Постанова № 68148852, 27.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2017 року № 826/19830/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом

Підприємства з іноземним капіталом "ІНДРАЯНІ ОВЕРСІЗ"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про

зобов’язання вчинити дії,

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Підприємства з іноземним капіталом "ІНДРАЯНІ ОВЕРСІЗ" (надалі - Позивач), звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі – Відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 12.05.2016 р. №0011471205.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що висновки викладені в Акті камеральної перевірки Відповідача щодо не своєчасності сплати авансових внесків з податку на прибуток у лютому 2015 р. та у квітні 2015 р. є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам законодавства.

Відповідач подав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати податків до бюджету Підприємство ї іноземним капіталом "ІНДРАЯНІ ОВЕРСІЗ" з податку за 2015 рік.

За результатом камеральної перевірки складено Акт №1147/26-55-12-05 від 12.05.2016 року (надалі – Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено порушення термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4517333,10 грн. (затримка до 30 днів).

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0011471205 від 12.05.2016 року, яким зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 451733,31 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Позивачем подано скарги до ГУ ДФС у м. Києві та до ДФС України, за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві 07.07.2014 р. прийнято рішення №15276/10/26-15-10-01-35, яким спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення та рішенням ДФС України від 05.09.2016 р. №19149/6/99-99-11-03-01-25, яким спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог законодавства звернувся до Суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Позивач зазначає, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві грубо порушено норми та вимоги Податкового кодексу України про проведення камеральної перевірки, Суд погоджується з доводами Позивача з наступних підстав.

Право на проведення контролюючими органами камеральних перевірок встановлено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, у відповідності до якого камеральні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1 та 76.2 якої передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Наведені норми не визначають жодних граничних часових меж проведення камеральних перевірок податкової звітності. Разом з цим, пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

В той же час, порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2 ст. 76 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 2.5.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 р. № 165 (далі - Методичні рекомендації), Акт про результати камеральної перевірки складається у вигляді відповідного зразка, який наведено у додатку №2 і складається у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

Таким чином, камеральна перевірка проводиться на підставі даних податкової звітності, відповідно, підстав для перевірки своєчасності сплати податку до бюджету в межах камеральної перевірки контролюючих орган не має правових підстав, оскільки це потребує використання інших даних, ніж зазначені у податковій звітності, та може бути предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Як вбачається із Акта перевірки, Контролюючим органом проведено перевірку своєчасності сплати податкового зобов’язання з плата авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств.

Суд звертає увагу, що нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення перевірки своєчасності сплати грошових зобов’язань у межах камеральної перевірки.

Під час проведення камеральної перевірки питання своєчасності сплати узгодженого грошового зобов’язання не досліджується. Перевірці підлягають виключно дані, зазначені у податкових деклараціях.

У своє чергу своєчасність сплати грошового зобов’язання може бути перевірена проведення документальної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року №К/800/67871/14, від 23 червня 2015 року №К/800/9651/15, від 10 листопада 2015 року №К/800/19897/15, від 02 грудня 2015 року №К/800/14438/14.

Крім того, Суд звертає увагу, що камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності, повинна бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

Тобто нормами права чітко визначено предмет камеральної перевірки та строки проведення останньої.

Як вбачається з Акту перевірки, Контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік.

При цьому, в Акті перевірки зазначено, що дана декларація подана 29.02.2016 року.

Підпунктом 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду (п. 49.19 ст. 49 ПК України).

З аналізу вищевикладених норм права вбачається, що Відповідач не реалізовано повноваження щодо проведення контрольного заходу в межах строку, визначеного податковим законодавства, оскільки камеральну перевірку податкової звітності Позивача з податку на прибуток за 2015 рік фактично проведено 12.05.2016 р., тобто з пропуском 30 – денного строку.

Крім того, згідно з п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

В силу вимог п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи Контролюючий орган склав Акт перевірки 12.05.2016 р. та податкове повідомлення-рішення прийнято теж 12.05.2016 р., що в свою чергу свідчить про порушення вимог ст.ст. 82, 86 Податкового кодексу України та позбавлення Позивача права на подання додаткових документів.

