Постанова № 68150244, 01.08.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 р. Справа № 820/3098/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «АВТРАМАТ» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «АВТРАМАТ» до Київської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

03 червня 2016 року позивач публічне акціонерне товариство «АВТРАМАТ» (далі - ПАТ «АВТРАМАТ», підприємство) звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (нині Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, далі - Київська ОДПІ, контролюючий орган) від 06 листопада 2015 року, що прийняті на підставі акту перевірки № 381/20-34-22-02-05/00236027 від 14 вересня 2015 року:

№ 0000802201, яким підприємству за встановлені порушення п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України (далі - ПК України, в редакції що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2014 року у розмірі 10.355.287 грн.;

№ 0000792201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4.402.178 грн.

Позивач зазначав про хибність висновків контролюючого органу, викладених в Акті перевірки підприємства від 14 вересня 2015 року № 381/20-34-22-02-05/00236027 про порушення норм ПК України під час здійснення господарської діяльності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року в задоволені адміністративного позову ПАТ «АВТРАМАТ» відмовлено.

Судове рішення вмотивовано обґрунтованістю висновків контролюючого органу, викладених в Акті перевірки підприємства-позивача від 14 вересня 2015 року № 381/20-34-22-02-05/00236027 (далі - Акт перевірки) стосовно порушень ПАТ «АВТРАМАТ»: п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України, - завищення показника витрат в загальній сумі 10.355.287 грн, у тому числі за 2014 рік на суму 10.355.287 грн, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2014 рік на цю суму; п. 188.1 ст. 188, п. 189.9 ст. 189 ПК України, - заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з жовтня 2014 року по травень (включно) 2015 року у загальній сумі 4.402.178 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ПАТ «АВТРАМАТ», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, фактично на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та прийняте нове - про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Скаржник вказує на те, що висновок суду про ненадання підприємством під час проведення його перевірки контролюючим органом документів первинного обліку, які посвідчують правильність формування у період, що був охоплений перевіркою, обсягу витрат та зобов'язань з податку на додану вартість не ґрунтується на доказах, що були надані суду в процесі розгляду справи.

Скаржник зазначає про відсутність підстав для висновку про продаж підприємством нежитлового приміщення літ. «Б2-3» нижче балансової вартості, оскільки такий висновок суперечить інформації щодо балансової вартості цього приміщення та даним про вартість угоди - договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. Також про те, що підприємство не надавало до суду бухгалтерських рахунків 103, 131, 286 за 2014 рік, так як ці рахунки були вилучені під час обшуку ПАТ «АВТРАМАТ» та надані суду представником відповідача в скороченому вигляді, який не відображає визначення підприємством балансової вартості нежитлових будівель після проведеної незалежної оцінки суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2

Судом не враховано, що оцінка нежитлових приміщень, які були продані підприємством 1 травня 2015 року, первинно проведена суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 19 листопада 2014 року, про що останнім були складені Звіти про оцінку майна: 28 грудня 2014 року, 29 грудня 2014 року, 26 грудня 2014 року, 06 січня 2015 року, 25 грудня 2014 року, 19 грудня 2014 року.

Судом також не надана оцінка тій обставині, що наступні Звіти про оцінку майна були зроблені суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 безпосередньо перед продажем нежитлових приміщень та тільки підтвердили суду, що ці приміщення продаються за ціною не нижче балансової вартості за даними бухгалтерського обліку, що склався станом на початок звітного (податкового) періоду. Зазначені звіти були зроблені у зв'язку з різким знеціненням гривні по відношенню до долару США на початку 2015 року.

Також скаржник зазначає, що судом не враховані приписи п. 189.10 ст. 189 ПК України, а також ті обставини, що ліквідація основних засобів, перелічених в додатку 5 до Акті перевірки, підтверджена актами списання, які були надані при проведенні перевірки та до суду.

Скаржник піддає критиці пояснення, допитаного судом у якості свідка ОСОБА_1, стверджуючи про те, що акти уцінки надавалися під час проведення перевірки разом з актами списання. Також зазначає, що свідок ОСОБА_3 ніколи офіційно не працював на підприємстві.

Скаржник зазначає, що посилання суду на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, підписи яких наявні в актах переоцінки, стосовно того, що акти огляду основних засобів перед їх переоцінкою не складалися, посвідчують, що саме акти переоцінки та акти списання відображають огляд основних засобів, а складання окремих та додаткових актів огляду чинним законодавством не передбачено.

Також скаржник вказує, що в додатку 5 до Акту перевірки перелічена частина актів списання ТМЦ, а не основних засобів, що взагалі виключає можливість порушення підприємством положень п. 189.9 ст. 189 ПК України, оскільки ТМЦ не являються основними засобами.

Скаржник вважає, що судом не враховане, що під час проведення перевірки та в судовому засіданні були надані копії первинних документів, що підтверджують валові витрати підприємства у розмірі 7.299.641,98 грн., які складаються з від'ємного значення по операційним курсовим різницям, у зв'язку з переоцінкою заборгованості по кредитному договору № 4547/К-840 від 26 жовтня 2012 року з ПАТ «Радикал БАНК» та операційним курсовим різницям, які виникли у зв'язку з купівлею валюти та копії первинних документів, що підтверджують 3020030,02 грн. витрат по списаним основним засобам у відповідності до п. 144.2 ст. 144 ПК України.

Судом також не враховане, що сума витрат у розмірі 10.319.672 грн. відображена в декларації на прибуток за 2014 рік в рядку 06.4 «Інші витрати операційної діяльності та інші операційні витрати», що не заперечуються відповідачем в Акті перевірки. Помилка містилась не в самій декларації з податку на прибуток та не в загальній сумі інших витрат додатка ІВ, а в розшифровці додатку ІВ до декларації з податку на прибуток підприємства.

Первинними документами підприємства підтверджується сума інших витрат у розмірі 10.319.672 грн. (рядок 06.4.12 від'ємне значення курсових різниць згідно з п. 153.1 ст. 153 ПК України та витрат у розмірі 3.020.030 грн. (рядок 06.4.18 витрати, визначені відповідно до ст. 146 ПК України, що підтверджується банківськими виписками, обороно-сальдовими відомостями по рахункам 612 та 502, актами уцінки та актами списання основних засобів.

Помилка в розшифровці інших витрат була виправлена в додатку ІВ, без виправлення загальної суми інших витрат, який був наданий до канцелярії податкового органу за № 1600024844 від 21 квітня 2016 року. Разом з тим, підприємством отримано повідомлення контролюючого органу від 25 квітня 2016 року про відмову в прийнятті уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік, у зв'язку з необхідністю подання податкової декларації з податку на прибуток за новою формою.

Скаржник також зазначає, що висновок суду про необхідність оподаткування операцій підприємства, проведених в січні, лютого, березні 2015 року по постачанню брухту чорних і кольорових металів в загальному порядку з нарахуванням ПДВ за ставкою 20%, суперечить правовій позиції Верховного Суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом установлено, що фахівцями контролюючого органу у період серпня, вересня 2015 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «АВТРАМАТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 липня 2015року, за результатом проведення якої 14 вересня 2015 року складений акт перевірки №381/20-34-22-02-05/00236027.

Перевіркою встановлено завищення підприємством показника у рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 35.615 грн. Згідно актів списання паливно-мастильних матеріалів ПАТ «АВТРАМАТ» використав у своїй діяльності палива у кількості 4.433,67 л. При перевірці первинних документів підприємством не доведено економічну обґрунтованість операцій, що пов'язані з використанням ПММ. Надані до перевірки первинні документи, а саме: акти списання палива, не містять конкретного переліки використаного палива (вказано тальки кількість та вартість). В актах відсутні дані щодо обсягу та змісту господарських операцій. До перевірки не надано документів, які б посвідчували необхідність використання ПММ, реально потрібний обсяг використання та мету його використання.

Підприємству під час проведення перевірки надався запит від 31 серпня 2015 року № 2888/10/20-34-22-02-13 стосовно надання документів, що свідчать про придбання списання ПММ. Відповідь на запит на момент закінчення перевірки не надійшла.

Перевіркою відображення показників у рядку 0.64 Декларації «Інші витрати» за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року встановлений факт заниження підприємством цього показника на суму 10.319.672 грн.

Ліквідатору ПАТ «АВТРАМАТ» вручені запити від 03 вересня 2015 року № 3005/10/20-34-22-02-13 та від 04 вересня 2015 року № 3119/10/20-34-22-02-13 про надання пояснень та їх документального підтвердження формування підприємством показників рядку 06.4 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік № 9081506362, а також відповідно рядків 60.4011 та 06.4.43 додатку ІВ («Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати») до рядка 06.4 податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Відповідь на запити на момент закінчення перевірки не надійшла, про що складені відповідні акти.

Перевіркою встановлено заниження у період січня 2014 року по 31 липня 2015 року підприємством податкових зобов'язань на суму 4.402.178 грн (підприємство здійснювало діяльність з реалізації власних основних засобів).

Відповідно до даних бухгалтерського обліку ПАТ «АВТРАМАТ», а саме: даних бухгалтерських рахунків 10, 13 (амортизація не нараховується з 01.01.2015 року), 28 за основними засобами (нежитлові будівлі літ.: «Г1-1», «Б2-3», «Г-3», «М-4», «Ж-3», «Л-1») встановлено, що їх балансова (залишкова) вартість на момент реалізації складала:

Нежитлові будівлі: «Г1-1» - 1.343.291,20 грн.,

«Б2-3» - 2.164.014,39 грн.,

«Г-3» - 3.578.909 грн.,

«М-4» - 5.774.131,44 грн.,

«Ж-3» - 8.714.601,12 грн.,

«Л-1» - 317.745,52 грн.

Переоцінка основних засобів не здійснювалась. Таким чином, підприємством здійснена реалізація основних засобів нижче їх балансової (залишкової) вартості на час реалізації, на суму:

Нежитлові будівлі: «Г1-1» - 378.291,20 грн.,

«Б2-3» - 639.014,39 грн.,

«Г-3» - 1.363.909,12 грн.,

«М-4» - 2.524.131,44 грн.,

«Ж-3» - 5.109.601,12 грн.,

«Л-1» - 130.245,52 грн.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «АВТРАМАТ» у період жовтня-грудня 2014 року та березня-квітня 2015 року за самостійним рішенням здійснювало, відповідно до актів списання та даних бухгалтерського обліку, ліквідацію виробничих/невиробничих засобів. За даними бухгалтерського обліку підприємства ліквідовані виробничі/невиробничі засоби мали балансову (залишкову) вартість на момент їх ліквідації. Разом з тим, підприємством не нараховані податкові зобов'язання з ПДВ на суми балансової вартості цих виробничих/невиробничих засобів та не відображено ці суми у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «АВТРАМАТ» у січні, лютому, березні 2015 року здійснювалися операції з реалізації металобрухту та шлаку кольорового металу. За виданими на адресу покупців податковими накладними встановлено, що підприємству суми податку не нараховувалися (загальна сума 66.032,47 грн.) та ці суми не були включені до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість підприємства у січні, лютому, березні 2015 року.

З урахуванням наведеного, контролюючий орган дійшов висновку про порушення підприємством п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138 ПК України, а саме, - про завищення показника витрат в загальній сумі 10.355.287,0 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 10.355.287,0 грн. та п. 188.1 ст. 188, п. 189.9 ст. 189 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4.402.178,0 грн. за період з жовтня 2014 року по травень 2015 року.

За наслідками проведеної перевірки та встановлених порушень контролюючим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0000792201 від 06 листопада 2015 року про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4.402.178 грн. (у т.ч. основний платіж - 4402 178 грн., штрафні санкції - 0 грн.) та №0000802201 від 06 листопада 2015 року про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10.355.287 грн.

Частково погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Так, згідно з положенням п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1 і 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За правилами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Щодо віднесення ПАТ «АВТРАМАТ» до складу витрат, витрат на придбання палива на суму 35.615 грн.

Судом установлено, що ПАТ «АВТРАМАТ» у період, що перевірявся, до складу витрат віднесено 35.615 грн, як витрат по придбанню дизпалива та бензину у ТОВ «Реноме», ТОВ ВТФ «Авіас», ПП «Окко-нафтопродукт» АЗС, ТОВ «Окко-схід» АЗС, ТОВ ПКФ ЛТД АЗС «Варта-компані», ПАО «Укрнафта», ПАТ «Гонг».

Так, між ТОВ ВТФ «Авіас» (постачальник) та ПАТ «АВТРАМАТ» (покупець) укладено договір поставки № 088/11400001 від 08 січня 2014 року бензину та дизпалива /т. 1, а.с. 142-143/.

За поясненнями представника позивача, також ПАТ «АВТРАМАТ» здійснював купівлю бензину та дизпалива на заправках ПАО «Укрнафта», ПП «Окко-нафтопродукт», ТОВ ВКФ «Варта-компані ЛТД», ТОВ «Окко-схід», що підтверджується копіями фіскальних чеків продавців ПММ.

