Постанова № 68148269, 02.08.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року о 15 год. 15 хв.

Справа № 808/1154/17

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – позивач) до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі – відповідач), в якому позивач просить суд стягнути податковий борг в розмірі 7 185 223,51грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в добровільному порядку не сплачується угоджене грошове зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що зумовило утворення податкового боргу на суму 7 185 223,51 грн. Вказує, що відповідачу у встановленому законодавством порядку було направлено податкову вимогу, проте, відповідачем податковий борг сплачено не було, що зумовило звернення позивача з позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач поданих до суду письмових запереченнях проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень вказує на те, що відповідач не отримував податкову вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області, що зумовлює відсутність підстав для стягнення податкового боргу в судовому порядку. Крім того, представник відповідача вказав на ту обставину, що вимога про стягнення з відповідача готівкових коштів є безпідставною, оскільки відповідачем не здійснюються готівкові розрахунки. Також, відповідач вказував на те, що у позовній заяві позивачем вказано про існування податкового боргу по деклараціям, які фактично відповідачем не подавались. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання призначене на 02.08.2017 представник відповідача не з’явився, подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі. Ухвалою суду від 02.08.2017 у задоволенні заявленого клопотання відмовлено.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 7 100 953,60 грн. та з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розмірі 84263,91 грн., виник з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідачем на виконання вимог чинного законодавства до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (правонаступник – Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) подано:

декларацію з орендної плати з юридичних осіб №9017406162 від 17.02.2015 на 2015 рік, в якій самостійно визначено суму грошового зобов’язання за період серпень – грудень 2015 року в розмірі 1 407 023,23 грн.;

декларацію з орендної плати з юридичних осіб №9021882716 від 22.02.2016 на 2016 рік, в якій самостійно визначено суму грошового зобов’язання за період січень – грудень 2016 року в розмірі 4 839 034,31 грн.;

декларацію з орендної плати з юридичних осіб №9023986773 від 19.02.2017 на 2017 рік, в якій самостійно визначено суму грошового зобов’язання за період січень – лютий 2017 року в розмірі 854896,06 грн.

Крім того, відповідачем на виконання вимог чинного законодавства до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя подано податкові декларації з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме:

№9018597137 від 19.02.2015 на 2015 рік, в якій визначено суму грошового зобов’язання за ІІ-IV квартали 2015 року в розмірі 33593,96 грн.;

№9020853251 від 19.02.2016 на 2016 рік, в якій визначено суму грошового зобов’язання за І-IV квартали 2016 року в розмірі 50675,95 грн.

Суд зазначає, що пунктом 56.11 ст.56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 ст.287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платники податку платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно пп.266.2.1 п.266.1 ст.266 ПК України об’єкт оподаткування об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 ст.266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

У встановлений законодавством строк податкове зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 7 100 953,60 грн. та з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розмірі 84269,91 грн., сплачено не було. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про підтвердження податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 7 100 953,60 грн. та з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розмірі 84269,91 грн.

Посилання відповідача не те, що у позовні заяві позивач вказує, що заборгованість у розмірі 854896,06 грн., за січень-лютий 2017 року, яка виникла за декларацією від 22.02.2016, хоча такою декларацією не визначалось зобов’язання на 2017 рік, суд не приймає, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем у позовній заяві допущено описку та помилково зазначено про наявність боргу за січень-лютий 2017 року по податковій декларації №9021882716 від 22.02.2016.

Вказана заборгованість виникла у відповідача за податковою декларацією від 19.02.2017, що підтверджується як самою декларацією та і відомостями облікової картки платника податків, а тому такі недоліки позовної заяви не позбавляють можливості суд встановити походження грошового зобов’язання, його наявність/відсутність.

Як і не позбавляють можливості відповідача встановити обґрунтованість заявлених вимог, оскільки відповідачу контролюючим органом направлялась копія позовної заяви з додатками відповідно до приписів ч.3 ст.106 КАС України.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено обов’язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 ст.95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п.95.4 ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1244 (далі – Порядок №1244), вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками контролюючого органу (далі - працівники) з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.5 статті 95 Податкового кодексу України.

Згідно п.4 Порядку №1244 у рахунок погашення податкового боргу спрямовується також готівка, виявлена працівниками у касі платника податків, у тому числі в скриньці реєстратора розрахункових операцій, та в інших місцях зберігання коштів.

Пунктом 6 Порядку №1244 передбачено, що вилучена готівка в національній валюті вноситься працівником до банку для перерахування до відповідного бюджету в день її стягнення, а в разі неможливості такого внесення – на наступний робочий день.

При цьому, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що вимога про стягнення готівки не може бути задоволена, оскільки відповідачем не здійснюються готівкові розрахунки, з огляду на те, що Порядок №1244 передбачає стягнення готівки виключно у випадку її наявності у платника податків.

Відповідно якщо у відповідача відсутні готівкові кошти, то стягнення податкового боргу контролюючим органом буде здійснюватися за рахунок інших джерел, проте, не проведення готівкових розрахунків не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, з урахуванням і тієї обставини, що готівкові розрахунки можуть проводитись платником податків у майбутньому.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до приписів ст.59 Податкового кодексу України ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя відповідачу засобами поштового зв’язку була направлена податкова вимога №325-25 від 09.07.2015, яка отримана уповноваженою особою відповідача 17.07.2015. Оскільки вимога не була відкликана в порядку ст.60 Податкового кодексу України, контролюючий орган не мав підстав для направлення нової податкової вимоги.

При цьому, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що оскільки відповідачем не отримувалась податкова вимога ГУ ДФС у Запорізькій області, то стягнення податкового боргу в судовому порядку є передчасним, оскільки Податковий кодекс України не містить такого обов’язку для контролюючих органів.

Крім того, суд зазначає, що з 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким внесено зміни до Податкового кодексу України, серед іншого і до статей 19 та 20, та визначено, що державні податкові інспекції здійснюють функції з сервісного обслуговування платників податків, а право на звернення з позовом до суду делеговано до контролюючих органів, в даному випадку до – ГУ ДФС у Запорізькій області.

Інші доводи відповідача не спростовують наявність податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб та з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

На момент розгляду справи в суді, податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 7 100 953,60 грн. та з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розмірі 84269,91 грн. відповідачем не сплачено, заборгованість перед бюджетом не погашена. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у відповідача податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 7 100 953,60 грн. та з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розмірі 84269,91 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до приписів п.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Головного управління ДФС у Запорізькій області до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з рахунків платника податків Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (код ЄДРПОУ 00194122), у всіх банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг:

з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 7 100 953,60 грн. (сім мільйонів сто тисяч дев’ятсот п’ятдесят три гривні 60 коп.) на р/р 33218812700004, код платежу 18010600, УК у Заводському районі м. Запоріжжя, код отримувача 38025372, банк ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015;

з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 84269,91 грн. (вісімдесят чотири тисячі двісті шістдесят дев’ять гривень 91 коп.) на р/р 31412513700004, код платежу 18010400, УК у Заводському районі м. Запоріжжя, код отримувача 38025372, банк ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко