю правочину) зараховано до загальної суми її кредиторських вимог до Банку; чи акцептовано вимоги ОСОБА_4 як кредитора і на яку суму (з огляду на доводи відповідача про те, що одна і та ж сума вкладу (внаслідок укладення Договору від 27 лютого 2015 року) могла підлягати подвійному відшкодуванню).

На думку колегії суддів, для повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи та вирішення питання про обґрунтованість позовних вимог необхідно також з'ясувати обставини, про які зазначено вище.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій не встановили всіх фактичних обставин, що мають значення для вирішення цього спору, а суд касаційної інстанції у межах своїх повноважень не може з'ясовувати нові обставини та досліджувати докази.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення суду, про перегляд якого подано касаційну скаргу, підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись статями 159, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Калашнікова

Л.Л. Мороз