Зазначені фіскальні чеки послугували підставою для звернення водіїв підприємства до уповноважених осіб підприємства зі звітами про використання коштів та службовими записками з проханням повернути витрачені грошові кошти. Списання бензину відбувалось на підставі актів, які складались за місяць.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не спростовані висновки суду про те, що у вказаних службових записках /т. 2, а.с. 2, 7/ не зафіксовано конкретної дати та назви підприємства, де було закуплено паливо, що в свою чергу унеможливлює з'ясування періоду, за який потрібно повернути витрачені кошти, та пов'язаність саме цих витрачених водієм коштів із покупкою бензинку саме в конкретного продавця відповідно до наданого фіскального чеку /т. 2, а.с. 3, 10/.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що з наданих фіскальних чеків не можливо встановити покупця ПММ, що в свою чергу унеможливлює з'ясування зв'язку між покупкою саме цих ПММ із використанням їх в подальшій господарській діяльності підприємства.

Матеріали справи не містять, а позивачем в обґрунтування своєї правової позиції не надано до суду маршрутних листів, які зазначені у відомостях /т.2, а.с. 21-25, 28-33, 36-40, 43-47, 49-52/, ТТН, та інших первинних документів, складених за результатами списання палива щодо конкретних потреб підприємства, які б підтверджували інформацію щодо фактичного використання ПММ. Відсутність вище перерахованого унеможливлює підтвердити проставлений кілометраж, достовірність даних по списанню паливо-мастильних матеріалів в межах господарської діяльності підприємства.

Колегія суддів зазначає, що надані до перевірки первинні документи (акти писання палива) не містять даних про обсяг та зміст господарських операцій, реальний потрібний обсяг використання пального, а службові записки на компенсацію витрат на ПММ також не містять посилань на конкретну мету використаних паливних матеріалів. В актах списання ПММ, які були використані для заправки транспортних засобів, містять посилання лише на загальний тип (вид) транспортного засобу без будь-яких конкретних ідентифікуючих ознак автомобілів (як то державний номер).

Вищезазначене дає підстави погодитися з висновком суду про те, що ПАТ «АВТРАМАТ» віднесено до складу витрат витрати по списанню паливно-мастильних матеріалів, які не підтверджено документально, а надані документи не розкривають змісту та обсягу господарських операцій, а відтак не можуть слугувати підставою для відображення у податковому обліку. Доводи апеляційної скарги зазначені висновки не спростовують.

Щодо збільшення контролюючим органом суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2.029.039 грн., як наслідок заниження підприємством податкових зобов'язань під час реалізації нежитлових будівель (літ:«Г.1-1», «Б2-3», «Г-3», «М-4», «Ж-3», «Л-1») нижче їх балансової вартості.

Судом установлено, що між ПАТ «АВТРАМАТ» (продавець) та ТОВ «РАПАН-СЕРВІС» (покупець) 12 травня 2015 року укладений договір купівлі-продажу № 11500031 /т.3, а.с. 3-4/, відповідно до якого, продавець передає у власність, а покупець приймає відповідно до умов цього договору нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. «Г1-1», загальною площею 1957,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 43, та сплачує за неї грошову суму відповідно до умов договору. За домовленістю сторін продаж вчинено за 965.000 грн. (ПДВ - 193.000,0 грн.), загальна сума складає 1.158.000 грн.

На виконання вказаного правочину сторонами підписаний акт приймання - передачі об'єкта нерухомості від 12 травня 2015 року /т. 3, а.с. 3/.

12 травня 2015 року між ПАТ «АВТРАМАТ» (продавець) та ТОВ «РАПАН-СЕРВІС» ( покупець) укладений договір купівлі - продажу № 11500036, відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає відповідно до умов цього договору нерухоме майно, а саме, - нежитлову будівлю літ. «Б2-3», загальною площею 3.116,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, № 43, та сплачує за неї грошову суму відповідно до умов договору. За домовленістю сторін продаж вчинено за 1.525.000 грн. (ПДВ - 305000 грн.), загальна сума 1.830.000 грн., сторонами підписаний акт приймання - передачі об'єкта нерухомості від 12 травня 2015 року /т. 3, а.с. 78-80/.

12 травня 2015 року між ПАТ «АВТРАМАТ» (продавець) та ТОВ «РАПАН-СЕРВІС» (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 11500030, відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає відповідно до умов цього договору нерухоме майно, а саме, - нежитлову будівлю літ. «Г-3», загальною площею 5.222,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 43, та сплачує за неї грошову суму відповідно до умов договору. За домовленістю сторін продаж вчинено за 2.215.000 грн. (ПДВ - 443000 грн.), загальна сума - 2.658.000,0 грн., сторонами підписаний акт приймання - передачі об'єкта нерухомості від 12 травня 2015 року /т. 3, а.с. 164-166/.

12 травня 2015 року між ПАТ «АВТРАМАТ» (продавець) та ТОВ «РАПАН-СЕРВІС» (покупець) укладений договір купівлі - продажу № 11500024, відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає відповідно до умов цього договору нерухоме майно, а саме, - нежитлову будівлю «М-4», загальною площею 4.777,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 43, та сплачує за неї грошову суму відповідно до умов договору. За домовленістю сторін продаж вчинено за 3.250.000 грн. (ПДВ - 650.000 грн.), загальна сума 3.900.000 грн., сторонами підписаний акт приймання - передачі об'єкта нерухомості від 12 травня 2015 року /т. 4, а.с. 2-4/.

12 травня 2015 року між ПАТ «АВТРАМАТ» (продавець) та ТОВ «РАПАН-СЕРВІС» (покупець) укладений договір купівлі - продажу № 115 00026, відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає відповідно до умов цього договору нерухоме майно, а саме, - нежитлову будівлю літ. «Ж-3», загальною площею 7.111,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 43, та сплачує за неї грошову суму відповідно до умов договору. За домовленістю сторін продаж вчинено за 3.605.000 грн. ( ПДВ - 721000 грн.), загальна сума 4.326.000 грн., сторонами підписаний акт приймання - передачі об'єкта нерухомості від 12 травня 2015 року /т. 4, а.с. 102-104/.

02 квітня 2015 року між ПАТ «АВТРАМАТ» (продавець) та ПП «ІСК-ГЕРМЕС» (покупець) укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає відповідно до умов цього договору нерухоме майно, а саме, - нежитлову будівлю літ. «Л1-1», загальною площею 307,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 43, та сплачує за неї грошову суму відповідно до умов договору. За домовленістю сторін продаж вчинено за 187.500 грн. ( ПДВ - 37500 грн.), загальна сума 225.000 грн., сторонами підписаний акт приймання - передачі об'єкта нерухомості від 02 квітня 2015 року /т. 4, а.с. 193-195/.

Судом установлено, що виконання вищезазначених договорів підтверджується видатковими накладними, актами приймання - передачі об'єктів нерухомості /т. 12, а.с. 66-73/.

Об'єктами нежитлової нерухомості у відповідності до п.п. 14.1.1291 п. 14.1 ст.14 ПК України є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяючи готельні, офісні, торговельні та промислові будівлі, гаражі, склади, будівлі для публічних виступів, господарські (присадибні) будівлі, інші будівлі.

