Постанова № 68148019, 22.06.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2017 року № 810/1510/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ФОП ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.03.2017 № 0009591303.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом угоди. Позивач зазначає, що податковому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним.

Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях.

На підставі ч. 4 ст. 124 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Білоцерківською міською радою Київської області 05.07.2007 та як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (надання транспортно-експедиційних послуг).

На підставі вимог п. п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 л.78.1 ст.78, п. 82.2 ст.82, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, відповідно до направлення від 22 лютого 2017 року № 365, виданого ГУ ДФС у Київській області, та на підставі наказу, виданого ГУ ДФС у Київській області від 22.02.2017 №290, ОСОБА_2, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Бромелінг» (код за СДРПОУ 40706791) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016.

За результатами перевірки складено акт від 09.03.2017 № 113/10-36-13-02/8.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1 ст.198 ПК України у виді неправомірності формування податкового кредиту за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 в результаті проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Бромелінг» у розмірі 122 450,00 грн.

- п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України у виді неправомірності формування податкового зобов'язання за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 у результаті проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Бромелінг» у розмірі 125 075,00 грн.

Під час перевірки встановлено, що в листопаді 2016 року ФОП ОСОБА_1 було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з поставки транспортно - експедиційних послуг ТОВ "Бромелінг» на загальну суму 734 700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 122 450,00 грн.

Білоцерківською ОДПІ отримано податкову інформацію щодо контрагента - постачальника, яка свідчить про порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства з питань повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.11.16 по 30.11. 2016 року, а саме:

- Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області за період з 01.09.2016 по 30.11.2016 по ТОВ "Бромелінг" складено податкову інформацію від 08.12.2016 № 407/11-23-12-01/40706791 з питань проведення фінансово - господарських операцій щодо придбання та продажу товарів (робіт, послуг) у контрагентів за вересень, жовтень, листопад 2016 р.

Згідно даних інформаційних баз Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області посадовими особами платника податків, відповідальними за фінансово-господарську діяльність протягом звітного періоду декларування ПДВ, охопленого узагальненою податковою інформацією, являлися: директор ОСОБА_3 (з правом одного підпису).

Дані про державну реєстрацію платника податків: 26241020 - Кіровоградська міська рада, від 02.08.2016 р. № 14441020000010725.

Податкова адреса/місце проживання платника податків: 25006, м. Кіровоград, вул. Ельворті, буд.7.

Реєстраційні дані платника ПДВ: Кіровоградська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, взято на облік від 02.08.2016 № 112316147166.

Наявність трудових ресурсів в охоплених узагальненою податковою інформацією періодах встановити не можливо, оскільки податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (Форма 1-ДФ) за ІІІ квартал 2016 року та звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (Форма Д4) не подано.

Аналіз можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання (виробництва)/продажу ідентифікованих товарів/послуг наявним трудовим ресурсом: основні фонди (складські приміщення, автотранспортні засоби) відсутні; основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля; зазначене свідчить про відсутність фактичного руху товарів (робіт, послуг) за відсутності можливості виконання оформлених господарських операцій ТОВ "Бромелінг"(код за ЄДРПОУ 40706791) та його контрагентами

Інформація слідчих і оперативних підрозділів ДФС, інших правоохоронних органів:

Відповідно до листа Оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області від 30.11.2016 року №1132/7/11-28-21-12 та 15.11.2016 року №270/7/11- 28-21-12 ТОВ «Бромелінг» (ЄДРПОУ 40706791) перебуває на обліку у Кіровоградській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Основним видом діяльності товариства є оптова торгівля деталями та приладдям для автомобільних засобів.

Засновником, керівником та бухгалтером товариства є гр.ОСОБА_3, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Податкова адреса товариства - м.Кропивницький, вул.Ельворті, 7.

Під час проведення заходів, направлених на встановлення місцезнаходження ТОВ «Бромелінг» працівниками ОУ ГУ ДФС у Кіровоградській області здійснено виїзд за адресою реєстрації товариства, за результатом якого встановлено відсутність ТОВ «Бромелінг» за податковою адресою.

В результаті виїзду встановлено, що за вказаною адресою знаходиться багатоповерховий бізнес-пентр, в якому СГ орендують офісні приміщення.

При цьому зазначено, що ТОВ «Бромелінг» відсутнє й серед переліку орендарів, що розташований на першому поверсі бізнес-центру за адресою м.Кропивницький (Кіровоград), вул.Ельворті, буд.7. Зі слів коменданта зазначеного бізнес-центру, жодні договори оренди з представниками ТОВ «Бромелінг» щодо надання в оренду офісних приміщень не укладалися, службова особа вказаного СГ гр. ОСОБА_3 йому не відомий.

Аналіз можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання (виробництва)/продажу ідентифікованих товарів/послуг із використанням наявних основних засобів, об'єктів оподаткування, земельних ділянок: відсутня інформація; основні фонди (складські приміщення, автотранспортні засоби) відсутні; основний вид діяльності - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, тоді як відповідно аналізу ЄРПН встановлено маніпулювання звітністю шляхом зміни номенклатури товару та відображення в реалізації товарів (робіт, послуг), придбання яких не підтверджується по ланцюгу від постачальника; значні обсяги відображених операцій в податковій звітності при відсутності працюючих; зазначене свідчить про відсутність фактичного руху товарів (робіт, послуг), за відсутності можливості виконання оформлених господарських операцій ТОВ "Бромелінг" (код за ЄДРПОУ 40706791) та його контрагентами.

Податкові розрахунки, що свідчать про наявність транспортних чи виробничих ресурсів, земельних ділянок тощо до Кіровоградської ОДПІ не подавались.

Отже, в ході перевірки не підтверджено реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Бромелінг" за період 01.11.2016 по 30.11.2016.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 24.03.2017 № 0009591303, згідно з яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання на 125 075, 00 грн. та зменшено суму податкового кредиту на 122 450,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 мала взаємовідносини ТОВ "Бромелінг".

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій із вказаним контрагентом позивачем надано суду договір № 12106 на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.10.2016, податкові накладні; рахунки-фактури; акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг).

Судом встановлено, що перелічені первинні документи містять усі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили, доказовості та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги вищевказаних господарських операцій.

Як слідує з акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

При цьому суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Також відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували неналежне декларування позивачем своїх податкових зобов'язань за перевіряємий період, або невідповідності первинних документів вимогам закону.

У той же час судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину ТОВ "Бромелінг» був зареєстрований як юридична особа та був платником податку на додану вартість.

Також в акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Бромелінг" було скасовано чи визнано недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у контрагента транспортно-експедиційних послуг за вказаним договором.

За наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Бромелінг» не спричинили реального настання правових наслідків.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

У той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як слідує з акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Бромелінг», пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Крім того, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Також акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію і свідоцтва платника податку на додану вартість контрагент позивача - ТОВ "Бромелінг" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Оскільки відповідач стверджує про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом з підстав відсутності реальності надання послуг, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними матеріалів справи основним видом діяльності позивача за КВЕД є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (надання транспортно-експедиційних послуг).

Обґрунтовуючи свої висновки, відповідач зазначив про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача.

Суд критично оцінює дані висновки, оскільки їх неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки податковим органом не здійснювалась належна перевірка первинно-бухгалтерських документів контрагента, не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, вищевказана податкова інформація по контрагенту позивача не є належними та допустимими доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Бромелінг" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

З приводу доводів відповідача, що у контрагентів позивача відсутні необхідні ресурси для здійснення господарської діяльності та виконання умов договорів, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що його контрагенти, можливо, порушують вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичною адресою тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач з клопотанням про відшкодування судових витрат до суду не звертався, дане питання при прийнятті рішення у справі судом не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-72, 86, 94, 97, 122, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 24.03.2017 № 0009591303.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.