Ухвала суду № 68150097, 01.08.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 р.Справа № 820/6971/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2017р. по справі № 820/6971/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області , Атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції в Харківській області

про скасування висновку, наказу, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати висновок атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції в Харківській області, який прийнято стосовно ОСОБА_1, зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа", а саме: "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність"; скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.08.2016р. № 292 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію"; поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області; стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.08.2016р. до дня поновлення на роботі; відповідно до приписів ст. 256 КАС України звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.10.1997р. по 06.11.2015р. він проходив службу в органах внутрішніх справ. Згідно особистої заяви та на підставі наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції України № 21 о/с від 07.11.2015р. його, полковника міліції, призначено на посаду оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з присвоєнням спеціального звання "полковник поліції". Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції України від 25.08.2016р. № 292 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". 12.08.2016р. атестаційною комісією № 20 Головного управління Національної поліції України в Харківській області складено висновок, відповідно до якого ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Проте позивач не погоджується із вказаним висновком, вважає його протиправним, необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на перевірених і встановлених фактах, а відтак підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції в Харківській області, про скасування висновку, наказу, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку - задоволено. Скасовано висновок атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції в Харківській області, який прийнято стосовно ОСОБА_1, зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа", а саме: "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність". Скасувано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.08.2016р. № 292 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію". Поновлено полковника поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 27.08.2016р. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (61143, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.08.2016р. по 12.04.2017 (159 робочих дні) у сумі 38315 (тринадцять вісім тисяч триста п'ятнадцять) грн 82 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Національної поліції в Харківській області подало апеляційну скаргу в якій зазначаює, що постанова Харківського окружного адміністративного суду прийнята з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного. Порядок та умови проведення атестування визначені Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС України від 17.11.2015 № 1465, яку зареєстровану в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890 (далі - Інструкція). Вказують, що з аналізу рішень, які може прийняти атестаційна комісія згідно з п. 9 розділу IV Інструкції, а саме: займаній посаді відповідає; займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, можна дійти до висновку, що атестування проводиться для визначення відповідності поліцейського займаній посаді. Згідно п. 18 розділу IV Інструкції атестаційні комісії приймають рішення більшістю голосів, присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. Прийняття одного з вищезазначених рішень відноситься до дискреційних повноважень саме атестаційних комісій, які є колегіальними органами. Зазначають, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді відповідачем не враховувались обов'язкові критерії визначені пунктом 16 розділу IV Інструкції і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник. Надаючи оцінку прийнятого атестаційною комісією рішення, суд не звернув уваги на зміст протоколу проведеної співбесіди з позивачем від 12.08.2016р.. Посилаються на те, що із вказаного протоколу вбачається, що із 10 заданих атестаційною комісією питань, позивач надав правильну відповідь лише на одне питання. В ході співбесіди позивачу були поставлені питання на знання норм, що стосуються його професійної діяльності та такі, що мають відношення до служби в поліції. З'ясувалось, що позивач перебуваючи на посаді оперуповноваженого кримінальної поліції не знає підстави для застосування вогнепальної зброї, превентивні заходи, скільки можна тримати людину в кайданках, строки реалізації оперативно-розшукових заходів, скільки гілок влади в Україні. Хоча необхідність знання відповідей на ці питання - гарант законного та успішного виконання обов'язків, які покладено на поліцейського. Таким чином атестаційна комісія на підставі зібраних документів, враховуючи всі критерії передбачені інструкцією, дійшла висновку одноголосно, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. На підставі вищевикладеного вважають, що суд першої інстанції та члени атестаційної комісії по різному оцінили відповідність позивача займаній посаді та можливість ним проходження служби в подальшому. Судом першої інстанції зазначено, що звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність на підставі пункту 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" можливо лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення. Вказують, що таке твердження суду є безпідставним, оскільки притягнення до дисциплінарної відповідальності можливе за вчинення дисциплінарного проступку. Дисциплінарним статутом ОВС передбачено вичерпний перелік дисциплінарних стягнень , серед яких відсутнє таке дисциплінарне стягнення як звільнення через службову невідповідність. Окрім того п.6 4.1. ст. 77 Дисциплінарного статут ЗУ « Про Національну поліцію» передбачає окрему та єдину підставу звільнення у дисциплінарному порядку - це звільнення у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Звільнення через службову невідповідність є самостійною підставою звільнення та ніяким чином не пов'язане з притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності. Також вказують, що суд першої інстанції вийшов за межі п.2 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України та не зобов'язав вчинити певну дію, а підмінив собою орган владних повноважень в особі ГУНП в Харківській області та прийняв рішення поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого кримінальної поліції ГУНП в Харківській області. Однак, видавати накази по особовому складу про прийняття на службу або звільнення зі служби в поліції у відповідності до ч.4 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» можуть тільки керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції. На підставі вищевикладеного просять скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Від Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшла заява про перенесення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача у черговій відпустці та неможливістю здійснити заміну іншим представником.

Колегія суддів вважає клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Заявник жодним чином не обґрунтовує та не надає доказів підтверджуючих неможливість представника Головного управління Національної поліції в Харківській області взяти участь у судовому засіданні, неможливість направити іншого представника.

Від представника позивача, до суду надійшло письмове заперечення, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Харківській області відмовити та залишити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 р. без змін.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України та ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що з 01.10.1997 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом № 21 о/с від 07.11.2015 року відповідно до п.9 та п. 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" призначено прибулих з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та встановлення посадових окладів відповідно до штатного розпису з 07.11.2015р., у т.ч. ОСОБА_1 (С-438416), який мав спеціальне звання "полковник міліції", призначено оперуповноваженим кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з присвоєнням спеціального звання "полковник поліції" (підстава - заява ОСОБА_1 від 07.11.2015р.).

Наказом Національної поліції України від 12 лютого 2016 року № 102, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України "Про національну поліцію України" та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС від 17.11.15р. № 1465, призначено проведення атестації поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області.

На підставі вищезазначеного наказу проведено атестацію позивача - полковника поліції ОСОБА_1, що підтверджує відповідний атестаційний лист.

Як вбачається з атестаційного листа, за висновком прямого керівника від 26.07.2016р., полковник поліції ОСОБА_1 займаній посаді відповідає. Водночас, згідно з висновком Атестаційної комісії № 20 ГУНП в Харківській області від 12.08.2016р., останній займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області по особовому складу № 292 о/с від 25.08.2016р. за наслідками проведеної атестації позивача звільнено згідно з Законом України від 02.07.2015р. №580-УІІІ "Про Національну поліцію" за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) з посади оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на підставі висновку атестаційної комісії ГУНП № 20 від 12.08.2016р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України "Про Національну поліцію", який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ч.1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 ст.57 вказаного Закону визначено вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належить призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", законом не передбачено.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, котра затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі по тексту - Інструкція), зокрема її пункт 3 розділу І.

Відповідно до частини третьої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Частина четверта статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Згідно з частиною п'ятою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

З вищезазначеними нормами Закону України "Про Національну поліцію" кореспондуються положення Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України №1465 від 17.11.2015.

Таким чином, положення частини другої статті 57 Закону необхідно розуміти таким чином, що закріплений у ній перелік підстав атестування поліцейських є вичерпним. Положення частини четвертої статті 57 Закону про те, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами, у взаємозв'язку з положенням частини другої статті 57 Закону необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути зазначено: ім'я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Відповідно до пп.2 п.1 розділу IV Інструкції про проведення атестування поліцейських організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають, серед іншого, складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені Законом України "Про Національну поліцію".

При цьому, такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

Атестування позивача було проведене на підставі наказу Національної поліції в України №102 від 23.11.2015 року "Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України" та наказу Національної поліції України від 20.11.2015р. № 210 о/с "Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м.Києві".

Зі змісту зазначених наказів вбачається, що у них відсутні посилання на те, що атестування проводиться у зв`язку з виникненням підстав (передумов) для вирішення питання про призначення певних осіб на вищу посаду, заміщення якої здійснюється без проведення конкурсу чи для вирішення питання про їх переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Визначення в наказі Національної поліції України від 20.11.2015р. № 210 о/с, що атестація проводиться "з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність" та в наказі Національної поліції в України №102 від 23.11.2015 року , що атестація проводиться «з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої можливості та відповідно до пункту 10 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС від 17.11.2015 №1465», не визначає наявності конкретних підстав атестації, тем більш щодо конкретної особи. Зазначені накази не визначають перелік осіб, які підлягають атестуванню, та відповідно підставу їх атестування.

Іншого наказу Національної поліції України, який би передбачав, що ОСОБА_1 підлягає атестуванню із зазначенням підстав, передбачених ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", для проведення атестування щодо нього, відповідачем не надано.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Положеннями ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з цим, відповідачем не доведено, що позивач підлягав атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки не наведено підстав для проведення атестації позивача, що передбачені ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на вищу посаду без проведення конкурсу, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності, наприклад за станом здоров`я чи у зв'язку із не виконанням службових обов'язків, а тому рішення про призначення атестації позивача без наявності законодавчо визначених підстав (призначення позивача на вищу посаду або переведення на нижчу посаду, дисциплінарного провадження) є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права позивача.

Відповідач не навів конкретних підстав проведення атестації, з урахуванням зазначених норм закону. При цьому колегія суддів зазначає, що як встановлено вище, не містить визначення конкретних підстав атестування позивача.

Колегія суддів вважає, що всі інші доводи апелянта з посиланням на дискреційність повноважень відповідача, на результати проведеного тестування і співбесіди, матеріали атестації, не впливають на вирішення справи, оскільки судом встановлене порушення відповідачем підстав для проведення атестації позивача, що передбачені ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не зобов'язував атестаційну комісію прийняти конкретне рішення за результатами атестування позивача, тому доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що суд фактично втрутився в реалізацію повноважень колегіальним органом (в його дискреційні повноваження) та в порушення ст. 162 КАС України, прийняв нове рішення про відповідність його кандидатури займаній посаді є помилковими.

Той факт, що позивач проходив атестацію за зазначеним наказом, не може вплинути на законність її проведення. Незаконно проведена атестація не може породжувати правових наслідків.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те суд першої інстанції вийшов за межі п.2 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України поновивши полковника поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 27.08.2016р. та не зобов'язав вчинити певну дію, а підмінив собою орган владних повноважень в особі ГУНП в Харківській області та прийняв рішення поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого кримінальної поліції ГУНП в Харківській області, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції своїм рішенням не підміняв орган владних повноважень. Дане рішення є належним способом захисту порушеного права позивача. При цьому колегія суддів зазначає, що позивач не є автоматично поновлений з моменту постановляння рішення судом першої інстанції, дане рішення повинно бути безпосередньо виконано відповідачем по справі шляхом видачі наказу, тощо.

Враховуючи наведене, доводи сторін по справі що до інших обставин які стосуються безпосередньо проведення атестації не впливають на вирішення справи по суті.

Доводи стосовно стягнення коштів стосовно вимушеного прогулу відсутні.

З наведених вище підстав, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, та не впливають на правомірність висновків суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2017р. по справі № 820/6971/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 07.08.2017 р.