За визначенням п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст.14 ПК України основні засоби - матеріальні активи. у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 грн., і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з: надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції необоротні матеріальні активи, зокрема, щодо обрахунку їх балансової (залишкової) вартості, визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509.

Колегія суддів зазначає, що об'єкт, який визнавався у складі основних засобів, при прийнятті рішення про його продаж, окрім іншого, підлягає переводу до складу необоротних активів, утримуваних для продажу. Цього вимагають норми ПБО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про необоротні активи, утримувані для продажу.

Відповідно до п. 1 розділу II ПБО 27 необоротні активи визнаються утримуваними для продажу в разі, якщо:

економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;

вони готові до продажу у їх теперішньому стані;

їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу. Період завершення продажу може бути продовжено на строк понад один рік у разі, якщо це обумовлено обставинами, які перебувають поза контролем підприємства (при цьому таке підприємство повинне продовжувати виконувати план продажу), що установлено нормою останнього абзацу п. 1 розділу II ПБО 27;

умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;

здійснення їх продажу має високу ймовірність (якщо, зокрема, керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, тощо).

Згідно з п. 3 вищезазначеного розділу первісне визнання необоротних активів, утримуваних для продажу, проводиться на дату, коли щодо таких активів дотримуються умови, наведені в п. 1 розділу II ПБО 27.

Крім того, норми п. 4 розділу II ПБО 27 установлюють особливості визнання таких активів після дати балансу, а саме:

якщо необоротні активи визнаються утримуваними для продажу після дати балансу, то таке визнання здійснюється на наступну дату балансу;

якщо таке визнання відбувається після дати балансу, але до затвердження фінансової звітності, то інформацію про такі активи слід розкрити в примітках до фінансової звітності.

Намір підприємства продати об'єкт основних засобів посвідчується визначенням цих об'єктів у складі необоротних активів, утримуваних для продажу, і відображається у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності з урахуванням такого:

необоротні активи, визнані утримуваними для продажу, припиняють визнаватися у складі необоротних активів (п. 6 розділу II ПБО 27). Таким чином, у подальшому такі активи не відображаються за дебетом субрахунків, призначених для обліку основних засобів, не відображаються і у розділі I «Необоротні активи» Балансу (Звіт про фінансовий стан);

вартість необоротних активів, утримуваних для продажу, відображаються на субрахунку 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу» до рахунку 28 «Товари» (наказ Міністерства Фінансів України № 291 від 30 листопада 1999 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року № 892/4185 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування», далі - Інструкція № 291). У Балансі (Звіт про фінансовий стан) ці активи відображаються у розділі III «Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття»;

необоротні активи, утримувані для продажу, відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності на дату балансу за найменшою з двох величин - балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 9 розділу II ПБО 27). Під час оцінювання за чистою вартістю реалізації сума коригування балансової вартості необоротних активів, утримуваних для продажу, визнається іншими операційними доходами (витратами) звітного періоду (п. 10 цього розділу). Якщо - чиста вартість реалізації є меншою за балансову вартість, то сума коригування балансової вартості таких активів до їх чистої вартості реалізації включається до складу інших операційних витрат за дебетом субрахунку 946 «Втрати від знецінення запасів» до рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» (Інструкція № 291);

на необоротні активи, утримувані для продажу, амортизація не нараховується (п. 6 розділу II ПБО 27).

Якщо платник ПДВ продає об'єкт основних засобів, то при визначенні бази оподаткування він бере до уваги балансову (залишкову) вартість цього об'єкта, яку відображено у бухгалтерському обліку на початок:

звітного (податкового) місяця, якщо такі платники застосовують місячний податковий період;

звітного (податкового) кварталу, якщо такі платники застосовують квартальний податковий період.

Судом установлено, що ПАТ «АВТРАМАТ» для перевірки контролюючому органу надані оборотно-сальдові відомості по рахунках 103, 131, 286 за 2014 рік, залишкова балансова вартість проданих у квітні - травні 2015 року нежитлових будівель становила:

нежитлової будівлі літ. «Л1-1» - 317.745,52 грн. (340.000 грн. первинна вартість по рахунку 103, - 22.254,48 грн. сума зносу по рахунку 131) /т. 12, а.с. 79, 85/, продаж цієї будівлі здійснено за 225.000 грн. /т. 4, а.с. 193/;

нежитлової будівлі літ. «Г1-1» - 1.343.291,00 грн. (1.400.000 грн. первинна вартість по рахунку 103, - 7.486,50 грн. сума зносу по рахунку 131) /т. 12, а.с. 80, 101/, продаж цієї будівлі здійснено за 1.158.000 грн. /т. 3, а.с. 3/;

нежитлової будівлі літ.«Г-3» - 3.578.909,12 грн. (3.800.000 грн. первинна вартість по рахунку 103, - 221.090,88 грн. сума зносу по рахунку 131) /т. 12, а.с. 79, 85/, продаж цієї будівлі здійснено за 2.658.000 грн. /т. 3, а.с. 164/;

нежитлової будівлі літ. «Ж-3» - 8.714.601,12 грн. (9.082.500 грн. первинна вартість по рахунку 103, - 367.898,88 грн. суми зносу по рахунку 131) /т. 12, а.с. 80, 111/, продаж цієї будівлі здійснено за 4.326.000 грн. /т. 4, а.с. 102/;

нежитлової будівлі літ. «Б2-3» - 1.027.687,87 грн. (1.099.491,40 грн. первинної вартості по рахунку 103, - 71803,53 грн. сума зносу по рахунку 131) /т. 12, а.с. 80, 102)/, продаж вчинено за 1.830.000 грн. /т. 3, а.с. 78/;

нежитлової будівлі літ. «М-4» - 5774131,34 грн. (6.102.000 грн. первинної вартості по рахунку 103, - 327868,56 грн. суми по зносу по рахунку 131) /т. 12, а.с. 79, 85/, продаж цієї будівлі здійснено за 3.900.000 грн. /т. 4, а.с. 1/.

Отже, ціна реалізації нежитлових будівель (приміщень) літ.: «Л1-1», «Г1-1», «Г-3», «Ж-3», «М-4» є нижче їх залишкової (балансової) вартості станом на дату продажу, а різниця між задекларованою ПАТ «АВТРАМАТ» сумою та сумою, зазначеною на бухгалтерських рахунках, становить 1.901.235,65 грн.

Зазначені обставини також підтверджуються висновками судової економічної експертизи від 31 березня 2016 року, проведеної ХНДІСЕ /т. 8, а.с. 11-27/.

Статтею 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон № 2658-III), оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно ст. 7 цього Закону, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності; реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна); виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна); визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства; приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду; переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до Порядку бухгалтерського обліку, збереження та використання необоротних активів у Федерації профспілок України, затвердженого розпорядженням Голови ФПУ від 13 листопада 2006 № 180, балансова вартість (залишкова вартість) - це вартість, за якою необоротні активи зараховують до балансу після вирахування суми зносу.

Справедлива вартість - це вартість, по якій матеріальні цінності можуть бути продані в результаті операції між добре обізнаними, незалежними і бажаючими здійснити таку операцію сторонами. Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів. Ринкова вартість - вірогідна ціна, за яку об'єкт може бути проданий на конкурентному ринку на дату оцінки (Наказ Міністерства промислової політики України від 11 вересня 2003 року № 381 «Щодо забезпечення обліку основних засобів та інших необоротних активів»).

Згідно ст. 12 Закону № 2658-III звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Відповідно до п. 12 Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231, за результатами оцінки суб'єкт оціночної діяльності складає звіт про оцінку, який є дійсним за умови включення інформації із звіту про оцінку до єдиної бази даних звітів про оцінку та присвоєння такому звіту реєстраційного номера. Інформація із звіту про оцінку, що включається до єдиної бази даних звітів, складається за встановленою Фондом державного майна формою та є додатком до звіту про оцінку.

Оціночна вартість нерухомого майна (об'єкта нерухомості) зазначається у висновку про вартість об'єкта оцінки, який є складовою частиною звіту про оцінку. Строк дії звіту про оцінку, що становить не більш як шість місяців з дати проведення оцінки, зазначається у такому звіті.

Пункт 146.21 ст. 146 ПК України, у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року, визначав, що платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об'єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації.

Збільшення вартості об'єктів основних засобів, що амортизується, здійснюється станом на кінець року (дату балансу), за результатами якого проводиться переоцінка та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року. Згідно з п. 144.1 ст. 144 цього Кодексу сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до ст. 146 ПК України, підлягає амортизації.

Пунктом 11 підрозділу 4 розділу XX «Перехідних положень» ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, які набрали чинності 01 січня 2015 року) передбачено, що при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПК України балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 01 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 року відповідно до статей 144 - 146 та 148 розділу III цього Кодексу у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року.

Судом встановлено, що 13 березня 2015 року між ПАТ «АВТРАМАТ»» та суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 укладено договір на проведення незалежної оцінки № 0-12/03(15) /т. 12, а.с. 169/, предмет якого уточнений у протоколі про наміри № 1 від 13 березня 2015 року /т. 12, а.с. 171/.

На підтвердження виконання робіт щодо оцінки майна (нежитлових будівель) за 2015 рік (літ.: «Г1-1», «Б2-3», «Г-3», «М-4», «Ж-3», «Л-1») між сторонами підписано акт прийому передачі виконаних робіт від 28 квітня 2015 року /т. 12, а.с. 171 а/.

Судом установлено, що ФОП ОСОБА_2 передав ПАТ «АВТРАМАТ» звіти про оцінку майна (нежитлових будівель) літ.: «Г1-1», «Б2-3», «Г-3», «М-4», «Ж-3», «Л-1», які були враховані нотаріусами при посвідченні вищезазначених договорів купівлі-продажу від 12 грудня 2015 року /т. 13 а.с. 1-219/.

Як убачається із вищезазначених договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, - їх вартість установлювалась нотаріусами на підставі Звітів про оцінку майна в стислій формі (актуалізація), виконаних ФОП ОСОБА_2, дата проведення оцінки - 13 березня 2015 року.

Колегія суддів зазначає, що поняття «актуалізація оцінки» закріплене у постанові Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 - «НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ № 1 - Загальні засади оцінки майна і майнових прав»:

Так, пунктом 58 постанови визначено, що доопрацювання (актуалізація) оцінки майна може здійснюватися у разі закінчення строку дії звіту про оцінку майна та висновку про вартість майна, встановленого законодавством, або на вимогу замовника оцінки, коли істотних змін в умовах функціонування та фізичному стані об'єкта оцінки, а також стані ринку подібного майна від дати оцінки до дати оцінки, на яку передбачається здійснення доопрацювання (актуалізація), не відбулося. Доопрацювання (актуалізацію) оцінки майна та з цією метою складення у стислій формі звіту про оцінку майна здійснює оцінювач та суб'єкт оціночної діяльності, які складали у повній формі звіт про оцінку цього майна. У цьому разі попередній звіт про оцінку майна, складений у повній формі, розглядається як невід'ємна частина звіту про оцінку майна у стислій формі. З метою доопрацювання (актуалізації) оцінки із замовником укладається новий договір на виконання робіт з доопрацювання (актуалізації) оцінки майна, якщо можливість її проведення не була передбачена у договорі на проведення оцінки майна.

Судом установлено, що під час проведення контролюючим органом перевірки підприємством до перевірки не надано Звітів про оцінку майна підприємства, які, за повідомленням позивача, були складені ФОП ОСОБА_2: 19 грудня 2014 року, 25 грудня 2014 року, 26 грудня 2014 року, 28 грудня 2014 року, 29 грудня 2014 року, 06 січня 2015 року.

Суд критично оцінює пояснені позивача стосовно підстав проведення 13 березня 2015 року, тобто до спливу шестимісячного строку, нової оцінки вищеозначених нежитлових приміщень.

При цьому колегія суддів зауважує, що вартість нежитлових приміщень, що визначена ФОП ОСОБА_2 в Звітах 2015 року, у порівнянні із вартістю цих приміщень, визначених в Звітах про оцінку майна, виконаних від імені того ж суб'єкта оціночної діяльності та датованих 2014 роком (у тому числі 06 січня 2015 року), фактично не співвідноситься до фактору зміни курсу іноземної валюти.

Судам першої та апеляційної інстанції позивачем не надано доказів, які б спростували твердження представника відповідача, що такі документи не були надані на перевірку і після отримання підприємством відповідних запитів.

Щодо збільшення контролюючим органом суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2.307.106 грн, у наслідок заниження ПАТ «АВТРАМАТ» податкових зобов'язань при здійсненні ліквідації виробничих/невиробничих засобів.

Відповідно до 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 ПК України балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Згідно з п. 189.9 ст. 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

При цьому, віднесення операцій з ліквідації основних засобів має відношення до «постачання» тільки при визначені бази оподаткування податку на додану вартість, і не пов'язане із формуванням бази оподаткування податком на прибуток.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Положення аналогічного характеру містяться у п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, яким передбачено, що ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника, вважається постачанням товарів, за винятком випадків, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

При цьому, документами, які підтверджують знищення, розібрання або перетворення основного засобу залежно від групи такого засобу, можуть бути акти на їх списання відповідної форми, а також висновки відповідної експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому цих засобів за первісним призначенням.

Згідно Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561 (далі - Методичні рекомендації № 561), об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визначення активом.

Відповідно до п.п. 41 та п.п. 43 Методичних рекомендацій № 561 для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Така комісія здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню; установлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість; - складає і підписує акти на списання основних засобів.

Колегія суддів зазначає, що позивачем як під час проведення перевірки, так і в ході судових засідань не надано до суду висновків відповідної експертної комісії (протоколів, актів) щодо неможливості використання в майбутньому списаних основних засобів, які мали залишкову балансову вартість станом на дату списання, за первісним призначенням, що, в свою чергу було б підставою для списання таких основних засобів, з огляду на їх непридатність у подальшому використанні.

Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об'єктів основних засобів.

В актах на списання рекомендовано наводити дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо. Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Типові форми актів встановлено наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку».

Деталі, вузли, агрегати та інші матеріали, отримані при розбиранні і демонтажу основних засобів, що ліквідуються, оприбутковуються з визнанням іншого доходу і зарахуванням на рахунки обліку матеріальних запасів, включаючи матеріальні цінності і деталі з вмістом матеріалів, які приймаються (збираються) спеціалізованими заготівельними (переробними) підприємствами.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246.

Відповідно до п. 4 цього наказу, запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Пунктом 16 П(С)БО 7 визначено, що підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

За поясненнями позивача, у жовтні-грудні 2014 року та березні-квітні 2015 року за самостійним рішенням ліквідаційної комісії підприємства проведено списання виробничих активів. У зв'язку з тим, що вказані ТМЦ на ринку не користуються попитом, їх реалізація не можлива через втрату товарного вигляду від довгого зберігання, ТМЦ підлягали списанню з подальшим обліком на складі, як брухт чорних металів та алюмінію після проведення переплавки.

Ліквідаційна комісія підприємства, призначена наказом від 06 жовтня 2014 року на підставі протоколу наглядової ради № 27/14 від 06 жовтня 2014 року, протягом жовтня 2014 року та ліквідаційна комісія, призначена на підставі рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «АВТРАМАТ» (протокол № 6 від 06 листопада 2015 року), протягом листопада 2014 року - грудня 2014 року, березня - квітня 2015 року здійснювали списання основних засобів згідно актів на списання основних засобів форми № 03-3 /т. 5, а.с. 1-9, 11-14, 16-34, 36, 38-43, 54-57, 60, 62, 64-66, 77-82, 89-90, 92-95, 97-100, 102-103, 105, 107-108, 110-111, 113-114, 116-117, 119, 121, 123, 125-143, 146, 148, 150-156, 159-160, 163, 165-166, 169, 172-173, 176-177, 180-181, 183-212, т. 6, а.с. 1-75, 108-184/, які підлягали переоцінці згідно актів переоцінки, у тому числі і лому металів /т. 5, а.с. 10, 15, 35, 37, 44-53, 58-59, 61, 63, 67-76, 83-88, 91, 96, 101, 104, 106, 109, 112, 115, 118, 120, 122, 124, 144-145, 147, 149, 157-158, 161-162, 164, 167-168, 170-171, 174-175, 178-179, 182, т. 6, а.с. 76-107, 186, 188, 222-235, т. 7, а.с. 4, 15-19, 24-25, 27, 29, 31, 34, 36, 39, 47-50, 53, 55, 57, 60-61, 65, 67-68, 70, 72, 75, 107-120, 124-125, 128, 131, 173-187, 189, 191, 205-206, 193, 195, 199/ та актами списання ТМЦ до складу (в кладову) /т. 6 а.с. 185, 187, 189-221, т. 7 а.с. 1-2, 5-14, 20-23, 26, 28, 30, 32, 35, 37-38, 40-46, 51-52, 54, 56, 58-59, 62-64, 66, 69, 71, 73-74, 76-106, 121-123, 126-127, 129-130, 132-172, 200-204/. За поясненнями позивача перед їх списанням була проведена попередня уцінка основних засобів, що оформлено залученими до матеріалів справи відповідними актами переоцінки (уцінки) основних засобів.

Пунктом 35 Методичних рекомендацій № 561 визначено, що переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Сума дооцінки (уцінки) вартості і зносу об'єкта основних засобів визначається як різниця цих показників до і після застосування індексу переоцінки.

Якщо залишкова вартість об'єкта дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта. При цьому для таких об'єктів, що продовжують використовуватися, обов'язково визначається ліквідаційна вартість.

Дані про переоцінку (зміна вартості і зносу) відображаються у регістрах аналітичного обліку основних засобів (інвентарна картка обліку основних засобів, книга обліку основних засобів, Відомість обліку необоротних активів і зносу).

Як убачається з матеріалів справи, 16 червня 2016 року голова ліквідаційної комісії ПАТ «АВТРАМАТ» ОСОБА_7 звернувся до слідчого органу з клопотанням про долучення доказів до матеріалів кримінального провадження № 32015220000000238 /т. 11, а.с. 13-23/.

В клопотанні зазначено, що у зв'язку з тим, що при проведенні ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області податкової перевірки, результати якої викладені в акті перевірки № 381/20-34-22-02-05/00236027 від 14 вересня 2015 року, перевіряючими не були прийняті до уваги: акти на списання основних засобів ПАТ «АВТРАМАТ», акти на переоцінку об'єкта інтелектуальної власності ПАТ «АВТРАМАТ», акти на переоцінку (уцінку) основних засобів та товарів підприємства, звітів про оцінку майна (будівель), за період, що був охоплений перевіркою, він просить залучити означені докази.

Надаючи критичну оцінку поясненням позивача з приводу надання до перевірки зазначених документів, колегія суддів зазначає, що за поясненнями, допитаного судом у якості свідка державного ревізора-інспектора ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_1, який проводив перевірку ПАТ «АВТРАМАТ», та, який також був допитаний у рамках кримінального провадження № 32015220000000238 щодо вчинення головою ліквідаційної комісії ОСОБА_8 правопорушення за ч. 2 ст. 212 КК України, акти переоцінки (уцінки) основних засобів ПАТ «АВТРАМАТ» за 2014-2015 роки не були надані до перевірки під час її проведення у період з 28 серпня 2015 року по 07 вересня 2015 року /т. 11, а.с. 27/. За поясненнями цього свідка, - вищеозначені акти переоцінки повністю суперечать первинній бухгалтерській документації ПАТ «АВТРАМАТ», яка досліджувалась під час перевірки. Члени комісії, які здійснювали списання, а також голова ліквідаційної комісії ОСОБА_8 затвердили своїми підписами факт списання основних засобів саме по такій балансовій вартості, яка зазначена в актах списання, а не по іншій. Також свідок пояснив, що у балансі підприємства за 2014 рік, ліквідаційному балансі підприємства за 2014 рік не відображено проведення жодних переоцінок (уцінок) основних засобів підприємства та товарів. Крім того свідок висловив сумнів щодо справжності актів переоцінки (уцінки), оскільки вказані документи не затверджені посадовою особою підприємства та вони не відображені в бухгалтерських регістрах і проводках ПАТ «АВТРАМАТ» /т. 11, а.с. 26-28/.