З аналізу вищезазначених норм права, Суд приходить до висновку, що дії Відповідача щодо проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати авансових внесків вчинені не на підставі норм Податкового кодексу України, а тому є протиправними.

Аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 27.01.2015 року по справі № 21-425а14 та в Ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року по справі №826/28226/15.

В частині правомірності застосування штрафу за затримку по сплаті суми грошового зобов’язання, Суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2015 р. тут і далі по тексту), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацами 4, 9 вищезазначеного пункту також закріплено, що Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

На виконання наведених положень Податкового кодексу України, Позивачем у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 щомісяця проведено оплату узгодженої суми грошового зобов’язання з авансового внеску з податку на прибуток, що підтверджується платіжними дорученнями: №195 від 30 січня 2015 року у розмірі 64000 грн.; №415 від 02 березня 2015 року у розмірі 64000 грн.; №550 від 30 березня 2015 року у розмірі 467045 грн.; №739 від 30 квітня 2015 року у розмірі 420000 грн.; №741 від 30 квітня 2015 року у розмірі 47100 грн.; №858 від 29 травня 2015 року у розмірі 470000 грн.; №1034 від 30 червня 2015 року у розмірі 470000 грн.; №1190 від 30 липня 2015 року у розмірі 200000 грн.; №1191 від 30 липня 2015 року у розмірі 270000 грн.; №1380 від 28 серпня 2015 року у розмірі 400000 грн.; №1381 від 28 серпня 2015 року у розмірі 70000 грн.; №1605 від 30 вересня 2015 року у розмірі 470000 грн.; №1790 від 30 жовтня 2015 року у розмірі 470000 грн.; №1986 від 30 листопада 2015 року у розмірі 470000 грн.; №2168 від 30 грудня 2015 року у розмірі 470000 грн. на загальну суму 4822145 грн.

Загальна сума авансових внесків протягом 2015 року, сплачених завчасно складає 4822145 грн., що на 725539,9 грн. більше ніж розмір визначеного грошового зобов'язання.

У зв’язку із зазначенням у призначенні платежу авансового внеску відповідна сума зарахована та обліковується Контролюючим органом як переплата по авансовим внескам по податку на додану вартість.

Перевіряючи правомірність таких дій та не врахування сум, сплачених платником податку в якості авансових внесків по податку на прибуток, для погашення грошового зобов’язання по зазначеному податку, Суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави дійти висновку, що за результатами отримання податкової декларації по податку на прибуток підприємств та встановивши наявність коштів, сплачених як авансових внесків по такому податку на прибуток, податковий орган зобов’язаний був погасили грошове зобов’язання по зазначеному податку визначене у податковій декларації і тільки в разі їх недостатності встановлювати факт наявності у позивача несплаченої узгодженої суми грошового зобов’язання.

У той же час, в основному нормативно-правовому акті, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, яким є Податковий кодекс України, не міститься такого податку як авансові внески з податку на прибуток. Натомість закріплено порядку нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

Отже, здійснення Контролюючим органом окремого обліку сум, які надходять від платників податків за кодами бюджетної класифікації не покладає на платника податків проводити відповідні сплати та нести будь-яку відповідальність як за неналежне виконання обов’язків по сплаті податків.

З огляду на вище викладене, Суд приходить до висновку про безпідставне неврахування Контролюючим органом сплачених сум авансових внесків з податку на прибуток під час визначення розміру грошового зобов’язання та враховуючи доведення Позивачем оплати всієї суми грошового зобов’язання, яка визначена ним у податковій декларації, протиправність винесення Відповідачем податкового повідомлення – рішення від 12.05.16 р. №00111471205, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 по справі №826/13991/14 та Постанові Верховного Суду України від 08.12.2015 у справі №810/6086/13-а.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 12.05.2016 р. №0011471205.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Підприємства з іноземним капіталом "ІНДРАЯНІ ОВЕРСІЗ" (код ЄДРПОУ 25398535) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати в сумі 6776,00 грн. (шість тисяч сімсот сімдесят шість гривень).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук