Постанова № 68149096, 11.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2017 року № 826/14870/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»доОфісу великих платників податків ДФСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 № 0001074205.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми військового збору є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено виплату колишньому працівнику ТОВ «ЕКО» не облікованої заробітної плати в сумі 8167,85 грн, внаслідок чого нарахування військового збору на цю суму, на переконання контролюючого органу, є цілком правомірним. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянуту в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Співробітниками Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку ТОВ «ЕКО», з питань дотримання податкового законодавства.

За результатом перевірки складено Акт перевірки від 27.05.2016 р. №508/172/32104254 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: пп. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168 ПК України в частині неперерахування податку на доходи фізичних осіб всього на суму 1 470,21 грн; ч. «а» п.176 2 ст.176 ПК України в частині недостовірного подання розрахунку за формою 1-ДФ за І кв. 2016; пп.5 п.1 ст.1, ч. 1 п.2 ст.6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 1796,93 грн; п.161 підрозділу 10 інших перехідних положень Розділу XX перехідних положень ПК України в частині заниження військового збору на суму 122,52 грн.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2016 року №0001074205, яким позивачу за порушення п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» всього в сумі 161,21 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 122,52 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 30,63 грн, пені в сумі 8,06 грн.

Не погоджуючись з спірним податковим повідомленням-рішенням Позивач звернувся з Скаргою до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято в рішення від 23.08.2016 р. №18295/6/99-99-11-02-01-15, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2016 року №0001074205, а скаргу Позивача без задоволення.

Позивач не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, на підставі отриманої Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області інформації від ОСОБА_1, яка працювала в магазині «ЕКО маркет» з січня 2016 р. по квітень 2016 р., останній виплачена заробітна плата всього в сумі 11058,00 грн, в тому числі: за січень 2016 р. - 4358,00 грн, лютий 2016 р. - 3700,00 та березень 2016 р. - 3000,00 грн.

Зазначена інформація ОСОБА_1 на думку перевіряючих не відповідає наданим до перевірки Позивачем документам, оскільки відповідно до них виплачений дохід ОСОБА_1 становить всього 2890,15 грн, в тому числі: за січень 2016 - 875,91 грн, лютий 2016 - 1 158,63 грн та за березень 2016 - 855,61 грн.

Таким чином, на підставі інформації колишньої працівниці Позивача ОСОБА_1 Відповідач дійшов висновку про встановлення наявності на ТОВ «ЕКО» не облікованої заробітної плати в сумі 8167,85 грн та у зв'язку з чим виніс податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 №0001074205.

Згідно пп. 80.2.7 п. 80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано ст. 80 ПК України, згідно п. 80.10 якої встановлено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено ст. 86 цього Кодексу.

Згідно п. 80.6 ст. 80 ПК України під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Відповідно до п. 80.8 ст. 80 ПК України під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Судом враховується, що наведена норма надає право контролюючому органу на проведення перевірки саме з метою встановлення реальних показників щодо діяльності платника податків, яка здійснюється на відповідному місці її провадження, однак, по-перше, її вимоги не встановлюють обов'язковість його проведення, по-друге, жодним нормативно-правовим актом чи актом, що має роз'яснювальний, інформаційний, рекомендаційний або міжвідомчий характер не врегульовано та не визначено порядок його проведення.

Разом з цим, цією нормою визначено, що Контролюючий орган при проведені фактичної перевірки з цих підстав повинен перевірити облік витрат на оплату праці та відомості про оплату праці працівника.

Податковим кодексом, також, чітко визначені матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, та вимоги щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, згідно п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Проте, у акті перевірки на підтвердження виплати неофіційної заробітної плати, окрім пояснень звільненого працівника, не наведено жодного з визначених п. 83.1 ст. 83 ПК України документів, а також і жодного первинного документу або документу тіньової бухгалтерії, які б підтверджували розмір виплаченого працівникові доходу у розмірі, що зазначений у поясненнях колишнього працівника.

Пояснення фізичної особи, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не є безумовними доказами, як наслідок належними і допустимими, на підставі яких Відповідач повинен був зафіксувати відповідні обставини. Фактично Контролюючий орган, надавши юридичну оцінку лише поясненням гр. ОСОБА_1 не здійснив належного мотивування причин цього.