Як вбачається із пояснень, допитаного органом досудового розслідування у якості свідка голови правління ПАТ «АВТРАМАТ» ОСОБА_9, який працював на цій посаді з кінця липня 2014 року по 06 листопада 2014 року, - на ПАТ «АВТРАМАТ» жодних переоцінок основних засобів не було проведено, наказів про проведення такої переоцінки ним не було підписано та видано, а надані для огляду акти свідок бачить вперше /т. 11 а.с. 29-31/.

За поясненнями, наданими органу досудового розслідування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (підписи яких наявні в актах переоцінки основних засобів ПАТ «АВТРАМАТ» та які були допитані у рамках кримінального провадження № 32015220000000238), акти огляду основних засобів перед їх переоцінкою не складались, нормативні документи, якими передбачено порядок проведення такої переоцінки (уцінки) вказаним особам не відомі /т.11 а.с. 34-48/. Крім того, з пояснень ОСОБА_4 убачається, що списання основних засобів відбувалось саме за балансовою вартістю основних засобів, яка зазначена в актах списання.

Колегія суддів зауважує, що у засіданнях суду першої та апеляційних інстанції представником позивача не спростовувались обставини отримання підприємством запитів контролюючого органу щодо надання до перевірки документів, які б посвідчили обґрунтованість дій підприємства по вилученню з активів (списанню) основних засобів, необоротних активів підприємства. Разом з тим, позивач не надав судам доказів, які б посвідчували ті факти, що фахівці контролюючого органу відмовлялись від дослідження первинних документів бухгалтерського обліку підприємства.

Як убачається з Балансу (Звіту про фінансовий стан) ПАТ «АВТРАМАТ» станом на 31 грудня 2014 року, розділу П, код рядка: 2400, 2405, а також примітки до річної фінансової звітності за 2014 рік - дооцінка (уцінка) необоротних активів та фінансових інструментів підприємством не здійснювалися /т. 8, зворот а.с. 58, а.с. 59-61/.

З урахуванням положень ст. 70 КАС України, ч. 1 ст. 69 Кримінально процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», п.п 1.2.1 п. 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 № 1950/5), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145, п.п 3.1 п. 3, п.п. 3.2.4 .п.п. 3.2 п. 3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 № 1950/5), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145, колегія суддів не приймає у якості доказу по справі висновок № 14447 фізико-хімічної експертизи матеріалів документів в кримінальному провадженні № 32015220000000238 від 13 листопада 2015 року щодо давності виконання підписів від імені голови та членів комісії в актах переоцінки (уцінки) основних засобів ПАТ «АВТРАМАТ» /т. 12, а.с. 143-153/.

Також критично колегія суддів оцінює наданий у якості доказу по справі висновок судово-економічної експертизи № 13842/1366 по кримінальному провадженню № 32015220000000238, складений 27 квітня 2017 року Харківським НДІСЕ /т. 16, а.с. 79-11/.

При цьому, колегія суддів зауважує, що до компетенції судового експерта не входить встановлення, як юридичного факту, тієї обставини, що платник податків у певний період часу формував показники своєї податкової звітності саме на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також тієї обставини, що зазначені документи надавалися платником податків до перевірки контролюючим органом.

Згідно із приписами п.п. 44.3, 44.5, 44.6, 44.7 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.п. 44.3 ст. 44).

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (п.п. 44.5 ст. 44).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п.п. 44.6 ст. 44).

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (п.п. 44.7 ст. 44).

Колегія суддів зауважує, що серед доводів апеляційної скарги відсутнє посилання на факт вилучення органом досудового розслідування тих первинних документів, які послугували підставою для формування контролюючим органом висновку про порушення ПАТ «АВТРАМАТ» вимог ч. 1 ст. 44 ПК України. Із матеріалів справи вбачається, що кримінальне провадження № 32015220000000238 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 листопада 2015 року.

Судам першої та апеляційних інстанцій позивач не надав пояснень стосовно причин, які обумовили неможливість надання зазначених документів фахівцям контролюючого органу під час проведення перевірки або відповідачу до часу прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Як зазначено в ухвалі вище, лише 16 червня 2016 року голова ліквідаційної комісії ПАТ «АВТРАМАТ» звернувся до слідчого органу з клопотанням про долучення доказів до матеріалів кримінального провадження № 32015220000000238, мотивуючи клопотання тим, що ці документи не були прийняті під час проведення перевірки. При цьому доказів на обґрунтування таких тверджень не було надано як до цього клопотання, так і до судів.

Як убачається з протоколу обшуку від 14 грудня 2015 року обшук та вилучення документів ПАТ «АВТРАМАТ» відбувався після проведення відповідачем перевірки підприємства та після прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо зменшення контролюючим органом розміру від'ємного значення з податку на прибуток на суму вартість у розмірі 10.355.287 грн.

Як убачається з Акту перевірки ТОВ «АВТРАМАТ» показник 10.319.672 грн., визначений в додатку ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік сформований із сум: 5.883.447 грн. - суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об'єднанням у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 відсотка фонду оплати праці платника податку в розрахунку за звітний податковий рік, та 4.436.225 грн. - інші витрати господарської діяльності, до яких розділом ІІІ ПК України прямо не встановлені обмежень щодо віднесення до складу витрат.

Судам першої та апеляційної інстанцій позивачем не надано доказів, які б посвідчили факт виконання підприємством вимог п.п. 44.3, 44.5, 44.6, 44.7 ст. 44 ПК України та спростували доводи відповідача щодо не надання підприємством документів первинного обліку, які послугували підставою для визнання зазначених показників.

Відповідно до абзацу першого п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судом установлено, що 21 квітня 2016 року ПАТ «АВТРАМАТ» подало до контролюючого органу повторно податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, в якій визначилося про виправлення помилок: рядок 06.04.12 від'ємне значення курсових різниць згідно з п. 153.1 ст. 153 ПК України = 7299642 грн., рядок 06.04.18 витрати, визначені відповідно до ст. 146 ПК України = 3020030 грн. /т. 16, а.с. 2-7/.

Колегія суддів зауважує, що факт подання позивачем у квітні 2016 року фактичного уточнюючого розрахунку, не спростовує висновки контролюючого органу про відсутність у ПАТ «АВТРАМАТ» на час проведення перевірки первинних документів обліку які підтверджують показники, відображені підприємством у податковій звітності.

Згідно п. п. 153.1. п. 153.1 ст. 153 ПК України доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

Відповідно до п.п. 153.1.2 п. 153.1 ст. 153 ПК України, витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Підпунктом 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України встановлено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Таким чином, витрати при купівлі валюти у будь-якому випадку включаються в податкову звітність (незалежно від того, чи валюта використана до кінця періоду чи ні), крім того балансова вартість іноземної валюти повинна визначатися за курсом НБУ або на дату звітного балансу, або на дату здійснення операції в залежності від того, яка дата настала пізніше.

Відповідно до вимог пп. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 ПК України, у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів.

У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.

Від'ємне значення по придбаній валюті відображається у ряд. 06.4.39 «Інші витрати господарської діяльності, до яких розділом ІІІ ПК України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат» додатку ІВ рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Отже платник податків має включити до витрат підприємства від'ємне значення курсових різниць, оскільки при купівлі валюти у будь-якому випадку витрати відображаються в податковому обліку за період, в якому була придбана валюта незалежно від того, чи вона була використана до кінця звітного періоду чи ні.

Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валют курсів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193, установлено, що визначення курсових різниць за монетарними статями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції та на дату балансу.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 визначення курсових різниць в іноземній валюті проводиться на такі дати: 1) на дату здійснення розрахунків; 2) на дату балансу.

Згідно з Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 21 за пасивними статтями, а саме таким є рахунок 632, при збільшенні курсу виникають «негативні» курсові різниці, котрі впливають на фінансовий результат та відображаються у складі витрат відповідного періоду.

Позовні вимоги ПАТ «АВТРАМАТ» в цій частині обґрунтовані тим, що валові витрати у сумі 7.299.641, 98 грн. виникли у зв'язку з витратами по операційним курсовим різницям, які виникли у зв'язку з переоцінкою заборгованості по вказаному кредитному договору з ПАТ «Радикал Банк» та витратами по операційним курсовим різницям у зв'язку з купівлею валюти у вказаних контрагентів.

Судом установлено, що 26 жовтня 2012 року між ПАТ «АВТРАМАТ» та ПАТ "Радикал Банк" укладено кредитний договір № 4547/К-840/71200181, предметом якого є питання надання та повернення кредитних коштів у розмірі 1500000 доларів США /т. 2, а.с. 94-102/.

Також, між ПАТ «АВТРАМАТ» (Постачальник) укладено договори поставки з контрагентами (Покупцями): ТОВ «Елерон» (договір № 11200160 від 09 листопада 2012 року), ЗАТ «Костромський завод автокомпонентів» (контракт № 11200161 від 09 листопада 2012 року), ТОВ "Інтерсервіс - Юг" (договір № 11200156 від 18 жовтня 2012 року) /т. 2, а.с. 117-201/.

Оплата за виконання яких була проведена в російських рублях, про що позивачем зроблено відповідний розрахунок, який, на його думку, підтверджує наявність курсових різниць за 2014 рік у сумі 7.299.641, 98 грн.

Колегія суддів зауважує, що зазначене вище посвідчує факт здійснення позивачем експортної операції. При цьому, виникнення від'ємного значення курсових різниць підприємством належним чином не відображено у податковій декларації за 2014 рік та/чи уточненнях до неї, як того вимагають приписи ст. 153 ПК України.

Підсумовуючи наведене в його сукупності, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог ПАТ «АВТРАМАТ» про скасування податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 14 вересня 2015 року: № 0000802201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2014 року у розмірі 10.355.287 грн., № 0000792201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4.336.145 грн.

Відповідно до положень ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права (п. 1 ч. 1 ст. 200). Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 66.033грн, у зв'язку з не включенням підприємством операцій з постачання у січні, лютому, березні 2015 року відходів та брухту чорних і кольорових металів.

Судом установлено, що 01 червня 2014 року між ПАТ «АВТРАМАТ» та ТОВ «Укр Мет-Північ» укладено договір продажу брухту чорних металів № 11400068 /т. 10, а.с. 139-140/, виконання якого підтверджується специфікаціями /т. 10, а.с. 133-138/, актами приймання металів чорних (вторинних), ТТН, видатковими накладними, податковими накладними /т. 9, а.с.120-169, т. 10, а.с. 1-132/.

16 січня 2015 року між ПАТ «АВТРАМАТ» та ТОВ «РЕМЕТАЛЛ» укладено договір поставки № 11200015, предметом якого є постачання шлаку алюмінієвого, виконання якого підтверджується видатковими та податковими накладними.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

До 01 січня 2016 року було продовжено дію тимчасового режиму звільнення від оподаткування ПДВ для операцій, зокрема, з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, визначеного п. 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу.

Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Дія постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15 із змінами і доповненнями (далі - Постанова № 15), якою були затверджені переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 31 грудня 2014 року (включно), звільнялися від оподаткування ПДВ, обмежувалася лише 2014 роком.

При цьому станом на 01 січня 2015 року відповідного нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, який визначав би переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, тимчасово, починаючи з 01 січня 2015 року, звільняються від оподаткування ПДВ, не прийнято.

Разом з тим висновки колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України щодо порядку застосування тимчасового режиму звільнення від оподаткування ПДВ у 2014 - 2015 роки для операцій з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, викладені у відповідних постановах, свідчать про таке.

Оскільки у період з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2015 року (включно) норми ПК України, згідно з якими операції з постачання, у тому числі операції з імпорту, відходів та брухту чорних і кольорових металів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, звільнялись від оподаткування ПДВ, були чинними, та інших переліків відходів та брухту чорних металів, ніж ті, що містяться у додатках 1 та 2 до Постанови № 15, Кабінетом Міністрів України затверджено не було, то протягом зазначеного періоду операції з постачання, у тому числі операції з імпорту, відходів та брухту чорних і кольорових металів, коди та найменування яких містяться у переліках, затверджених Постановою № 15, звільнялися від оподаткування ПДВ.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначений п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, поширюється на операції платників податку з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, що здійснюються з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року (включно).

При цьому до дати набрання чинності нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України, який буде визначати переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, починаючи з 01 січня 2015 року, для звільнення від оподаткування ПДВ, слід використовувати переліки, затверджені Постановою № 15.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду про необґрунтованість позовних вимог ПАТ «АВТРАМАТ» про скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 14 вересня 2015 року № 0000792201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 66.033 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 86, 94, 184, 185, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «АВТРАМАТ» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року скасувати в частині відмови в задоволені вимог публічного акціонерного товариства «АВТРАМАТ» про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 14 вересня 2015 року № 0000792201 в частині, якою публічному акціонерному товариству «АВТРАМАТ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 66.033 грн., з прийняттям нової постанови, якою - скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 14 вересня 2015 року № 0000792201 про збільшення публічному акціонерному товариству «АВТРАМАТ» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 66.033 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року - залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Донець Л.О. Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 серпня 2017 року.