Також з огляду на те, що ОСОБА_1 є колишнім працівником підприємства Позивача, то вона є зацікавленою особою, тому неможливе встановлення Контролюючим органом факту порушення лише на підставі її пояснень.

При цьому, пояснення звільненого працівника відбирались без залучення працівників податкової поліції або поліції, внаслідок чого опитувана особа про кримінальну відповідальність за повідомлення завідомо неправдивих відомостей не попереджались.

Зокрема, в листі ДПА України від 01.04.2010 р. №6584/7/23-4017/199 «Про використання в роботі Методичних рекомендацій щодо перевірок достовірності формування валових витрат на оплату праці, утримання ПДФО, встановлення фактів виплат зарплати в «конвертах», виявлення працівників, трудові відносини з якими не оформлені належним чином» надані рекомендації щодо дій податківців при встановленні фактів виплат заробітної плати в «конвертах», оформлення з найманими працівниками офіційно трудових відносин.

За змістом даного листа пропонується з метою визначення повноти нарахування заробітної плати, а також повноти декларування податку з доходів фізичних осіб в обов'язковому порядку провести порівняльний аналіз даних бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються фонду оплати труда, розміру заробітної плати, чисельності працівників та здійснити такі дії. Визначити питому вагу витрат на оплату праці в загальній сумі валових витрат (порівняти дані рядка 400 балансу «Забезпечення витрат персоналу», рядка 240 звіту про фінансові результати «Витрати на оплату праці» з даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум податку з доходу фізичних осіб, утриманого з них за формою № 1ДФ.

Провести аналіз наказів щодо встановлення робочого часу, в тому числі скороченого, порівняти з розрахунковими відомостями на заробітну плату та порівняти з отриманою від податкової міліції по результатах проведених опитувань найманих працівників інформацією щодо фактичного робочого часу.

Провести аналіз показників: розмір окладу (ставки), зазначеного у штатному розписі, трудових договорах (контрактах, угодах) з законодавчо встановленим розміром мінімальної заробітної плати, а також з фактично нарахованим та виплаченим розміром заробітної плати, зазначеним у розрахункових та платіжних відомостях. У разі встановлення фактів невідповідності нарахованої та виплаченої заробітної плати разом із залученими працівниками податкової міліції провести опитування найманих працівників щодо причин невідповідності або щодо фактичного розміру отриманої ними заробітної плати.

Між іншим наголошено, що до функцій органів ДФС відноситься контроль за повнотою та своєчасністю сплати податків до бюджету, а питання дотримання законодавства про працю не віднесено до компетенції податкових органів, тому до одночасного проведення перевірок платників податків доцільно залучати відповідні органи, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про оплату праці на підприємствах, а також міліцію.

Отже Відповідач для отримання об'єктивної, неупередженої та правдивої інформації щодо предмету доказування, міг і мав право в межах наданих йому повноважень покласти в основу акту не лише пояснення фізичних осіб, а інші докази.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що обставини щодо фактично отриманої заробітної плати ОСОБА_1 надані без підтвердження жодним доказом та навіть без викладення детальних обставин щодо порядку проведення неофіційних розрахунків, які б суд міг врахувати при розгляді справи, а податковий орган мав перевірити в межах наданих йому повноважень, наприклад, чи отримувала вона ці кошти під розпис, чи виплачувались вони в певний день, за яких обставин вона дізналась про невідповідність заробітної плати.

Водночас норми діючого законодавства з питань оподаткування, не передбачають права контролюючого органу на відображення у актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а відтак, і на донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів іншими доказами.

В розрізі наведеного вище, а також приймаючи до уваги, що викладені в акті перевірки факти взагалі не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку або на будь-яких інших, тому висновки контролюючого органу зроблені без належної оцінки та дослідження зібраної за результатами перевірки інформації та на підставі суб'єктивних припущень, що, як наслідок, вказує на недоведеність встановлених перевіркою порушень.

Пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Оскільки в рамках спірних правовідносин Судом встановлено відсутність доказів заниження Позивачем об'єкту оподаткування ПДФО на суму 8167,85 грн, то підстави для нарахування на вказану суму 1,5% військового збору також відсутні, внаслідок чого оскаржуване ППР є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 17.06.2016 № 0001074205.

3. Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (код ЄДРПОУ 32104254) судові витрати в сумі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук